№ 1 (21573) четвер 1 січня 2015 року

Незвичайні гості в Одеській міській раді: сюди на екскурсію навідалися діти.

В малечі з багатодітних родин Київського району — свято:  вони отримали змогу познайомитися з роботою депутатів ізсередини, побувавши в будівлі міської

управи під керівництвом професійного гіда. Двадцятьом хлопчикам і дівчаткам різного віку розповіли історію муніципалітету з часів першого каменя, закладеного у фундамент. Споруджували будівлю аж п’ять років. Як зауважив екскурсовод Антон Гриськов, розповідати підростаючому поколінню історію надзвичайно важливо: «Таким чином закладатимуться основи їхнього життя, молодь цінуватиме те, що було створене їхніми прадідами кров’ю і потом».

Незвичайна акція стартувала в Одесі — «Запросіть Діда Мороза до сиріт у дитячі будинки».

Новий рік ще не настав, а Дід Мороз і Снігуронька вже приходили до сиріт та вихованців інтернатів. У ролі головних новорічних персонажів спробували себе відомий одеський артист, продюсер фестивалів «УкрОп» Сергій Бакуменко та психолог Олена Довженко. «Ми побували вже в багатьох дитячих будинках. Нам так сподобалося дарувати дітям радість, що ми вирішили попрацювати в інтернатах іще», — розповів Сергій.

єпископа Одеського і Балтського

Української православної церкви Київського патріархату
преосвященнішого Марка
Дорогі браття і сестри!
Христос народився! Славімо Його!
Христос народжується — славте;
Христос з небес — зустрічайте;
Христос на землі — підносьтеся.
Співайте Господу, вся земле,
і радісно оспівуйте, люди,
бо Він прославився.
    (Канон Різдва Христового.)

Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, кривавих, а багато хто у тяжких умовах життя. Чому навколо нас так багато зла? Чому світ став таким жорстоким? Чому більша частина суспільства сьогодні страждає? Чому так багато неправди і жорстокості? І в усьому цьому процесі життя задіяні люди, які не прислухаються до заповідей Христових.

А який наслідок Різдва Христового для земного життя? Чи змінилося людство після пришестя у світ Сина Божого? Бог Всемогутній і для Нього все можливе, але сама людина не хоче стати доброю. Вона обирає неправду замість правди, ненависть замість любові до ближнього, диявола замість Бога, зло замість добра. Причина не в Богові, а в людях, у їхньому злому виборі, у нашій злій волі. Зле волевиявлення є причиною всіх бід, жорстокостей, страждань і смерті! Наслідок Різдва Христового помітний тим, що людство змінилося. Створено християнську цивілізацію, знищено ідолопоклонство, прийнято справедливі закони, людина морально зросла. Все, що є доброго і прекрасного в європейській культурі, — це результат християнської діяльності. Але найбільшою заслугою християнства є духовне відродження людини.

Непростим був рік, що минув. Не легшим буде й нинішній. Це треба знати. Це треба усвідомлювати. Щоб не скиглити потім, не розчаровуватися. А навпаки – плече до плеча захищати рідну землю, камінь до каменя викладати мури нашої незалежності і крок за кроком, упевнено й не озираючись, іти до нашого європейського дому.

Наснаги всім! Мужності, витримки і любові!

Це побажання.

А ще — велика дяка всім, хто був з «Чорноморкою» у переломному 2014-у. Ще більша — тим, хто залишився з газетою у році 2015-у, який вимагатиме від кожного з нас іще більшої мужності, витримки та відданості шляху, який обрали. І любові. Любові до рідної землі, до нашої держави, до людей, котрі поруч.

Політичний 2015 рік в Україні наступив на три дні раніше від календарного. І не о 12-й годині під дзенькіт бокалів, а о пів на п’яту ночі з неділі на понеділок, коли у Верховній Раді, нарешті, прийняли бюджет. У такій нервовій обстановці, так довго і під таким тиском парламентарі, якщо не зраджує пам’ять, схвалювали тільки Конституцію 1996 року.

Голосів вистачило в обріз

В історії незалежної України бували випадки, коли у Верховній Раді до Нового року не вдавалося узгодити параметри бюджету. Ніякої біди при цьому не виникало. У січні, а бувало, і в першому кварталі нового року фінансування здійснювалося в розмірі торішніх виплат. Але не було війни, а в держави були гроші.

Дід Мороз розгубився: він не знає наразі, яким чином привітати луганських дітей-сиріт, які перебувають на Одещині, адже напередодні Новоріччя їх вирішили повернути додому, на Луганщину. Можливо, Дідові Морозу доведеться супроводжувати їх у поїзді. Про це розповіли на брифінгу волонтерки Катерина Кожевникова та Діна Казацкер.

Дівчата разом з волонтерською групою допомагають дітям-сиротам з Луганщини від моменту їх приїзду — з липня цього року, коли вони із зони АТО прибули до Одеси. Близько 500 вихованців шести інтернатів Луганської області розташували в інтернатах Одещини. Їм допомагали й одягом, і їжею, і канцприладдям — усім, що було потрібно. Дітей добре підготували до зими — для трьох інтернатів волонтери купили міні-електростанції.

На здоров’я одесита виділяється чверть від того, що виділяється на здоров’я киянина

Одещина — серед областей-лідерів з поширеності ВІЛ/СНІДу: понад 17 тисяч хворих, і це лише офіційні дані. Ми звикли приймати цей факт як даність: мовляв, Одеса — велике місто. Але чому ж в інших великих містах ситуація значно краща? Наприклад, у Харківській області — 2918 ВІЛ-інфікованих, Запорізькій — 3696. Темпи поширення захворювання в цих областях є прогнозованими, оскільки зв’язок між кількістю хворих та кількістю нових заражень — прямо пропорційний. Тобто, чим більше ВІЛ-інфікованих, тим вища ймовірність заразитися, навіть якщо ти не належиш до маргінальних соціальних груп, не вживаєш ін’єкційні наркотики, не займаєшся проституцією. А от в Одесі давно не існує меж між соціальними групами.

За тією ж логікою, очікувано, що кількість коштів, які виділяються на боротьбу з епідемією, також корелюватиметься з поширеністю захворювання. «Інститут розвитку суспільних інновацій» провів моніторинг видатків з обласних бюджетів на медицину загалом та боротьбу зі СНІДом зокрема. Аналізували показники в Одеській, Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Чернігівській, Черкаській областях та в місті Києві. Кореляцію знайшли, але зворотну. Видатки на боротьбу з ВІЛ/СНІДом у Дніпропетровській (23 тисячі інфікованих) та Одеській (17 тисяч) областях у перерахунку на одного пацієнта в середньому складають 399 та 407 гривень на рік відповідно. Для порівняння: у Чернігівській (3055 інфікованих) — 1782 гривні на рік, Харківській (2918) — 2392, Запорізькій (3696) — 4123 гривні.

У нашій області кожен четвертий хворий на СНІД помирає від туберкульозу.

Якщо повернутися у 2012 рік, то смертність від комбінації цих двох тяжких і соціально небезпечних захворювань (її називають коінфекцією) була в півтора раза вищою, ніж в інших регіонах України. Ось чому кращі спеціалісти Одещини розробили план комплексної боротьби з цими двома лихами. І сьогодні вже є підґрунтя стверджувати, що захворюваність знижується, як і смертність. Але точні результати стануть відомі лише через кілька років, тому що лікування СНІДу та туберкульозу — процес тривалий і надзвичайно затратний. У середньому туберкульоз відступає за рік-два. Хворі на СНІД комплексні ліки прийматимуть пожиттєво. Варто уточнити, що всі витрати несе держава, частково — сервісні організації, які мають підтримку фондів та приватних спонсорів. Для пацієнтів усі послуги були і залишаються безоплатними.

У результаті багаторічних досліджень у Ботсвані та ПАР британські дослідники з Оксфордського університету дійшли висновку, що вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) з часом зазнає руйнівних мутацій, втрачає силу і стає менш небезпечним.

Експерти в галузі вірусології вважають: якщо такі мутації триватимуть і далі, то з часом ВІЛ стане практично нешкідливим. Сьогодні понад 35 мільйонів людей у всьому світі заражені вірусом імунодефіциту. 25 мільйонів з них проживають на африканському континенті.

21 листопада українському суспільству було презентовано коаліційну угоду. Її підписали п’ять політичних партій, що складають парламентську більшість. Після обрання 2 грудня нового складу Кабінету Міністрів цей документ став підґрунтям для розробки урядової програми, яка покликана вивести країну з нинішньої економічної кризи, посилити наші євроінтеграційні процеси/

Чільне місце в коаліційній угоді відведено реформуванню сільського господарства. Зокрема, в ній знайшли відображення орендні питання, що й зрозуміло, адже сьогодні оренда зберігає своє вагоме значення у сфері земельних відносин. Важливе місце посідають також питання, що стосуються реформування системи державної підтримки сільськогосподарського виробництва та залучення фінансів у галузь, сприяння міжнародній торгівлі, сталого розвитку сільських територій та деякі інші.

Як уже повідомляли «ЧН», Верховна Рада у жовтні ухвалила закон, яким спрощено процедуру оформлення спадщини і реєстрацію прав спадкоємців. Переваги такого спрощення відчують, насамперед, жителі сільської місцевості. Пропонуємо вашій увазі короткий аналіз цих нововведень.

Чи й справді можна буде оформити спадщину в сільраді?

Так. З набранням чинності змінами до Цивільного кодексу України, до Закону України «Про нотаріат» в сільській місцевості вчиняти нотаріальні дії щодо оформлення спадщини зможуть уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування. Зокрема, згідно з передбаченими змінами до статті 37 закону «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування видають свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Радник голови Одеської облдержадміністрації Михайло Кучук на брифінгу розповів журналістам про запуск в експлуатацію труби, яка з’єднала Чорне море з Куяльницьким лиманом (на знімку). Він нагадав, що в ХХ столітті вода з моря вже двічі подавалася у Куяльник: у 1926-у це було зроблено цілеспрямовано, а в 1941-у — в результаті вибуху дамби.

— Як бачимо з історичного досвіду, істотної шкоди лиман не зазнав. Нинішні роботи були виконані за рекомендаціями трьох науково-дослідних інститутів. У перший сезон — до березня—квітня 2015-го — у Куяльник буде закачано близько 8 мільйонів кубометрів морської води, ще 20 мільйонів закачають у наступні два зимові сезони. Всього роботи щодо з’єднання лиману з морем обійшлися приблизно в 25 мільйонів гривень.

Виконувач обов’язків директора департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації Сергій Лук’янчук розповів на брифінгу про плани обласної влади щодо утилізації пестицидів та інших токсичних речовин сільськогосподарського призначення, не придатних до використання.

За його словами, на Одещині чимало місць, де ще й досі є не придатні для використанні рештки пестицидів, гербіцидів та інших речовин, що становлять гостру екологічну небезпеку. Ще у 2008-у обласна рада схвалила регіональну програму поводження з токсичними відходами на 2008—2015 роки. Втім, питання утилізації відходів повинне вирішуватися як на місцевому, так і на державному рівнях, оскільки обсяг робіт потребує значних фінансових затрат, зауважив Сергій Лук’янчук.

Учні Біляївської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів №1 долучилися до екологічної акції з організованого збирання та відправлення на утилізацію батарейок, які відслужили своє.

Як відомо, відпрацьовані акумулятори та батарейки, які нині широко застосовуємо у побуті (елементи живлення для годинників, ліхтариків, фотоапаратів, диктофонів тощо), не можна викидати у звичайний смітник, адже вони потребують спеціальної переробки. Ще неприпустиміше викидати їх на стихійні смітники, адже ці малі джерела струму є серйозною загрозою для довкілля, а відтак — для нашого здоров’я. Про масштаби загрози від маленького на вигляд елемента судіть самі: за твердженням фахівців, лише одна пальчикова батарейка здатна забруднити важкими металами кілька сотень літрів води, десятки квадратних метрів ґрунту…

Учені з Інституту п’яти вирів (Five Gyres Institute) у Каліфорнії під керівництвом Маркуса Еріксена на базі даних 24 експедицій дійшли висновку: сьогодні в океанах нашої планети плаває понад 5000000000000 часток пластику загальною вагою 268940 тонн.

Щоб оцінити масштаби забруднення, науковці провели по всьому світу 680 заборів речовини з поверхні океану і 891 візуальне дослідження за період з 2007-го по 2013 рік. Згідно з їхніми даними, течії та вітри розносять частки пластику по водах усього Світового океану. Найбільша їх концентрація спосте-рігається у районі п’яти потужних вирів у північній і південній частині Атлантичного, Тихого та Індійського океанів.

Отож вступаємо в рік Кози. Дерев’яної та ще й синьої. Що ж принесе нам 2015-й, позначений цим корисним і милим, рогатим і задеркуватим, брикливим і вередливим створінням? Можна, звичайно, зазирнути в гороскоп. А можна поглянути й на попередні роки Кози, які, як відомо, повторюються через 12 літ, та пригадати, якими вони були, що принесли суспільству, і на цій основі спробувати зробити власний прогноз.

1907

Столипін і реакція

Після поразки революції 1905 року в Російській імперії запанувала реакція. Її головним провідником був міністр внутрішніх справ (з 1906-го) Петро Столипін (1862—1911). Одним з елементів столипінської реакції було переслідування національних меншин. Закрили товариство «Просвіта» та інші українські організації, заборонили продавати українські книжки (в тому числі навіть Євангеліє українською мовою, що його видав синод), проводити концерти, вечори тощо.

Іронічно-економічний прогноз на 2015-й

Короткі підсумки 2014-го (року Коня): коней занесло на повороті Історії так сильно, що багато можновладців перейшли в категорію «безкінних кавалеристів» або впали з конем у яму. Японська мудрість нагадує і прогнозує «Рік бунту — три роки голоду». На жаль, Майдан і його донбаське «відлуння» вдарили економіку не дуже «грайливо» — і в хвіст, і в гриву. А деяким лідерам не пощастило ще більше — їх «вихолостила» революція і відправила на ковбасу...

Ще стародавні філософи відзначали, що розум — вершник, почуття — коні... Тому то кучер жене коней, то коні — кучера... Володимир Висоцький співав: «Трохи повільніше коні, ви тугий не слухайте батіг!» Трохи повільніше в Україні не вийшло. Пристрасті взяли верх над розумом. У результаті економіку понесло, як коней. Гривня знецінилася удвічі. Нацбанк додрукував 312 млрд гривень (по 6000 кожному українцеві), що порівняно з річним доходом держбюджету — 389 млрд гривень. До речі, у 2015-у Кабмін планує отримати від бізнесу і громадян близько 440 млрд. ВВП спіткнувся на обидві ноги, а потім, за підсумками року, впав на 7,5%. Фінансовий овес від МВФ виявився українському коню не на користь... Тому що економіка країни, у багатьох сенсах, залишилася неринковою, вона прошпигована монополіями та олігополіями (ринком небагатьох). Село врятувало фінанси держави від катастрофи.

У давні часи уважно стежили за тим, на який день тижня припадає Різдво. Якщо це понеділок, то, вважалося, літо буде теплим і багатим на лісовий урожай — гриби і ягоди. Якщо на вівторок — рік обіцяє успіх молодятам. На середу — хороший знак для мисливців і рибалок. На четвер — буде вдалим для незаміжніх дівчат. На п’ятницю — зима буде довгою, а літо коротким. На суботу — потрібно чекати дощового закінчення зими. А якщо Різдво випадає на неділю, то рік буде вдалим і щасливим в усьому.

Одне з найвідоміших різдвяних табу — заборона на шиття і рукоділля. Вважалося, якщо у Святвечір дівчина бере в руки голку і нитки, то у сім’ї впродовж року обов’язково з кимсь з домашніх трапиться якась неприємність.

У веселі новорічні та різдвяні свята на нас чекають не тільки подарунки, а й щедро накритий стіл. А чим пригощаються у ці дні європейці?

В Угорщині на новорічному столі не буває страв з пташиного м’яса. За народною прикметою, в цей час птицю їсти не можна: Новий рік, пролітаючи над землею, може прихопити з собою і щастя.

До певної міри написання цієї статті спровоковане інтерв’ю під назвою «Як Олександр Довженко став в Одесі знаменитим», яке дав Вадим Костроменко, директор Музею кіно Одеського відділення Спілки кінематографістів, заслужений діяч мистецтв Української РСР, оператор та режисер, з нагоди 120-річчя від дня народження О.П. Довженка, що розміщене на інтернет-порталі «Одесская жизнь» (odessa-life.od.ua), випуск № 37 за 2014 рік.

В. Костроменко стверджує (мій переклад з російської), що «майбутній основоположник українського кінематографа за освітою повинен був стати вчителем. Після Громадянської війни (1917—1923 роки) Олександр Довженко жив у Харкові, тодішній столиці України. Там працював письменником і малярем-карикатуристом. Одружився. Жив із сім’єю незаможно. В Одесу його привели неприємності, пов’язані з дружиною, в 1926 році.

Справжній митець — це завжди особистість, чий талант пробивається крізь терни життя: несприятливі історичні, сімейні, матеріальні, корпоративні обставини тощо. До їх числа належить і славний художник, одна із яскравих продовжувачів південної, одеської школи живопису і видатний педагог Діна Михайлівна Фруміна (1914 — 2005), до 100-річчя якої приурочена виставка «Фруміна і її доба» в Одеському художньому музеї.

Виставка є завершальною і, водночас, етапною, адже це не єдиний проект, присвячений ювілею митця, який реалізований торік в Одесі, етапною, якщо розглядати особу Фруміної у ширшому контексті, як педагога, що у стінах Одеського художнього училища виховав плеяду прекрасних майстрів. Нинішнього року цей найстаріший художній заклад не лише на українських, а й східноєвропейських теренах, відзначатиме своє 150-ліття. Хоча цей проект не пов’язаний прямо з попередньою виставкою в стінах ОХМ, але опосередковано його можна сприймати як серію, приурочену цій очікуваній даті, на що звернув увагу директор музею Віталій Абрамов. Мається на увазі виставка «Одеські «шістдесятники» ХІХ ст.», на якій представлені твори фундаторів і вихованців славно-звісного дітища Одеського товариства красних мистецтв (див. «Чорноморські новини» за 13.11.2014). На виставці на честь Діни Фруміної представлена серія робіт уже шістдесятників ХХ ст. Автор проекту — відомий мистецтвознавець, директор галереї «Міст» Тамара Михайличенко. Нагадаю, що її зусиллями не так давно була встановлена меморіальна дошка в Сабанському провулку на будинку, в якому проживала Діна Михайлівна (автор — Олександр Коваль). Формування виставки відбувалося завдяки солідарності, яку проявили викладачі художнього училища, співробітники ОХМ, Музею сучасного мистецтва Одеси та колекціонери міста. Так, училище надало чудові академічні роботи випускників закладу із музею, заснованого свого часу Діною Михайлівною. Тут роботи учнів, що працювали під керівництвом як самої Діни Фруміної, так і її знаменитих колег — Миколи Павлюка, Леоніда Мучника, Григорія Крижевського, Івана Логвіна та інших.

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Полтавщина — дивної краси куточок України, історія якого сягає глибини тисячоліть. Її небезпідставно вважають духовним центром нашої країни. Ця земля дарувала Україні бага-тьох мужніх захисників, невтомних трударів, геніальних учених, талановитих митців і письменників, громадських діячів… Маруся Чурай, Самійло Величко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Микола Лисенко, Михайло Драгоманов, Микола Гоголь, Панас Мирний, Микола Міхновський, Симон Петлюра, Кирило Осьмак, брати Майбороди, Олесь Гончар, Олександр Білаш, Раїса Кириченко, Борис Олійник і ще багато-багато славетних імен. Тут народився і великий поет-патріот Василь Симоненко, якому цими днями сповнилося б 80.

Василь Симоненко — Прометей українського духу і віри. Його короткий подих (лише двадцять вісім літ дарував йому Бог земного життя) сповитий синівською любов’ю до краю, що його спородив, до народу, що дав йому крила і мудрість. Він спалахнув зорею і згас, гнаний, цькований комуно-радянською владою. Та не згас його талант. І досі світить на всю Вкраїну, на весь світ, і світитиме вічно. Бо писав він про вічне:

Відомо, що погані книжки не крадуть, а ось збірку Василя Симоненка, яку взяв у мене почитати мій однокурсник, і досі не повернув. Вона поїхала з ним (я так думаю) на Херсонщину, звідки він родом, після завершення навчання у Шевченковому університеті... Тоді він виправдовувався: Симоненка повернути не маю змоги — вкрали у гуртожитку. Я дуже засмутився. А було це, гай-гай, уже сорок років тому. Зате сьогодні, коли «зелені чоловічки» зупинилися на межі Херсонщини, а самі степовики ділом доводять вірність Вітчизні, я радію. Бо певен: у їхній непохитності перед ворогом є й Симоненковий внесок, а його пророчі слова чути на всій землі: «Україно — ти моя молитва, ти моя розпука вікова! Гримотить над світом люта битва за твою любов, твої права!»

Василь Андрійович Симоненко народився у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині 8 січня 1935 року. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі. Спочатку була школа, яку закінчив із золотою медаллю у селі Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету. Брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ). У 1957—1960 роках працював у газеті «Черкаська правда», потім, у 1960-у —1963-у — в газеті «Молодь Черкащини», був власним кореспондентом «Робітничої газети», а також займався літературною творчістю.

Коза у традиційній культурі багатьох народів символізує багатство, достаток, урожай і плодючість. А ще — воскресіння сил природи, завмерлих на час зими. Образ цієї тварини пов’язаний з пошануванням померлих предків.

Добре відома казка про Козу-Дерезу доносить до нас із давнини відгомін міфу. Пригадаймо козу, «півбока луплену», що забігла до зайчикової хатинки й лякала звірів, які намагалися її вигнати. Вдалося це тільки ракові (в інших слов’янських варіантах — їжакові, бджолі), який боляче ущипнув козу. Ця казка, як вважають учені, дуже нагадує міф, поширений у Східному Середземномор’ї, — про бога плодючості. Найвідоміший із його варіантів — хетський міф про Телепінуса, який, узувши правий чобіт на ліву ногу, розгніваний, десь пропадає. Природа скрізь починає чахнути. Боги довго шукають Телепінуса, та все марно. Аж ось послана богинею-матір’ю бджола знаходить його й, сонного, боляче жалить. Так бог родючості повертається — тоді все довкола оживає і плодоносить.

І чому у народі так перепадає бідолашному козлу? Недоумкуватому вдогін обов’язково кинуть: «от козел!» Обізвати когось козлом — то неабияка образа, що нерідко закінчується з’ясуванням стосунків, як тепер кажуть, силовим методом.

Та в Рік Синьої Кози випадає рішуче заступитися за цю домашню тварину. Принаймні у нашому селі козел Яшка заслужив великої поваги, авторитету.

Святковий стіл — невід’ємна частина будь-якого свята, а вже у Новий рік і на Різдво кожна господиня вважає своїм обов’язком приготувати найсмачніші страви, більшість яких можна охарактеризувати як гострі, жирні і важкі. У підсумку такі застілля можуть стати серйозним випробуванням для шлунка, печінки, нирок і навіть серця.

Щоб свято запам’яталося тільки приємними моментами, слід обов’язково підготувати до застілля свій організм. А як це зробити, ми розпитали лікаря-гастроентеролога, кандидата медичних наук, доцента Наталію МІХНЬОВУ.

Вона була зелена. Ще зовсім-зовсім зелена. І нагадувала пташенятко, що ще не вбралося в пір’я. Варто було тільки доторкнутись до її гілок, як вони, безсилі, неприродно заламувались.

Але з кожним днем ставали пружнішими і зламати їх без зусилля було неможливо. Таємничими соками життя повнились гілки ялинки. Здавалось, у неї все попереду.

Та ось з’явились двоє. Безжалісно піднявши сокиру над її гнучким піддатливим стовбуром, вони зрубали її. Грубо зв’язали. Довелось їй підкоритись їх тупій волі.