Люди готові до змін, але зрозумілих і прозорих

— Якщо ми говоримо, що соціальні зобов’язання держави дуже й дуже завищені, то треба провести інвентаризацію усіх пільг, — сказала Лідія Ткаченко. — Бо одним махом їх скасувати — теж неправильно. Втрати, зрештою, можуть виявитися більшими за будь-яку економію.

У здійсненні такого роду реформ має обов’язково враховуватися громадська думка. Йдеться не про проведення чогось на кшталт референдуму, але про забезпечення безумовної публічності цього процесу. Має пройти інформаційно-роз’яснювальна чи соціологічна розвідка, опитування стосовно того, від чого відмовляємося, які пільги скасовуємо, а що залишаємо чи, навпаки, розвиваємо.

Скасування пільг буде болісно сприйматися. Головне, щоб усе було прозоро і справедливо. Не просто там скасувати, або щось обмежити, або, навпаки, у всіх трохи «повідкушувати». Просто треба буде добре все обміркувати, робити достатньо планомірно та ціле-спрямовано.

Зараз в Україні середовище для проведення реформ є сприятливим. Люди готові до змін, хоча слід пам’ятати, що рівень агресії у суспільстві тільки зростає. Тому перш ніж скасовувати пільги, які вже є, треба запровадити мораторій на будь-які нові. Це не означає, що інтереси людей похилого віку, чорнобильців, ветеранів війни повинні зовсім не враховуватися. У будь-якій країні увага до людей похилого віку дуже велика.

Складається враження, що уряд не буде довго розкачуватися. Усі ці положення можна побачити у коаліційній угоді. Отже, уряд збирається реалізовувати те, під чим підписався. Там поставлений термін — 2015 рік. Тобто ми дуже швидко побачимо, наскільки це відповідає дійсності.

Найбільш виправданим кроком можна вважати об’єднання в один трьох фондів соцстрахування — із безробіття, тимчасової втрати працездатності та на випадок нещасного випад-ку на виробництві. Єдине, що незрозуміле, це майбутнє Державної служби зайнятості. Чи функціонуватиме вона як державна установа, чи залишиться страховою?

А от ідея щодо суттєвого скорочення єдиного соціального внеску не витримує жодної критики. Це найгостріше питання. У коаліційній угоді навіть фігурувала ставка 18%. Це не позначиться кардинальним чином на легалізації зарплат. Бо не можна провести детінізацію зарплат із такою структурою економіки, як у нас, коли найбільший сектор зайнятості — базарна торгівля, де ніхто державі й соцфондам не платив і навряд чи буде платити. Це означає, що ті, хто платить зараз, платитимуть удвічі менше, а ті, які не платять нині, не платитимуть і завтра.

Пенсійну реформу не скасують, як і підвищення пенсійного віку. Це сто відсотків! Про це заявляв і Яценюк, і міжнародні кредитори. Навпаки, МВФ по-стійно ставить питання, що треба далі підвищувати пенсійний вік, тобто виходити на межу в 65 років. Єдине, що це має стосуватися не теперішніх людей передпенсійного віку, а молоді.

Не може бути панацеєю від безгрошів’я Пенсійного фонду й відмова від спеціальних пенсій. Адже «старі» великі пенсії не зменшили, їх продовжують платити. Тож швидко скоротити видатки на спецпенсії не вдасться. Хіба що скасують їх узагалі, зокрема й ті, які були призначені раніше. Насправді на спецпенсії витрачається не так уже багато коштів. Торік у бюджеті ПФ — трохи більше 3 мільярдів гривень із загальних видатків у майже 250 мільярдів. Тому зекономити тут істотно не вдасться. Це. Швидше, популістський захід. Принаймні, він не покриє ті втрати, які будуть пов’язані із зниженням єдиного соцвнеску.

Наталія АНДРУСЕНКО.