Свято «Просвіти» в Іллічівську

І знову купаємось у чарівних звуках українських пісень, які дарує нам хор «Червона калина». Далі — проголошуємо десять заповідей просвітянина (видання товариства «Просвіта», Львів, 1926). Ось деякі з них: «Просвіта» — це найкращий вартовий українського духу. Стань в її рядах!»; «Нехай не буде жодного українця, який не був би членом «Просвіти»!». Логічним продовженням стає прийом до лав іллічівської «Просвіти». Наше об’єднання збагатилося на чотирьох активістів.

Голова міської організації ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка О. Кривошапка, зокрема, сказав: «Усі ми бачимо, до чого призвело в Україні нехтування питань ідеології, культури, недооцінювання значення інформаційних засобів. «Просвіта» впродовж років б’є тривогу з цього приводу». Цитату з виступу голови ВУТ «Просвіта» Павла Мовчана він закінчив словами: «Як нам вистояти в цьому глобалізаційно-нівеляційному процесі? Вирішити це маємо самі, адже тут нам ніхто не допоможе».

Наші просвітяни давно вирішили: працювати! Тому ми весь час у справах, у клопотах. Відповідно — і дякувати було кому за роботу, і нагороджувати було кого.

Друга частина нашого свята була не менш цікавою: підведення підсумків конкурсу «Знання. Творчість. Інтелект», організованого «Просвітою» саме до 8 грудня. Учасники — старшокласники іллічівських шкіл. Журі плідно працювало, готуючи завдання і визначаючи переможця. Змагання проходило у три етапи: «Мовознавець», «Ерудит», «Творчий».

На першому етапі були звичні для учнів мовні завдання, тому найбільше нас цікавило, які роздуми прочитаємо в творі «Слово — найтонше доторкання до серця». Й очікування наші справдилися: роздуми були зрілі й щирі: «Слово зберегло Україну», «Невміння правильно висловити свою думку призводить нас до непорозумінь та помилок», «Слово може поранити серце, а може вилікувати най-глибші рани», «Від гарного слова квітне душа», «Людина повинна завжди думати про те, що говорить, аби не завдати болю іншим».

Другий етап конкурсу — «Ерудит». Завдання — різноманітні, що мали показати загальний розвиток учнів. На питання з історії «Просвіти» (неабияк насмішило нас, що голову міста дехто вніс до списку іллічівських просвітян! Якби ж то так, то наш офіс не знаходився б у підвалі!), з географії відповіли добре, з логічною задачею справилися, а от питання «Де знайдена найдавніша відома вченим мапа, а також найстаровинніше поселення Homo sapiens?»,«Перша жінка — член-кореспондент Української академії наук?» (не відмовиш у винахідливості одній учасниці, яка написала: «Це була дуже розумна жінка»), «Хто й коли винайшов кулькову ручку?», «Хто автор сучасного роману «Чорний Ворон, або Залишенець?»(!) — залишилися без відповіді! Одна втіха, що всі конкурсанти (і не тільки) «перегорнули» інтернет вздовж і впоперек у пошуках відповідей. Сумний висновок: наші діти мало читають!

Третій етап — найцікавіший. Бо де ж ви ще знайдете такі завдання: «Підготуйте «наукову доповідь» на одну з тем: «Баба з воза — кобилі легше», «Видно зайця по вухах», «Хоч в лоб, хоч по лобі», «Краще мовчати, ніж брехати», «Держись, Хома, іде зима», «Зарікалася свиня…», «Шила в мішку не сховаєш», «Сорока на хвості принесла» або ж — прорекламувати ви-слови: «дурень з писаною торбою», «ґава-роззява». До вашої уваги — деякі зразки такої реклами. «Дурень з писаною торбою»: «Писана торба — то один із наймодніших аксесуарів. Купуйте її! З торбою вдвох ви можете створити унікальний набір!»(О. Чермних), «ґава-роззява»: «Люди, в яких ви позичали гроші, добре пам’ятають про це. Подаруйте їм ґаву-роззяву. Вони зразу забудуть про ваш борг!»(А. Юдіна).

І нарешті — інтерв’ю. Новий вид роботи, який зацікавив дітей найбільше. Інтерв’ю брали у відомих людей нашого міста: заступника міського голови, ветерана педагогічної праці, лікаря-нарколога, директора судноремонтного ліцею, хореографа, народної майстрині, директора міської бібліотеки, настоятеля Свято-Успенської церкви, директора музею порту, ветерана Другої світової війни, волонтера. Серед цих людей — і просвітяни, тож ми дуже раді, що вони могли висловитися. Все-таки основне наше завдання — заохотити іллічівців до просвітянської роботи.

Багато розумних думок цих людей закарбуються в дитячій пам’яті, спрацюють на формування громадянина: «Іноді ми сприймаємо країну через ставлення до президента чи парламенту, але насправді ми маємо любити країну, де народилися, завжди»; «Книги додають розуму людині, збагачують її духовне життя»; «Українців не так легко зламати. Все буде добре!»; «Любити Україну всім серцем, працювати на її благо і чинити тільки добро»; «Більше за любов немає нічого в цьому світі»; «Бажаю, щоб ви, юні, стали порядними громадянами своєї країни»; «Поважайте рідну Батьківщину та любіть своє місто. Піклуйтесь про своє здоров’я»; «Ким бути? Не йдіть туди, де модно, йдіть туди, куди кличе душа»; «Бережіть Україну: вона у вас одна»; «Закликаю всіх читати, розвиватися і вірити в Бога»; «Основне — патріотизм, пошана до мови, бо мова — це запорука нашого існування»; «Я думаю, нашу країну чекає добре і світле майбутнє»... Неможливо передати всі побажання й добрі слова, сказані людьми нашого міста. Ми друкуватимемо ці інтерв’ю в міській газеті.

Одноголосно переможцем конкурсу «Знання. Творчість. Інтелект» визнано Олександра Чермних, учня школи №6, якому і вручена грошова премія. Відзначені в номінаціях: «Мовознавець» —Анастасія Муравська, учениця школи №6; «Ерудит» — Наталя Бровата, учениця школи №6; «Найдотепніший» — Василь Орєшкін, учень Малодолинської школи; «Найоригінальніший» — Анастасія Юдіна, учениця школи №1; «Юний просвітянин» — Дарина Гаман, учениця школи №6; «Юний журналіст» — Дмитро Баришев, учень школи №4; «Найдотепніший науковець» — Дмитро Коваленко, учень Олександрівської школи.

Завершили свято безсмертною «Червоною калиною»:

Не хилися, червона калино,
маєш білий цвіт,
Не журися, наша Україно,
маєш славний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну —
гей, гей, розвеселимо!

Валентина СИДОРУК,
голова журі конкурсу,
член правління
іллічівської «Просвіти».