Згадка про Євгена Батенчука
Українсько-російські відносини переживають не найкращі часи. Однак навіть в умовах так званої «гібридної» війни, варто згадати людей, які своїми справами та вчинками зближали наші народи, пам’ятаючи, що будь-яка війна рано чи пізно завершується миром.
Однією з таких особистостей був наш земляк, родом із міста Балти, Євген Никанорович Батенчук. На світ з’явився він 28 лютого 1914-го в сім’ї службовця, а отже, цього року минуло століття від дня його народження. В далекому 1925-у сім’я переїхала до Одеси. Тут Євген закінчив семирічку і пішов на завод працювати слюсарем, став комсомольським акти-вістом, навіть членом одного з райкомів комсомолу. Згадаймо ті страшні 1930-і роки сталінських репресій. Очевидно, саме нестачею кваліфікованих управлінських кадрів можна пояснити те, що вісімнадцятилітнього Батенчука призначили директором Одеського заводу імені Другої п’ятирічки, який виробляв поршневі кільця для загальновідомих американських тракторів «Фордзон» — у ті часи вони визначали рівень індустріалізації в сільському господарстві. Важко навіть уявити, що людина в такому віці, маючи за плечима лише два роки виробничого досвіду як слюсаря, керуючи колективом, не тільки ліквідувала відставання заводу, а й збільшила рівень виготовлення кілець до 120 тисяч на місяць.
Втім, незабаром сім’я переїхала на Донбас, у місто Рубіжне. Тут Євген продовжив навчання на робфаці, а потім закінчив місцевий хіміко-технологічний інститут, отримавши диплом інженера-механіка.
У 1940 році його мобілізували до армії. Служив у Прибалтиці, війну зустрів на кордоні у Латвії. Саме тут під час перших боїв був нагороджений орденом, який, однак, так і не встиг отримати, бо під час відступу потрапив в оточення, а потім і в полон. Виявив мужність і перебуваючи в фашистській неволі, долучившись до діяльності підпільної організації в концтаборі. Самостійно налагодив випуск рукописної газети, протидіючи таким чином вступу полонених до зрадницької армії російського генерала Власова.
Ці факти довелося доводити відповідним органам після звільнення, і вже після цієї принизливої процедури перевірки по завершенні війни Батенчук отримав належний йому бойовий орден.
У повоєннний час вирішив долучитися до сфери будівництва, освоївши професію гідротехніка. На своєму першому будівельному об’єкті — Червонополянській ГЕС — багато чому навчився сам, навчав інших. В управлінні будівництва «СочіГЕСбуд» працював механіком, завідувачем механічними майстернями, головним механіком.
У 1955 році як досвідченому інженерові-будівельнику Євгенові Батенчуку запропонували взяти участь у спору-дженні відомої Іркутської ГЕС. Саме там, перебуваючи на посаді головного інженера, він став визнаним фахівцем у галузі гідротехнічного будівництва. Його діяльність приковує увагу журналістів та літераторів, а драматург Олексій Арбузов вбачає в ньому прообраз одного з основних героїв своєї п’єси «Іркутська історія».
Влітку 1958-го Батенчука за рішенням ЦК партії направляють до Якутії, де він береться за будівництво алмазовидобувного комплексу та Вілюйської ГЕС, очоливши будуправління «ВілюйГЕСбуд». Цей будмайданчик був унікальним як за розмахом, так і за географією. Адже в усьому світі не було досвіду спорудження гідроелектростанції у зоні вічної мерзлоти, у суворих кліматичних умовах Крайньої Півночі. Через вісім років став до ладу перший гідроагрегат електро-станції, а ще через три, у 1970-у, була введена в експлуатацію перша черга Вілюйської ГЕС. Успішне завершення будівництва під орудою Євгена Никаноровича дозволило гарантовано вирішити проблему енергозабазпечення алмазовидобувної промисловості та електри-фікації Західної Якутії.
Уже в лютому 1971-го Батенчук отримує нове призначення — на посаду начальника «Каменергобуд», організації, яка була ключовою при будівництві промислових об’єктів Камського автомо-більного заводу («КамАЗ»), але не тільки. Адже довелося активно розбудовувати інфраструктурні об’єкти та зводити житлові комплекси міста Набережні Човни на річці Камі. Саме тут він пропрацював більше чверті віку — з 1971-го по 1996-й. Саме тут указом Президії Верховної Ради СРСР йому було присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці. А загалом Євген Никанорович Батенчук був удостоєний трьох орденів Леніна, інших нагород, у тому числі бойових — орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2-го ступеня, багатьох медалей.
Ще за життя йому присвячували художні та документальні твори. Сам він був автором та співавтором 10 книг і колективних збірників, понад 60 публікацій. Удостоєний звань заслуженого будівельника Російської Федерації, Татарської АРСР, Якутської АРСР, став почесним громадянином міста Мирне (Якутія) та міста Набережні Човни (Татарстан).
Уже по смерті (30 травня 1999 року) його ім’я було увічнене в назві каскаду Вілюйських ГЕС, там же було встановлено меморіальний знак. У Набережних Човнах ім’ям Батенчука названі площа і вулиця. В цьому ж місті є економіко-будівельний коледж, який також носить його ім’я. У 2005-у на будинку, де він жив, встановлена меморіальна дошка. Цікаво, що іменем «Євген Батенчук» навіть названо ювелірний алмаз вагою 64,47 карата.
Приємно, що пам’ять про цю унікальну людину збережено і в Україні. Зокрема, про Є.Н. Батенчука мені вперше розповів директор Балтського районного історичного музею Петро Астафійович Ткач, продемонструвавши фото в експозиції музею. А ось про те, що про легендарного Євгена Никаноровича Батенчука відомо на заводі поршневих кілець в Одесі, я не впевнений.
Антон ГРИСЬКОВ,
член правління обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
