Очі його бачили землю українську, а вуста благословляли її

Церковна історія розповідає: після того, як Господь вознісся на небеса, апостоли, сповнившись Духа Святого на день П’ятидесятниці, кинули жереб для того, щоб розподілити краї, де проповідувати. Й апостолу Андрію випав жереб йти в країни Скіфські. Скіфськими в давні часі називались усі землі на північ від Чорного моря. Апостол ніс вчення Христа у Північне Причорномор’я — у межі сучасної Грузії, а також в українські землі. Саме тому апостол Андрій Первозваний вважається основоположником Української православної церкви — його слово проповіді Євангелія тут було першим. Переважно він проповідував у причорноморських містах-колоніях, руїни яких і досі існують на півдні України, зокрема в Херсонесі.

Як оповідає Нестор-літописець, довідавшись про те, що неподалік Херсонеса є гирло Дніпра, Андрій вирішив піднятися по ньому. Якось разом з учнями він заночував на березі річки під схилами, а коли прокинувся, вказав учням на це місце, сказавши: «Чи бачите схили ці? На цих схилах засяє благодать Божа, тут буде місто велике і Бог збудує багато церков». Благословивши ці схили, апостол Андрій піднявся на них і встановив хрест.

Згідно з літописом це відбулося саме там, де сьогодні побудований Київ. А місце, де стоїть знаменита Андріївська церква — один із символів сучасного Києва — саме та гора, на якій апостол Андрій поставив свого хреста.

Окрім Андріївської церкви, у Києві апостолові Андрію Первозваному збудовано і кілька пам’ятників. Найвідоміші з них — у скульптурній групі поруч з княгинею Ольгою на Михайлівській площі та пам’ятник неподалік від площі Слави.

У 1629 році Київський собор своєю постановою зазначив, що апостол Андрій Первозваний є також і апостолом українським, адже «очі його бачили землю українську, ноги стояли на ній, а вуста благословляли». Тому в Україні апостол Андрій вшановується не тільки як учень Ісуса Христа і людина, що віддала своє життя за віру, але і як апостол та проповідник Господній на теренах нашої землі. Християнство, яке першим проповідував тут апостол, потім через багато років виросло у велику Церкву, засновану після хрещення Русі за часів князя Володимира, Церкву, яка й досі є духовною опорою для української нації, без якої важко уявити собі всю українську історію і свідомість українського народу.

Церковний переказ свідчить про те, що завершив своє присвячене служінню Богові життя апостол Андрій у місті Патри. Святий за проповідь Євангелія був розіп’ятий на хресті.

У книзі єпископа Туронського Григорія, що оповідає про чудеса апостола Андрія, описана героїчна смерть святого:

«Блаженний апостол, будучи схоплений проконсулом Егеатом, був ув’язнений. Зібралися туди всі, щоб почути слово спасіння, а він, не перестаючи, проповідував день і ніч слово Боже.

Через кілька днів він був виведений з темниці і після нещадного бичування повішений на хресті, на якому перебував живим три дні, не перестаючи благовістити Спасителя Бога. Доти, поки на третій день не віддав дух свій Господу перед скорботним народом.

Дружина проконсула Максимілла прийняла тіло блаженного, поховала його, умастила пахощами, поклала його в гробницю, де невпинно молилася до Господа, щоб пом’янув її блаженний апостол».

Андрій був розіп’ятий головою вниз. Хрест святого апостола Андрія мав форму Х. Тому Х-подібний хрест став іменуватися «хрестом апостола Андрія».

Підготував
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ.