№ 88 (21559) субота 8 листопада 2014 року

Глави самопроголошених республік Донбасу після «виборів» 2 листопада, як і очікувалося, зажадали нових переговорів. З ким, в якому форматі і на яких умовах, сказати важко. До людей, які нахабно порушили мінські домовленості, з побоюванням ставляться не тільки супротивники, але і друзі.

Хто до нас з терором прийде...

У газетах «Московский комсомолец» і «Комсомольская правда» цими днями з’явилися цікаві пуб-лікації. Настільки цікаві, що в середу, 5 листопада, «Комсомолка» вже опубліковану статтю видалила зі свого сайту. Редакція недарма підметушилися. Сюжет про жорстокий, але звичайний, на перший погляд, злочин розійшовся колами не тільки по російській пресі. Він порушив проблему бандитизму, ініційованого та підтримуваного російською державою.

9 листопада — День української писемності і мови

Що таке мова? Є багато відповідей на це дуже просте і таке важливе для нас запитання. Одна з них — несподівана і вельми точна по суті — прозвучала недавно в ефірі радіо «Культура»: «Мова — це засіб олюднення людини».

Справді, згадаймо хоч би й таку сентенцію: заговори, щоб я тебе побачив. Так воно й буває насправді. Варто людині сказати кілька речень — та бодай хоч кілька слів вимовити — і вже вона, мов на долоні, вже можна малювати її «внутрішній портрет». Неважко здогадатися, яким він буде. Приклад із сьогодення — балаканка донбасівських терористів зі своїми московськими кураторами чи й поміж собою, яку показує нам телебачення чи інтернет. Там су-цільний потік брудного матюччя, не кажучи вже про цинічно-безсоромні балаки. І це вимагають одержавити? Та воно, даруйте, не те що не олюднює — нівелює навіть залишки чогось людського, якоїсь бодай позірної культури, якщо така, на загал, існує. Вживанню ненормативної лексики не може бути ніякого виправдання. Це, однозначно, зло, якого колись не було в Україні, аж поки не запізналися українці ближче зі своїми північними сусідами. Властиво, саме звідти і прийшло в українську мову брудне лихослів’я, що ображає саму сутність людини.

До Верховної Ради нового скликання українці, ледве зводячи кінці з кінцями, обрали 12 фігурантів із списку найбагатших бізнесменів нашої країни за версією українського Forbes. Сумарний статок трьох найбагатших новообраних депутатів-бізнесменів становить майже $3 млрд.

У трійці найзаможніших народних обранців — Вадим Новинський ($1,4 млрд), Костянтин Жеваго ($1,1 млрд) та Сергій Тарута ($0,479 млрд). З них тільки Новинський ішов у парламент за партійним списком — під №11 в «Опозиційному блоці». Двоє інших взяли перемогу в мажоритарних округах.

Переможцем конкурсу на 57-й ТВК в Одесі стала ТРК НБМ, яка мовить під логотипом «5-й канал». Відповідне рішення 6 листопада увалила Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

Як повідомив генеральний директор «5-го каналу» Іван Адамчук, Одеса та Ужгород — єдині регіони, де «5-й канал» не мав ефірних аналогових частот.

Національна радіокомпанія України (НРКУ) перемогла в конкурсі на частоту 1,278 МГц у с. Петрівка Комінтернівського району. Відповідне рішення прийняла 6 листопада Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

НРКУ була єдиним претендентом на цю частоту на середніх хвилях. Заступник гендиректора НРКУ Валерій Юрченко повідомив, що це дуже важлива для компанії частота з точки зору інформаційної безпеки держави. За його словами, з Придністров’я вже деякий час на середніх хвилях мовить російське державне радіо «Вести ФМ», сигнал якого досягає України і покриває, зокрема, Одеську область. НРКУ вважає за необхідне відновити власне мовлення на середніх хвилях, модернізувавши передавачі.

Із 1 листопада для понад 400 підприємств харчової промисловості Одеської області відкрилася можливість виходу на ринки ЄС. Але тільки якщо будуть впроваджені європейські системи контролю якості.

Як відомо, саме з 1 листопада вступила у дію значна частина Угоди про асоціацію України з ЄС. Відбулося, зокрема, застосування угоди у сферах по-літичного діалогу, зовнішньої та безпекової політики, юстиції, свободи економічного та галузевого співробітництва. Це забезпечить міцне підґрунтя для реалізації основної і великої частини документа — торговельної, що створить нові можливості для українських виробників.

Із семи країн — наших сусідів — українці найменше знають про Румунію. «Знання» складаються із заяложених стереотипів, пов’язаних, насамперед, з циганами, бідністю та обов’язковою мамалигою. Путівник, виданий у Москві 1997 року, пише, що Румунія — «Дикий Захід» Східної Європи.

Наприкінці 1990-х мені пощастило подорожувати цією колоритною і загадковою країною. Тоді залишилися якнайкращі враження і бажання повернутися сюди знову. Й ось через п’ятнадцять років повертаюся...

Поряд за кермом — мій друг Володя. Приятелюємо більше тридцяти років. Ми на його авто. Заправляємо перед кордоном повний бак (на тисячу гривень). Бензин у нас дешевший, а в них — 26 гривень за літр. Купуємо «зелену карту» (450 гривень) та медичну страховку на кожного (по 50 гривень).

В’їжджаємо через пункт пропуску Порубне, 30 кілометрів південніше Чернівців. Машин небагато. Українців проходимо швидко, на румунському боці черга довша. У румунів за 3 євро купуємо віньєтку (плата за користування автошляха Під сірими хмарами до небокраю плавні лінії пологих пагорбів. Пожовклі поля кукурудзи, чорні клапті виораної ниви, отари овець вдалині додають краєвидові довершеності. Посеред зустрічних авто з увімкнутими фарами трапляються новенькі трактори з причепами та комбайни, інколи обганяємо запряжені доглянутими кіньми підводи. Край тут сільськогосподарський. Буковина — історична область на території Чернівецької області та повіту Сучава Румунії. Їхні села схожі на наші. По обидва боки кордону буковинці люблять прикрашати своє житло орнаментами, частіше рослинними, іноді геометричними, використовують контрастні поєднання кольорів. За браком часу Сучаву — місто історичне, де є що подивитись, — об’їжджаємо стороною.

...І  перетнулися  три  війни

Ні, не буде мені прощення, поки не розповім про драматичну долю хлопця з мого рідного села Британи. Історія хоч і давня — двадцяті роки минулого століття, але почути її, гадаю, корисно, особливо мамам, чиї сини нині із зброєю в руках відстоюють незалежність України.

Щоправда, такої назви «Британи» на сьогоднішніх адміністративних картах не знайдете, про це пізніше. А от про хлопця... Ну, хіба це життя — народитися і мешкати на славетному Дніпрі, але власноруч не спіймати на вудочку карасика, не посадити біля хати вишню чи найелементарніше — самому не помитися чи, пробачте, по-людськи не справити нужду?

Компендіум суспільного вчення Католицької церкви, книжка, з якої черпаємо думки для написання матеріалів про мир, наголошує на важливості молитви для встановлення миру. Церква не тільки заохочує це робити, а й  практикує. Для прикладу, Свята Літургія, найважливіша з усіх молитов, починається словами: «У мирі Господеві помолімося. За мир з висот… помолімося. За мир всього світу… помолімся». А закінчується проханням до Господа: «Мир світові даруй, церквам Твоїм, Богом береженому народові нашому, правлінню і всім людям Твоїм».

Кілька тижнів тому шановні читачі мали нагоду прочитати наші роздуми на згадану тему, в яких було звернуто увагу, що мир — це дар від Бога, котрий ми можемо прийняти і ним втішатися, але за умови, що виконуватимемо Божу волю. Це значить, що будемо плекати справедливість і щиро бажати одне одному добра, любити одне одного. Інакше миру не може бути. Крім того, у тому матеріалі було сказано, якою великою перешкодою для миру між державами, народами та людьми взагалі є війна (афоризм: війна — поразка миру).

9 листопада світова спільнота вшановує Міжнародний день боротьби з фашизмом і антисемітизмом

Цей день встановлено саме у пам’ять про трагічні події в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року, коли стався масовий єврейський погром у Німеччині, що отримав назву «Кришталева ніч» або «Ніч розбитих вітрин».

За ніч нацисти вбили понад 90 людей, 30 тисяч євреїв схопили й відправили до концтаборів. Сотні синагог були спалені вщент, а тисячі вітрин магазинів, які утримували євреї, розбиті — звідси й історична назва погрому. Страшна ніч 1938-го поклала початок Голокосту — масовому насильству щодо єврейського народу, яке призвело до загибелі близько 6 мільйонів його представників.

У рамках ухваленої в 2013 році «Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської нацменшини» в Одесі пройшов «круглий стіл», присвячений освіті ромського населення. До участі в бесіді запросили директорів і вчителів сільських шкіл, у яких навчається найбільше дітей ромів, а також представників Інституту вдосконалення вчителів, профільних департаментів, громадських організацій.

«Людина, батьки якої не мали освіти, бабусі-прабабусі не ходили до школи, — теж не бачитиме сенсу вчитися. А без освіти не матиме можливості отримати доступ до нормальної медицини й інших гарантованих прав», — висловила своє спостереження директор програмної ініціативи «Рома України» міжнародного фонду «Відродження» Ольга Жмурко.

Учора, 7 листопада, в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. В.Василька відбувся прем’єрний показ містичної комедії «Шинкарка». Режисер-постановник вистави — художній керівник театру, народний артист України Ігор Равицький, художник-постановник — Олександр Друганов (Київ), балетмейстер-постановник — Павло Івлюшкін.

Дата прем’єри «Шинкарки» обрана невипадково. Відомо, що театр відкрився 7 листопада 1925 року виставою «Полум’ярі» за п’єсою А. Луначарського. В перший рік існування новостворений колектив показав публіці кілька прем’єр. Особливу увагу глядачів тоді привернула фантастична комедія Стефана Кшивошевського «Чорт і шинкарка».

Український композитор і диригент Володимир Рунчак звернувся з відкритим листом до мистецьких спілок та Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка з пропозицією в цьому році не висувати кандидатів для отримання цієї премії, а призовий фонд спрямувати на потреби війська, повідомляє агенція культурних індустрій «ПРО» (http://i-pro.kiev.ua). У листі, зокрема, йдеться:

«У часи, коли вся наша країна бореться з російською окупаційною армією та власними доморощеними сепаратистами, ми, українські митці, зобов’язані також допомогти нашому війську, а тим самим і нашій державі. Кращі наші сини, брати, батьки, діди зараз на передовій захищають східні кордони нашої країни, лікарі та медсестри — оперують, бинтують, лікують поранених українських солдатів та офіцерів, звичайні прості громадяни збирають, хто скільки зможе, на купівлю військового одягу та всього найнеобхіднішого для ведення бойових дій, державні мужі не тільки керують захистом країни, а й намагаються дипломатичними засобами зупинити російських загарбників. У цей вирішальний для України час ми маємо також підставити плече нашому війську. Навряд чи наша симфонія або картина, вірш чи театральна постановка, фільм, газетна стаття або концертна програма є тим найнеобхіднішим для потреб наших солдатів. Сьогоднішній Україні фінансово допомагає весь цивілізований світ, тож допоможімо їй і ми — українські митці.

З величезним успіхом на сцені обласної філармонії про-йшов виступ одеського ансамблю «Квінтанго», який розігрів холодний листопадовий вечір латиноамериканськими пристрастями «Танго-феєрії».

Натхненні музикою аргентинського композитора Астора П’яццолли, який вивів танго з рівня танцювальної музики на рівень творів, що виконуються симфонічними оркестрами, соліст Одеської філармонії, баяніст, заслужений артист України Володимир Мурза і лауреат міжнародного конкурсу, солістка Національного одеського симфонічного оркестру, піаністка Тетяна Кравченко створили унікальний ансамбль — «Квінтанго», який веде свою концертну діяльність з 2009 року.

Державне агентство України з питань кіно за зверненням Міністерства культури, Служби безпеки та Національної спілки кінематографістів ухвалило рішення про скасування або відмову в державній реєстрації фільмів та телесеріалів за участі російського актора Михайла Порєчєнкова.

Як зазначив голова Держкіно Пилип Іллєнко: «Російський актор Порєчєнков своїми діями зі зброєю в руках на підтримку тероризму вивів себе за межі контексту культури і мистецтва. Демонстрація фільмів за його участі, після такого вчинку, була б моральною підтримкою та поширенням ідеології тероризму та екстремізму».

Працівники міської бібліотеки для дорослих №12, що розташована недалеко від шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, де головним лікарем Петро Волков, разом з учнями школи №106 підготували для пацієнтів закладу святковий концерт, приурочений 70-річчю визволення України від фашистських загарбників.

Після концерту ветерани, які лікуються у шпиталі, отримали від школярів цікаві сувеніри, виготовлені ними власноруч, а працівники бібліотеки роздали їм свіжу періодику.

Нещодавно в Одесі пройшов щорічний молодіжний фестиваль соціальної реклами «Інший погляд». Головна ідея цього міжнародного заходу — висвітлення суспільно важливих проблем очами молоді. Рекламні ролики та друкована продукція його учасників демонстрували, що саме турбує сучасне суспільство.

«Інший погляд», як завжди, розпочався весело та динамічно. Стартував він у Національному уні-верситеті «Одеська юридична академія». На відкритті заходу кожен з глядачів спостерігав за цікавою грою ведучого та акторів-волонтерів, які весело пародіювали головних героїв деяких відомих телевізійних реклам. Довгоочікуваний з’їзд креативної молоді невипадково збігся з Міжнародним днем реклами, що відзначається 23 жовтня. Кожен з учасників фестивалю мав можливість відвідати ексклюзивні майстер-класи професійних тренерів та фахівців рекламної та журналістської справи і дізнатися про таємні прийоми рекламіста, необхідність та ефективність «двигуна прогресу».

7 листопада відомий літературознавець, бібліограф, письменник і журналіст, заслужений діяч мистецтв України Григорій Дем’янович Зленко відзначив своє 80-ліття. Пропонуємо фрагмент статті українського театрознавця, літературознавця, історика культури Ростислава Пилипчука, надруковану у четвертому випуску збірника «Скарбниця культури» (О., 2014) — виданні, підготовленому співробітниками ОННБ ім. М. Горького з нагоди 185-річчя бібліотеки.

<…> Від початку 1960-х років Григорій Зленко живе і працює в Одесі. Три роки віддає редагуванню газети Інженерно-будівельного інституту «Кадри — будовам», вісім — роботі в республіканському видавництві «Маяк» (старший редактор, завідувач редакції художньої літератури, головний редактор). З видавництва довелося піти під тиском триклятої «маланчуківщини», що далася взнаки інтелектуальній Україні. Добрі друзі порадили залишити «Маяк» і пошукати «непомітну» посаду. Про те, що його ім’я занесли до єзуїтського реєстру Маланчука, стало відомо аж 2004 року зі спогадів колишнього працівника ЦК КПУ, поета Володимира Бровченка, умі-щених у журналі «Дніпро» (№ 11—12, с. 96). Восени 1972 року Григорій Зленко перейшов на посаду завідувача новоствореного редакційно-видавничого відділу найстарішої на півдні України бібліотеки — Одеської державної наукової імені М. Горького.

12 листопада — 125 років від дня народження Остапа Вишні (1889—1956)

Ніхто не вірив, що після мученицького шляху довжиною в десять років Павло Губенко (Остап Вишня) знову візьметься за свою справу. Та й сам він, стверджують дослідники, зарікався. При цьому, зокрема, посилаються на спогади його друга, актора театру «Березіль» Йосипа Гірняка (вони перебували в одному таборі), якому Павло Михайлович казав: «Як дасть Бог вижити каторгу — то нехай мені рука всохне, як візьму перо в руки. Тільки — Сибір, глушина! Сільця розставляю і рибу ловлю».

...Свою майбутню долю він відчув ще на початку 1930-х, коли почали з’являтися статті, в яких критикувалася вся діяльність письменника, а його називали «літературним обивателем», «кулацьким блазнем». Павла Михайловича арештували 25 грудня 1933 року за звинуваченням у належності до Української військової організації, яка, за офіційною версією, намагалася повалити владу в Радянському Союзі, вбити другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Зазнавши численних тортур, «зізнався» в усьому, чого домагалися від нього слідчі. На судовому засіданні, що відбулося 3 березня 1934-го, ухвалили: «Губенка Павла Михайловича (Остапа Вишню) засудити до розстрілу із заміною на ув’язнення у виправтрудтаборі терміном на 10 років...»

Особлива любов блаженного Йоана — Росія. І це зрозуміло: він народився і виріс у Москві, там навчався, а відтак став викладачем МГУ, там відбулося його становлення як письменника. Тож не випадково центральна тема більшості його щоденникових роздумів — доля російського народу і загадкова російська душа.

Поговорити про це сьогодні вкрай важливо, адже Україна страждає від російської експансії і перед її зболеним зором стоїть Росія есбеешна, путінська, агресивно-зловісна. І важко повірити, тим більше побачити внутрішнім зором іншу Росію — духовно-просвітлену, толерантну, інтелектуальну. Але вона є, і це засвідчують совісні й зичливі голоси Новодворської, Макаревича, Прилєпіна… З цього високого ряду й голос блаженного Йоана, книги якого несуть світло і добро, відстоюють й утверджують у світі мир і любов.

Хто з нас не стикався з перевтомою, коли сил нема й хочеться тільки «лягти і померти»? Добре, якщо це лише неприємний епізод, пов’язаний зі стресовим нервово-психологічним та фізичним перевантаженням, а якщо втома відчувається постійно? У такому випадку слід звернутися до фа-хівця. Що ми й вирішили зробити, запросивши до розмови про причини перевтоми кандидата медичних наук, лікаря-невролога Олександра ДОРОШЕНКА.

— Перевтома є наслідком перенапруги організму, яка з’являється через важке розумове або фізичне навантаження. Основними проявами надмірної стомлюваності людського організму прийнято вважати пригнічений настрій, загальну дратівливість характеру, а також стан постійної втоми і надмірної сонливості. Крайній ступінь втоми зумовлює навіть значні порушення в розумовій діяльності та в координації рухів.

Чи не третина обстежених жінок мають патології молочних залоз — такого висновку дійшли медики Одеського обласного онкодиспансеру. Про це йшлося на прес-конференції, що відбулася в Кризовому медіа-центрі, завідуючого відділенням мамології цього закладу Івана Лук’яненка.

Найчастіше, повідомив фахівець, у жінок виявляють доброякісні новоутворення: кісти, мастопатії, фіброаденоми.

Якщо картопля правильно приготовлена, вона не стайновить небезпеки для фігури. Тут головне, щоб калорійність раціону в цілому була невисокою, вважають учені.

Фахівці вивчили роль зниження калорійності і глікемічного індексу (показує швидкість вивільнення в кров цукру) при додаванні у раціон картоплі. Справа в тому, що продукти з високим індексом — білий хліб, білий рис — призводять до швидкого вивільнення цукру і швидкого виникнення почуття голоду, що спричиняє переїдання і набір зайвої ваги. Щодо картоплі, то все не так неодно-значно.

Результати нового дослідження свідчать про те, що кава здатна не тільки заряджати зранку енергією, а й вказувати на характер людини.

Як з’ясувалося, шанувальники чорної кави — типові пуристи, які не люблять надмірностей і віддають перевагу простоті. При цьому вони можуть бути різкими, нетерплячими. Вони схильні висловлювати негативне ставлення до будь-яких змін.

У клініці Одеського національного медичного університету відкрили сучасну рентгено-ангіографічну операційну.

Університетська клініка ОНМУ, інтегрована ще 10 років тому в єдиний медичний простір Одещини, продовжує на високому рівні долучатися до збереження здоров’я громадян і боротьби із соціально небезпечними хворобами.

Переважна більшість порушень у сфері готівкових розрахунків — неоприбуткування або неповне і несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у касу суб’єкта господарювання. Ось кілька прикладів.

У липні цього року під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю встановлено неоприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій за три робочі дні на загальну суму 689 тисяч гривень. Згідно з чинним законодавством, на суб’єкта господарювання накладено штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми — 3 мільйони 446 тисяч гривень.

Тих, у кого холодні батареї, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства просить повідомляти за номером (044) 207-18-04.

Регіони звітують про стовідсоткове забезпечення теплом житлового фонду та закладів соціальної сфери. Виняток — Донецька область, де в роботу не запущено 17 із 709 котелень. Таким чином, станом на ранок 3 листопада, в Україні працює 21174 котельні, або 99,92%. Про це повідомила прес-служба Мінре-гіону з посиланням на дані оперативно-диспетчерської служби (ОДС) відомства.