Як народжуються та щезають міфи

Більше двадцяти років Україна топталася своїм власним незрозумілим шляхом, позбавленим траєкторії. Не хотілося бути Росією (навіть батько «багатовекторності» Леонід Кучма дав сусідові зрозу-міти: «Україна — не Росія»), але й боязно ставати частиною Європи, щоб Росія не образилась. Кому була вигідною така патова ситуація? Хто мав зиск з нашого шляху в нікуди? Відповідь лежить на поверхні. Наша «еліта», котра походить з радянського минулого і з великого криміналу початку 1990-х, «еліта», котрої не торкнулася люстрація. Сидіння на двох стільцях і відсутність контролю давала можливість все привласнювати і фантастично збагачуватись. А що на це суспільство? Був Майдан-2004, який забалакали й приспали. Був Майдан-2014, який вигнав кримінально злодійську верхівку, але відірвав гідрі лише одну з численних голів. Тепер, боячись втратити Україну, «братня» Росія пішла на нас гібридною війною, хоча наша влада називає цю війну коротко і сором’язливо — АТО.

Нарешті, на 23-у році незалежності, наше керівництво спромоглося припинити мовлення російських телеканалів. Біда заставила. Бо поки олігархи казково збагачувалися, «плебс» (ми з вами) хоч і тяжко заробляв на хліб, але справно отримував «видовища». Най-більше цього «добра» дісталося хронічним телеглядачам, перед-усім самотнім людям та пенсіонерам.  Російські новини та аналітика, серіали та розважальні програми пропагували переваги «русского міра», жаль та ностальгію за СРСР. Українські канали (власність олігархів) також охоче транслювали серіали про доблесну російську армію, бравих енкаведистів, крутих російських бандитів, кадетів, нянь, продюсерів, інтернів та інших ментів. У новітньої путінської ідеології внутрішньоросійські антаго-нізми щезли. Для порятунку імперії знадобиться все. Гримуча суміш царського та радянського. Реанімація та ідеалізація Сталіна, про якого після ХХ з’їзду КПРС в Радянському Союзі згадувати не рекомендувалося. А от Путін про Сталіна висловився як про видатного менеджера. Сталінський міф знову підняли на поверхню. Колчак і Денікін тепер такі ж герої та патріоти Росії, як Дзержинський та Будьонний. А непримиренні червоні комісари — безбожники та вгодоване православне попівство, виявляється, були майже спільниками у розбудові «русского міра». Культ «великої вітчизняної» в останні роки перетворився на відверту пропаганду російського мілітаризму та реваншизму. В.Путін: «Росія і без України перемогла б у Другій світовій війні». Міф? Ще й який! А ось ще один перл головного кремлівського міфотворця. У 2008 році, звертаючись до Буша, він сказав: «Ти розумієш, Джордже, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!»

Україна увесь час своєї незалежності перебувала у російському інформаційному, культурному та релігійному просторі. Підвалини такої гуманітарної політики закладено ще при Кучмі. Московські «смотрящі» в Україні Медведчук і Табачник (обидва досі на волі) мали на Даниловича неабиякий вплив. При Ющенкові ситуація особливо не змінилася, а при Януковичу Україна як держава постала перед дилемою: бути чи не бути?

Україні бути! Майдан переміг. Росія відповіла війною, окупацією Криму та частини Донбасу. Триває війна, у якій народжу-ється українська армія майбутнього. Армія та добровольці мають всенародну підтримку. Обрано президента. Підписано та ратифіковано Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Обрано парламент, до якого вперше не потрапили комуністи. Парламент, який має проукраїнську та проєвропейську більшість і на який суспільство покладає великі надії. Україна потребує справжніх, а не бутафорських реформ.

А як же міфи? 2013 рік по усій території держави білборди «українського вибору» Медведчука проти вступу України до Євросоюзу. Навесні білборди зняли і викинули. Російського телебачення нема, хіба що через супутник, але щоранку по великих містах черга за дармовою газетою «Вєсті». Її читають на ринках, у маршрутках і в перукарнях. Це черга не за свободою слова, черга за міфами та пропагандою. Людина, яка звикла до пропаганди, без неї вже не може, стає безпорадною. Газета маніпулює тонко і професійно. Перші сторінки — політика: начебто подаються різні точки зору, але в результаті читач отримує «потрібну» позицію. Терористів називає не інакше, як «ополченці». Мені доводиться спілкуватись з людьми, котрі багато років дізнавалися про Україну з московських теленовин, а тепер щоденно читають газету. Ось їх висновки, які я спробував систематизувати.

Про Майдан. «На Майдані всі стояли за гроші», «На Майдані всім добавляли у чай наркотики», «На Майдані стояли безробітні мешканці Західної України, американці і поляки», «На Майдан з’їхались бомжі з усієї України, там страшний сморід і велика загроза заразитись туберкульозом», «Кияни були проти Майдану», «Якби не Майдан, то не було б війни», «Людей на Майдані розстріляли свої, щоб скинути Януковича», «Майдан придумала Америка».

Автор цих рядків тричі побував на Майдані. Всі наведені міфи для того, щоб скомпрометувати людей, які вийшли відстояти свою гідність і свій європейський вибір. Учасниками революції були кращі люди з усієї України, різного віку, різних професій, різних національностей і різних віросповідань. На Майдані був ідеальний порядок. У цих людей була одна мета — перемогти зло і зробити Україну кращою. За гроші привозили учасників «антимайдану» і «тітушок», але гроші виявилися безсилими перед ідеєю.

Про Донбас. «Донбас годує Україну», «Проти Донбасу воює хунта», «Українська армія обстрілює житлові квартали», «Правий сектор» викрадає наших людей і забирає в них органи на трансплантацію», «У центрі Слов’янська українські військові розіп’яли маленького хлопчика», «Надя Савченко вбивала російських журналістів», «Малайзійський літак збила Україна», «Нас звідси виселять, а Донбас заселять бандерівцями», «Нацгвардія воює за те, що кожному солдатові пообіцяли дати клапоть землі і двох рабів», «Російської армії в Донбасі нема, проти України воюють «ополченці».

Донбас упродовж багатьох років отримував найбільші в Україні дотації, які розкрадалися сім’єю Януковича та вер-хівкою місцевих «регіоналів». Житлові квартали, школи та лікарні регулярно обстрілюють терористи, щоб спровокувати у цивільного населення ненависть до української армії. Термін «хунта» не має до українського керівництва жодного стосунку. «Хунта» — це влада військових, які прийшли шляхом військового перевороту. В Україні влада легітимна і визнана світовою спільнотою. Про самопроголошені утворення Донбасу, з притаманною йому прямолінійністю, висловився Олександр Лукашенко: «Давайте будемо відвертими, дні «ДНР» та «ЛНР» були б уже давно полічені без Росії».

«Нас у Європі ніхто не чекає». «Давайте спочатку збудуємо Європу у себе, а потім вступатимемо», «У Європі також крадуть, і в Америці крадуть, всюди крадуть і отримують «відкати».

Перший крок Україна вже зробила. Верховна Рада та Європарламент син-хронно ратифікували Угоду про асоціацію України та Євросоюзу. Спікер Ради Олександр Турчинов назвав ратифікацію «історичним шансом», який Україна «виборола кров’ю». Міністр закордонних справ Павло Клімкін зазначив, що угода — це план модернізації, який Україна береться виконати, і висловив переконання, що після виконання умов асоціації Україна без проблем вступить до Євросоюзу. Досвід наших сусідів, які нещодавно вступили до ЄС, показує, що жодна з цих країн не мала змоги самостійно досягти такого рівня, якого вони досягли, вступивши в Євросоюз. Доведено: чим нижчий рівень корупції, тим вищий рівень життя. Більшість країн з найвищим у світі рівнем життя — члени Євросоюзу. Людині, яка виросла на пострадянському просторі, важко збагнути, «як це чиновник може не красти?». Для нас важливим є досвід країн Балтії та досвід Грузії, який доводить, що корупцію можна подолати.

«Українські товари не витримають конкуренції на ринку ЄС». «Українцям заборонять торгувати на ринках».

Українські виробники отримали можливість вийти на ринок Євросоюзу, у десять разів більший за російський. Так, конкуренція там велика, але це стимулюватиме підвищення якості вітчизняних товарів, модернізацію виробництва, збільшення робочих місць. На жаль, міфи іноді розповсюджують ті, хто у першу чергу мав би їх спростовувати. Президент ВО «Мотор-Січ» В.Богуслаєв: «Україні пропонується відмовитися від метричної системи і перейти на дюйми, фунти і фути. Це незбагненно». Депутат від Партії регіонів, конструктор, професіонал свідомо обдурив людей. Насправді у стандартах Євросоюзу використовується метрична система. Про торгівлю на ринку — страшилка надзвичайно ефективна, адже дуже багато наших громадян змушені виживати, торгуючи різним крамом. Лякають, що ринки закриють і продукти доведеться купувати тільки в універсамах. Я у сусідніх країнах відвідував продовольчі ринки, у Литві, Естонії, Угорщині, Румунії. Вони працюють, і їм нічого не загрожує. У Польщі є навіть громадський рух «Допоможи бабусі», який закликає поляків купувати продовольство у дрібних виробників.

«Вступ до ЄС призведе до розриву з Росією».

Ніхто не доклав стільки зусиль, щоб розірвати стосунки з Росією, як Путін та понад 85% росіян, які підтримують його агресивну політику. Перспективи українських товарів на ринку Росії сьогодні є примарними. Але згадаймо, ще до війни, регулярні провокаційні витівки Росспоживнагляду, який сьогодні дозволяв, а завтра забороняв нашу продукцію, і ці коливання були не в економічній, а в політичній площині. Згадаймо багаторічний газовий шантаж. Країни НАТО та Євросоюзу купують газ по нижчих цінах, ніж Україна.

«Євросоюз переживає глибоку кризу і навіть може розпастися».

У часи почилого в Бозі СРСР радянських людей розважали міфом про «загниваючий Захід». Анекдот тих часів: «Справді, Захід загниває, але як же він при цьому смачно пахне!» Те ж саме з Євросоюзом. Насправді Євросоюз — добровільне об’єднання. Його міцність у спільності історичного шляху, культурних традицій і в єдності цінностей, тобто демократії, прав людини, ринкової економіки. Лісабонський договір має пункт про добровільний вихід з ЄС, однак ніхто не планує ним скористатися. Євросоюз, як і раніше, залишається привабливим як для країн — його членів, так і для країн, що мають бажання вступити до нього, серед яких — Україна, Грузія, Молдова, Сербія, Македонія, Боснія і Герцеговина.

«Євросоюз — це одностатеві шлюби».

Це чи найулюбленіша тема тих, хто лякає українців Європою. На Європу вони кажуть «Гейропа», при цьому їх зовсім не бентежить  орієнтація деяких своїх кумирів з російського шоу-бізнесу. Білборди «українського вибору» лякали українського обивателя «Євросоюз — одностатеві шлюби!». Насправді кожна країна сама вирішує, як чинити, однак ніхто не має права переслідувати людей з іншою орієнтацією, кольором шкіри, віросповіданням. Усі люди є людьми, і всі люди мають права від народження. У країнах Східної Європи, де традиційна родина є основою суспільства і де міцні християнські цінності, ніхто не збирається легалізувати одностатеві шлюби. Литва хоче внести зміни до Конституції, щоб там була стаття про захист традиційної сім’ї.

І насамкінець. Опитування показали, що три чверті українців ніколи не бували за кордоном, а кожен третій ніколи не виїжджав навіть за межі своєї області. Таких людей найлегше вводити в оману й утримувати у полоні міфів. Лише

об’єктивна інформація може нейтралізувати вплив ідеології, яку нав’язують наші недруги. Небезпека виникає, коли міфи нав’язуються свідомо. Група людей вірить цим образам, приймає їх за свої, і таким чином вдається маніпулювати їхньою свідомістю, а часом і поведінкою. Перемога у війні неможлива без перемоги у війні інформаційній.

Володимир ГЕНИК.