Чому затрималась Феміда на Фонтані?

Сім років — строк чималий. Пилипенко добре знала своїх сусідів з самого початку їхнього господарювання на новому місці. Ще в липні 2002-го вона вперше поскаржилася на них до правління ДБК «Сонячне» за те, що ті почали будівельні роботи, які, мовляв, довкола порушували спокій. Нові землекористувачі одразу призупинили роботи, а відновили їх уже після того, як сезон масового відпочинку закінчився. Цей факт зареєстрований протоколом правління кооперативу.

Спілкувалися сусіди і на інші теми. Нехай це спілкування й не можна було назвати приязним, але воно було принаймні мирним. То чому ж через сім років Пилипенко заявила у своєму позові про те, що нічого не знала про зміну власника сусідньої ділянки? Ой, пам’ять-пам’ять...

Далі — мовою судових фактів.

27 березня 2012 року. Одеський окружний адміністративний суд розглянув позов ще однієї сусідки Галини Андріци, союзниці Пилипенко, до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, виконавчого комітету Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування міськради про визнання протиправними дії посадових осіб, які, на думку позивача, надали Наталії Мумладзе права власності на дачні будівлі, земельну ділянку та супутні документи неправильно, тому їх треба скасувати.

Чому Андріца підтримала Пилипенко, можна лише здогадуватися. Але маємо те, що маємо.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, проаналізувавши норми законодавства, дійшов висновку, що відпо-відачі діяли в порядку, спосіб та в межах повноважень, наданих ним законодавством України. У постанові суду чітко сказано: «У задоволенні адміністративного позову... відмовити повністю».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. Має право!

І 30 січня 2013 року Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалив: «Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-допо-відача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню...».

27 лютого того ж року скарга летить до Вищого адміністративного суду України. І знову той самий вердикт: «Касаційну скаргу відхилено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін».

Однак цим висновком конфлікт не вичерпався. Паралельно йшло з’ясування, хто, коли і як перепродував спірну ділянку. Справа в тому, що, згідно зі статтями 113 та 114 Цивільного кодексу України, «володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди — спір вирішується судом... При продажу частки в спільній частковій власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності мають право привілеєвої купівлі частки, що продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів».

Ось тут слідство звернуло увагу на те, що не всі попередні власники ділянки чинили саме так, як це передбачено. Справа ускладнюється тим, що дачний будинок Мумладзе, який вони недавно побудували, став частиною будівлі, яка на праві приватної власності належить кільком особам та є об’єктом їх спільної часткової власності.

З цього приводу списано стоси паперів: скарг, постанов, рішень... Їх обсяг можна сміливо занести до Книги Гіннесса. Слідчі, судді, адвокати скрупульозно перевіряли кожен факт з одного і того ж питання: чи ж порушила закон Мумладзе, чи ні, чи придбала вона будинок, а чи земельну ділянку, на якій були відсутні будь-які будівлі? Одна сторона намагається довести, що будівля була, а друга це заперечує, підтверджуючи свої слова документально. Чи треба говорити, скільки це забирає сил і нервів з обох боків? Надто Мумладзе, якій було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних порушень.

Не будемо переповідати всі перипетії цієї справи, а лише наведемо висновок прокурора прокуратури Приморського району А.Д. Балабана, датований 5 серпнем цього року. Він, зокрема, констатував, що під час досудового розслідування слідчим так і не встановлено факту, чи відомо було Мумладзе в момент підписання договору купівлі-продажу у 2002 році земельної ділянки про розташування на ній будинку. Зважаючи на це, прокурор постановив: кримінальне провадження стосовно підозрюваної Наталії Мумладзе закрити.

А якої думки про цю історію сам дачний кооператив? З довідки її керівника, кооператив «Сонячний» не має претензій ні до видачі Мумладзе сертифікату відповідності на дачні будівлі, які їй належать, ні до видачі свідоцтва про право власності на них. Більше того, є заява про це членів кооперативу, під якою стоять 70 підписів.

Керуючись добрими намірами, сім’я Мумладзе намагалася вирішити конфлікт примиренням. Коли мости вже горять, важко дійти одне до одного, але кроки назустріч робити варто. Це корисно завжди і всюди. І в малих колективах, й у великих, і в суспільстві, і в міжнародних стосунках.

Та чи підуть назустріч сусіди? Чи визнають вони рішення судів усіх рівнів? Чи стане останній висновок Феміди крапкою в цій справі? А чи богині правосуддя ще надовго доведеться затриматися на Великому Фонтані?

Валентин ПЕТРЕНКО.