Ми позичили Землю у наших нащадків

«Динаміка чисельності тварин — це барометр. Він показує, що ми робимо з нашою планетою, з нашим єдиним домом», — кажуть у WWF.

У яких країнах залишилося
найбільше природних багатств?

Біопродуктивність — це здатність екосистем виробляти цінні біологічні ресурси і поглинати відходи (в тому числі викиди CO2). Понад 60% світової біопродуктивності зосереджено в десяти країнах. Це — Бразилія, Китай, США, Росія, Індія, Канада, Індонезія, Австралія, Аргентина і Демократична Республіка Конго.

Загальна біопродуктивність планети становить близько 12 млрд глобальних гектарів (гга — усереднена одиниця виміру), або близько 1,7 гга на людину. Україна за біо-продуктивністю посідає 58-е місце в світі, на одного українця припадає 2,1 гга.

Ми споживаємо в півтора раза більше ресурсів, ніж повинні

Інший показник — екологічний слід людства. Як випливає з останньої доповіді, в останні 40 з лишком років споживання перевищує здатність планети до відновлення ресурсів.

Для відновлення природних ресурсів і послуг, які ми споживаємо щороку, було б потрібно півтори планети Земля.

Загальний екологічний слід людства становить 18,1 млрд гга, або 2,6 гга на людину. Середньостатистичний українець для підтримки своєї життєдіяльності вимагає 2,57 гга, що лише трохи менше середньосвітового показника. Таким чином, Україна на 62-у місці в світі за показником екологічного сліду.

Чому можливі такі «перевитрати»? Справа в тому, що протягом певного часу ми можемо вирубувати дерева швидше, ніж вони ростуть, виловлювати більше риби, ніж здатні відтворювати водойми, і викидати в атмосферу більше вуглекислого газу, ніж спроможні поглинути ліси та океани. І неминучий наслідок цього — скорочення запасів ресурсів і накопичення відходів такими темпами, які перевищують здатність планети до відтворення перших і поглинання або переробки других. Це означає, що ми проїдаємо природний капітал майбутніх поколінь.

Тут доречно навести відомий вислів: «Ми не успадкували Землю від наших предків, ми позичили її у наших нащадків». Потураючи своїм примхам сьогодні, що ми залишимо у спадок нашим дітям?

Які країни споживають найбільше
ресурсів планети?

Дані дуже відрізняються, залежно від того, чи розраховуємо екологічний слід у сукупності на країну, а чи на душу населення.

У першому випадку лідерами є Китай, США, Індія, Бразилія і Росія. У другому — Кувейт, Катар, ОАЕ, Данія та Бельгія.

Якби кожен на планеті споживав стільки, як середній житель Кувейту, то людству знадобилося б близько 5,8 планети, як громадянин Катару — 4,8 планети, як типовий американець — 3,9 планети, як українець — близько 1,5 планети. Такі країни, як Узбекистан та Алжир, живуть відповідно до сьогоднішніх можливостей Землі. А ось жителі Вірменії, Індонезії, Перу, Марокко і десятків інших держав споживають навіть менше, ніж дозволяє планета.

Китай посідає 76-е місце в світі за розміром екологічного сліду на душу населення. Але він має величезне населення, тому є світовим лідером за загальним екологічним слідом. Аналогічним чином, шляхом множення середньодушового екологічного сліду на чисельність населення, Індія переміщається із 136-го місця на третє за абсолютним розміром сліду, а Бразилія — із 53-го на четверте.

Як і раніше, екологічний слід на душу населення в країнах з високим рівнем доходів майже в п’ять разів вищий, ніж у бідних. Імпортуючи природні ресурси, багаті країни фактично «експортують» втрату біорізноманіття. Тоді як у них самих біорізноманіття зросло на 10%, у країнах із середнім рівнем доходу — знизилося на 18%, а в бідних країнах скоротилося аж на 58%.

Що робити?

«Втім, ті ж показники, які демонструють природу нинішніх проблем, здатні вказати і шлях до поліпшення ситуації. Подальше зниження індексу живої планети і постійна екологічна перевитрата не є неминучістю», — запевняють у WWF.

Ці проблеми є результатом мільйонів рішень, які не враховують достатньою мірою цінності природного світу.

У звіті про живу планету WWF пропонує шість основних напрямків дій, які допоможуть переломити існуючі тенденції. Це — охорона природного капіталу та відновлення порушених екосистем, ефективніше виробництво при скороченні споживання ресурсів та утворення відходів, розумніше споживання і зміна способу життя людей, перенаправлення фінансових потоків і більші інвестиції в природний ка-пітал, справедливе управління ресурсами та їх розподіл серед жителів різних країн.

Довідково. Опублікований у 2014 році Індекс живої планети відображає динаміку чисельності популяцій протягом 40 років — з 1970-го по 2010-й. Дані пізніших років ще не оброблені, оскільки для збору, опрацювання та введення їх з усього світу потрібен час. Тому база даних за 2010-й є найповнішою та найнадійнішою для використання сьогодні.

Катерина КУРАКІНА,
менеджер із зв’язків з громадськістю
WWF в Україні.