Осінній джаз звучав піснею миру...

Вів концерт відомий комік з «Масок-шоу» Володимир Комаров, який заповнював паузи цікавими історіями та анекдотами.

Загалом, відкриття мало нагадувало джазовий концерт для високолобих інтелектуалів. Але невибагливі і щедрі на оплески глядачі з радістю слухали і вокальний секстет «Дюк-тайм», й акустичний танго-рок «Мікрооркестр Quiero», і народного артиста України Миколу Свидюка, чудовий голос якого прикрасив джазовими імпровізаціями Юрій Кузнєцов. Втім, звучав і джаз: цікаві авторські імпровізації Юлії Запорожець з колективом, український джазовий вокал у виконанні Лесі Верби під акомпанемент бандури, імпровізації на Юрія Улицького, Тараса Кузнецова, Сергія Порошинського та інших музикантів. Завершила концерт група «Доктор Борменталь» піснею у виконанні Володимира Комарова.

Природа виявила прихильність до джазу. Увесь вечір було тепло, спокійно, безвітряно, і високо в небі джаз разом з нами слухали зорі.

Другий день фестивалю розпочався у філармонії під гаслом «Одесити всіх країн, повертайтесь!». Адже у цьому концерті брали участь наші талановиті музиканти, що працюють за кордоном.

Тамару Лукашову можна назвати дитям одеського джазу — вона зростала у джазовому середовищі нашого міста. Кілька років тому переїхала до Німеччини, щоб продовжити там музичну освіту. На фестиваль Тамара прибула разом із групою, у складі якої німецькі, австралійські та українські музиканти, за підтримки Німецького культурного центру «Баварський дім. Одеса». Разом з Юрієм Кузнецовим гості порадували слухачів чудовою музикою на грані джазу, фольклору та класики.

У складі австрійської групи «Девід Сікс матадор» — також музиканти різних країн, і це не має великого значення, адже мова джазу — міжнародна, зрозуміла усім, хто любить музику. З цією групою виступив чудовий одеський саксофоніст Андрій Прозоров, який подарував публіці незабутні хвилини єдності з високою музикою.

З прекрасним концертом виступили й наші сусіди з іншого берега Чорного моря. Метри турецького джазу із групи  «Свінг ля Турк» об’єднали, здавалося б, речі несумісні: свінг, фанк і народну музику. Разом з контрабасом, ударниками, фортепіано і  трубою  звучав давній турецький народний інструмент — флейта най, що додавала музиці ніжного аромату Сходу, у якому дуже емоційні нотки народних пісень органічно перепліталися з сучасними ритмами. Виступ групи став можливим за підтримки Генерального консульства Туреччини в Одесі.

Незвичайною, високою і навіть можна сказати строгою музикою відкрився третій фестивальний день у філармонії. Французька група «Космікмаурель тріо», що приїхала до нас із Марселя, черпає натхнення у творах знаменитого філософа, письменника, вчителя танців, автора незвичайної музики Георгія Гурджиєва, який останні роки свого життя прожив у Франції. У музиці, яку подарувало одеситам французьке тріо, відчувалися водночас і незвичайна внутрішня свобода, і високий рівень свідомості та уваги. Цю музику не можна назвати простою, у ній присутня  глибина інтелекту, що поєднувалася із свободою імпровізації. Слухати її — це не просте задоволення, вона не доступна кожному меломану.

Завдяки підтримці Посольства США в Україні на фестиваль вдалося запросити легендарного американського джазового виконавця Джеймса «Блада» Алмера. Великий джазмен вийшов на сцену філармонії у яскравому червоному костюмі один, ні, перепрошую, зі своєю гітарою. Він виконував для нас блюзові мелодії, які допомагали поринути у світ афроамериканських спіричуелс і які при цьому здавалися рідними, близькими, батьківськими. Його мелодії кликали на глибину емоцій, проникали в самісіньке серце. Водночас відчувалося, що Джеймс співає не для публіки і навіть не для себе. Його мелодії — це молитви до Вишнього, прості, по-дитячому щирі. Його геніальність як виконавця у тому, що він через музику своїм глибоким голосом виносить те, що відбувається у серці. У залі під час виконання стояла глибока, дзвінка тиша…

Яка вибухнула радістю, святом і зовсім іншим настроєм, коли на сцені з’явився Олег Скрипка разом зі своїм «Джаз-кабаре». Талановитий український музикант повернув із небуття спадщину неперевершеного львівського джазмена тридцятих років Богдана Весоловського, який разом із скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьо) та акордеоністом Анатолієм Кос-Анатольським входив до складу популярної тоді молодіжної «Джаз-капели Яблонського». Святковий  фінал фестивалю, який влаштував  для одеситів Олег Скрипка, був наповнений радістю, імпровізаціями, танцями, оплесками, жартами. Разом з ним у фіналі виступили юна талановита семирічна Аня Ткач із піснею Даліди «Мама» та Юрій Кузнєцов.

Фестиваль під час війни провести нелегко, і не лише тому, що важко зібрати кошти на його проведення.

«Чи потрібна музика, коли гримлять гармати?» — це питання щодня задавав президент фестивалю одеській публіці, яка приходила на концерт.

Біля сцени стояли скриньки, в які збирали гроші на аптечки для бійців АТО. Їм присвячувалися виступи. Відповідь одеситів була очевидною. Музика — найкращий лікар для людських сердець, вона розтоплює лід ворожнечі, об’єднує людей і не дає світу можливості потонути у жорстокості.

Осінній джаз звучав в Одесі піснею миру…

Ольга ФІЛІППОВА.