Поділись добром
У повсякденному житті нашого швидкоплинного часу, спілкуючись «на бігу» один з одним, ми часто не утруднюємо себе пошуком тих слів рідної мови, які найбільше відповідали б глибинній суті конкретної людини. Наприклад, тих, хто сьогодні надає безоплатну допомогу тим, хто її потребує, ми вже звично називаємо не завжди зрозумілим нам словом «спонсор», звільнюючи тим самим себе від напруги пошуку того українського слова, яке звучало у мові Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Лесі Українки, Панаса Мирного, Івана Франка та багатьох-багатьох відомих українських письменників та поетів різних часів не тільки в їхніх листах, а й безпосередньо у творчості. Це відоме всім слово «добродій».
Хоч і утворене воно від знаного нам слова «добро», але не вживане сьогодні нами ні при звертанні до людини, ні на ознаку її діяльності. Ми все ще соромимось своїх українських коренів, а з ними — і своєї мови. Тому, розмірковуючи про це напередодні нового навчального року, вирішила у своєму щирому слові вдячності Олександрові Пилиповичу Шевченку, місцевому господарникові, відійти від трафаретного вже слова «спонсор» і назвати його нашим хорошим українським словом — добродієм, добросердною і добродбайною людиною, яка рік од року допомагає нашій сільській школі створювати добробут у її стінах та сприяє вихованню у юних однокрайців, даруючи їм 1 вересня книжки, українського добромовства.
Та і як ще можна назвати людину, яка впродовж останніх років сприяла повній заміні власним коштом старих, ще часів повоєння, шкільних вікон на новенькі, європейського зразка; придбанню лінолеуму на заміну старого покриття підлоги у школі та дитячому садочку; огородила школу новеньким металевим парканом; подарувала малечі села безліч м’яких іграшок та щоліта сприяє оздоровленню школярів, не кажучи вже про цемент, фарбу, будівельні матеріали на ремонтні роботи та високоякісні харчі учням протягом всього навчального року? І це тільки дещиця з того, що школа постійно одержує від нашого вельмишановного добродія — Олександра Пилиповича Шевченка, не у якісь церемоніальні дні чи зустрічі, а постійно, як кажуть, «у робочому порядку», без метушні та політичних візій.
От і розмірковую: що ж рухає цією людиною у його добродійстві? Якби йшлося про спонсорство, то тут ніби все ясно : я вам — допомогу мате-ріальну, а ви мені —політичну підтримку на виборах. Але Олександр Шевченко, маючи дві вищі освіти у сільськогосподарській галузі, настільки успішно хазяйнує у полі, що підтримка людей, незалежно від партійних уподобань, йому завжди забезпечена. Що ж тоді?
На мій погляд, це зріла любов до рідної землі, на якій народжувалося і куди йшло у небуття не одне покоління його роду. У книзі відомого письменника-земляка Юрія Сисіна «Омитий росами» згадується пасічник із села Кохівка Іван Шевченко, прадід нашого Олександра Пилиповича. Сам Олександр Шевченко якось висловився, що з дитинства відчуває тепло землі, коли йде босоніж по зораному полю у рідній Кохівці. Саме тепло рідної землі, як і тепло материного серця, притаманне і його душі, яка щедро ділитися добром з людьми.
Від імені педагогічного, учнівського та батьківського колективів школи
Валентина РОМАНЕНКО,
директор НВК ЗОШ І—ІІ ст. ДНЗ №5 м. Ананьєва.
Післяслово. Цими днями регіональне інформаційне агентство «Північ-інфо» повідомило, що депутат Ананьївської райради Олександр Шевченко пішов добровольцем воювати в зону АТО, попередньо написавши заяву про звільнення з посади спеціаліста з питань земельних і майнових відносин секретаріату райради.
Олександр Пилипович очолює постійну депутатську комісію з питань аграрної політики, земельних відносин, підприємництва, промислової політики, будівництва, транспорту, зв’язку і торгівлі ра-йонної ради.
За інформацією агентства, Олександр Шевченко неодноразово супроводжував гуманітарну допомогу від Ананьївського району безпосередньо в зону проведення АТО. Сам він — воїн-інтернаціоналіст. Нещодавно на сесії райради виступив з ініціативою здачі крові депутатами для поранених військових.
Сьогодні Олександр Шевченко проходить службу в добровольчому батальйоні «Азов» і постійно підтримує зв’язок із земляками, підказує, чим і як краще можна допомогти армії.
«ЧН».
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
