Нехай добро відплатиться сторицею

Ми обіцяли оприлюднити імена всіх, хто простягнув руку допомоги нашим співвітчизникам, але в процесі зіштовхнулися з тим, що багато з них просили не називати свої прізвища, адже, на їхню думку, вони нічого надзвичайного не зробили. Дехто навіть посилався на біблійні заповіді: «Коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе... Хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно».

Координатори акції спілкувалися з кільканадцятьма волонтерами, представниками різних фондів, державних установ та благодійних організацій із різних куточків країни. Проте після розмови із заступником мера м. Слов’янська Донецької області Дмитром Сивашем оргкомітет вирішив, що саме до них, знедолених і сповнених страхом людей, у зруйнований і понівечений Слов’янськ слід направити допомогу. Із каналів теле- і радіо-трансляцій знаємо, що при відступі терористи практично вщент зруйнували місто, отож існує потреба в усьому: від цементу до цукерок. Постійний зв’язок голови Фрунзівської РДА Ігоря Стебловського з Дмитром Сивашем, консультації та спільна координація дій визначили стратегію доставки допомоги. Дмитро Вікторович запропонував доправити гуманітарний вантаж територіальному центру соціального обслуговування Слов’янської міської ради. До найменших по-дробиць та нюансів обговорили й визначили безпечніший шлях та час слідування гуманітарного вантажу: місця перепочинку, дозаправки тощо. Намагалися передбачити все, унеможливити будь-які несподіванки, адже дорога далека і небезпечна. Оргкомітету нелегко було визначитися із супроводжуючими та водієм. Не через їх брак — добровольців було вдосталь (що тішить). Ця акція потребувала дуже досвідченого водія, сумлінних і виважених супроводжувачів. Такими виявились наші чудові земляки-патріоти: працівники райдержадміністрації Ігор Григор’єв, Анатолій Гамарц та водій Денис Мятига. Отож троє наших козаків вирушили в далеку й небезпечну дорогу.

Ось про що розповів нам Ігор Валентинович Григор’єв:

— Ми чесно і добровільно взяли на себе місію з доставки гуманітарного вантажу, адже біда єднає всіх, незалежно від місця проживання, поглядів, мови спілкування чи партійної приналежності. Ми — єдина країна, єдина Україна. Загалом ми подолали 2118 кілометрів. На маршруті слідування постійно тримали зв’язок з Ігорем Івановичем та Дмитром Вікторовичем. На жаль, не обійшлося в дорозі й без труднощів. Уже практично в передмісті Слов’янська не витримало кріплення і відірвався наш великий двоосний причеп, оскільки був досить добре завантажений. Та все обійшлося благополучно: причеп не перевернувся, а просто з’їхав на узбіччя дороги. Тут на допомогу прийшов Дмитро Вікторович Сиваш, який організував транспорт, до якого перевантажили вміст причепа. І ми вже разом слідували за адресою доставки — територіального центру Слов’янська. Прибувши до пункту призначення, дізналися, що на нас чекають з нетер-пінням. Щира допомога наших земляків виявилася для слов’янців, які потрапили в біду, дуже дочасною й необхідною. До речі, поруч із терцентром розташований ще й дитсадок для дітей з обмеженими фізичними можливостями і вадами здоров’я, які теж потребують негайної підтримки. Тож наш вантаж потрапив вчасно і саме туди, де дуже потрібний.

Нас дуже вразило те, що ми побачили на власні очі. Стискалося серце, наверталися сльози — це без перебільшення. Більшість бу-дівель якщо не зруйнована вщент, то стоїть без вікон та дверей. Поблизу однієї з багатоповерхівок людям роздавали макаронні вироби, за якими вишикувалася чимала черга. Розруха, понівечені комунікації, повсюди сліди від «дарунків» сепаратистів. Усе, що зводилося роками, накопичувалося і впорядковувалося, — за короткий строк розбито. Та попри все, місто потроху оживає, на вулицях з’являються стихійні базарчики, де-не-де запрацювали банкомати. На жаль, Дмитро Сиваш в нашій розмові зазначив, що вантаж із Фрунзівського району — одна із перших таких великих допомог після ви-зволення Слов’янська від сепаратистів. Хоча з телеефірів чуємо про те, що допомога йде колонами. Директор територіального центру Тетяна Григорівна Степанова передала найщиріші слова вдячності і вручила нам свого роду, вірчу грамоту.

Директор влаштувала нам невелику екскурсію закладом. Уже все більш-менш доведене до ладу, складене, вимите, по змозі облаштоване. Працівників терцентру дуже зворушив плакат фрунзівського садочка «Веселка», сповнений щирих, дружніх побажань від дитячого, педагогічного та батьківського колективів. Висновок один — цінувати, що маємо, примножувати і берегти. Батьківщина у нас одна, іншої не буде. Ми переконалися, що ми, народ, — велика сила, поєднані українським духом і ніщо нас не переможе. Повірте, це без пафосу і без перебільшення.

До цих слів важко щось додати. Слава Богу, вантаж доставлений за призначенням, а наші хлопці, які його супроводжували, повернулися стомленими, але живими та неушкодженими.

За даними оргкомітету зазначеної благодійної акції, частину продуктів, які не вмістила машина до м. Слов’янська, та ті, що продовжують надходити, планується передати дітям, які прибули з м. Луганська та розміщені у таборах Одеси. Частину продовольства надамо нашим мобілізованим землякам. Акція триває.

Вікторія МАЙНИЧ,
редактор районної газети «Новини Фрунзівщини».

Подячний лист жителям Фрунзівщини від терцентру м. Слов’янська.

«Уважаемые жители Фрунзовского района Одесской области! От имени одиноких нетрудоспособных граждан и инвалидов, требующих постороннего ухода и состоящих на учете в КУ «Территориальный центр социального обслуживания (оказания социальных услуг) Славянского городского совета Донецкой области» выражаем искреннюю благодарность всем неравнодушным к чужой беде жителям Фрунзовского района Одесской области за предоставленную благотворительную помощь. Ваша помощь — ощутимая поддержка наиболее социально незащищенным жителям г. Славянска. Оказывая посильную помощь нуждающимся, вы дарите не только материальные блага, а утверждаете веру в добро, милосердие и мирное будущее. Пусть ваша доброта и щедрость вернутся к вам сторицей. Желаем вам всяческих благ, здоровья, процветания и успехов на жизненном пути. С уважением и благодарностью директор терцентра Т.Г.Степанова».