Фермерство зі статусом «сімейне»

А в Україні? Як не дивно, у нас сімейних фермерських господарств узагалі не існує. Звісно, вони існують, але на законодавчому рівні їх статус не визначений. І це тягне за собою цілу низку проблем і негативно позначається на розвитку сільських територій.

Але є й добра новина: невдовзі в Україні фермерські господарства сімейного типу можуть запрацювати офіційно. Надати їм такого статусу має удосконалений закон «Про фермерське господарство». Відповідні пропозиції народним депутатам готує спеціальна експертна група, до складу якої входить і керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО. Розмова з ним розпочалася з відповіді на запитання: «Чому виникла потреба в законодавчому забезпеченні сімейних фермерських господарств?»

— Ця потреба виникла з багатьох причин. Перша і найголовніша полягає в тому, що основну частку трудомісткої сільськогосподарської продукції — овочів, фруктів, яєць, молока — виробляють не фермери. Вони її виробляють у межах 4—5%. А основний обсяг припадає на особисті селянські господарства.

І в той же час, особисті селянські господарства не є повноправними учасниками аграрного ринку. Вони є фізичними особами. Це зумовлює проблеми з податком на додану вартість, з податком на доходи фізичних осіб. Також особисті селянські господарства мають проблеми з виходом на ринок, бо з ними ніхто не хоче, та й не має можливості укладати повноцінні договори. Я маю на увазі компанії, трейдерів. Останні не можуть ці договори документально оформити, адже Податковим кодексом передбачено, що вони можуть закуповувати продукцію лише на основі актів закупівель у фізичних осіб.

Ми сьогодні говоримо, що особисті селянські господарства, не будучи повноправними учасниками аграрного ринку, не маючи статусу виробника сільськогосподарської продукції, мають складні-ше та більше податкове навантаження, залишаються без соціального захисту. Вони живуть на свій розсуд. І взагалі складається таке враження, що вони опинилися поза межами нашої державної аграрної політики.

Багато закордонних експертів кажуть: це український феномен, оскільки 4—5 мільйонів особистих селянських господарств і дотепер залишаються неструктурованими, не мають власних професійних об’єднань.

Тому виникло питання, як раціонально розпорядитися таким потужним економічним ресурсом, який називається «особисті селянські господарства». Зараз ми намагаємося дати на нього відповідь.

— Чим сімейні ферми принципово відрізнятимуться від нинішніх?

— Сімейне фермерське господарство створюється і ведеться винятково членами сім’ї, які спільно проживають і спільно господарюють. Це — базова річ.

У чинному законі «Про фермерське господарство» написано, що фермерське господарство формується на базі членів сім’ї та родичів. А до родичів можна все село записати. Бо там мешкають тітки, брати, двоюрідні, троюрідні…

Інша важлива річ — у сімейному фермерському господарстві мають працювати винятково члени сім’ї. У чинному фермерському законі немає обмежень щодо найму робочої сили. Тобто створили фермерське господарство, найняли 200—300 людей, взяли в оренду 5—30 тисяч гектарів землі і господарюють. Це, по суті, сільськогосподарське підприємство. А ми говоримо, що сімейне фермерське господарство має право залучати найманих працівників винятково для виконання сезонних та специфічних робіт. У світі навіть є обмеження щодо їх кількості. Це може бути 3—5 осіб.

Ми поки що дискутуємо, чи обмежувати кількість сезонних пра-цівників. Бо, скажімо, сімейне фермерське господарство може за-йматися ягідництвом. І виникає потреба терміново зібрати полуницю. Самостійно воно не впорається з цією роботою. Це очевидно. Тому виникає необхідність на тиждень-другий найняти сезонних працівників.

— Чи можуть сімейні ферми орендувати землю?

— Ми говоримо, що сімейні фермерські господарства створюються і діють на базі земельних ділянок, виділених для ведення особистого селянського господарства, але оренда землі не виключається. Навпаки, вона навіть передбачається. Без неї не обійдуться успішні фермерські господарства сімейного типу.

Інша справа — скільки землі вони можуть орендувати. У різних країнах до цього підходять по-різному. В окремих є обмеження за площею. Сьогодні у нас з цього питання триває дискусія — запроваджувати чи не запроваджувати подібні обмеження. Земельне питання досить непросте, оскільки сімейне фермерське господарство, наприклад, у степовій зоні може мати 500 гектарів, вирощувати зернові або технічні культури, в іншому ж регіоні таке ж господарство може мати 2 гектари під теплицю або ягідники.

В Європейському Союзі є обмеження нижньої межі. Там домогосподарство має зареєструватися фермерським товаровиробником, коли має, наприклад, понад 1 гектар землі, більше 3 корів, 5 свиней або перевищує певний обсяг обороту у сумарному вираженні. Верхніх обмежень щодо земельних площ, скажімо, до 100 чи 200 гектарів ми не бачимо.

— На базі яких господарств переважно будуть створюватися сімейні ферми?

— Ті фермерські господарства, які працюють, не потрібно чіпати. Вони вже сформувалися. Багато з них налагодили технологію виробництва, вклали в закупівлю техніки значні кошти, знайшли своє місце на ринку збуту продукції тощо.

Зараз ми говоримо про те, що сімейні фермерські господарства, в першу чергу, будуть створюватися на базі особистих селянських господарств. Тому що частина з них (за різними оцінками, десь до 20%) вже є потенційно сімейними фермерськими господарствами і вони готові трансформуватися за умови формування сприятливого законодавчого середовища.

Не виключено, що окремі базові фермерські господарства захочуть перереєструватися в сімейні фермерські. Але це станеться за умови, якщо фермерським господарствам сімейного типу будуть створені сприятливіші законодавчі та економічні умови.

— За якою процедурою будуть реєструватися сімейні ферми?

— Ми проаналізували європейське, канадійське, російське, казахське законодавства. І скажу: в цих країнах для реєстрації сімейних ферм зроблені суттєві преференції. Ми пішли подібним шляхом. У законі «Про фермерське господарство» передбачаємо два можливі варіанти реєстрації.

Перший варіант — сімейне фермерське господарство, за бажання, може реєструватися на загальних підставах, як і будь-яке фермерське господарство. Це — у формі приватного підприємства із створенням юридичної особи. Тут нема нічого складного. Хто бажає, може це робити.

Але ми передбачаємо спеціальний розділ — особливості створення сімейного фермерського господарства без створення юридичної особи. Якщо сказати простіше, йдеться про форму, яка є аналогом приватного підприємця — фізичної особи. Такий варіант є і в інших країнах. І ми сьогодні показуємо, як це можна зробити в наших умовах. По суті, основа всіх наших пропозицій полягає в тому, щоб внести зміни в суміжні законодавчі акти, в тому числі в Господарський кодекс, Податковий кодекс, з тим аби сімейне фермерське господарство могло реєструватися у формі приватного чи сімейного підприємництва.

Передбачається також, що сімейне фермерське господарство може реєструватися за заявочним принципом. Подали документи — і працюйте собі на здоров’я. Звісно, якщо до документів немає жодних претензій з боку реєстраторів.

— Основою для ведення сімейного фермерського господарства має бути договір про його створення між членами сім’ї. Що це за документ і навіщо він потрібен?

— Це прототип договору про спільну діяльність. Члени сім’ї його підписують. У документі передбачаються умови їх спільної роботи, окремо окреслюється їх відповідальність, вирішуються питання, які можуть виникати згодом. Наприклад, що робити, якщо хтось з членів сім’ї виходить зі складу фермерського господарства.

Ми розуміємо, що такий договір має бути розроблений як взірцевий. Це для того, аби спростити його підготовку. Цей договір завіряється в установленому законом порядку нотаріусом. Але ми хочемо прописати, щоб і сільський голова міг скріпити цей документ своїм підписом.

— Чи можуть державні службовці брати участь у сімейному фермерському господарстві? Адже на них, відповідно до чинного законодавства, поширюються суттєві обмеження.

— Передусім, це може торкнутися сільського голови. Він — член сім’ї. Сім’я створила фермерське господарство. За теперішніми положеннями закону «Про державного службовця» він має ухвалити для себе рішення — або залишається на державній службі, або йде у бізнес. Третього — не дано. Але ж він — член сім’ї. Не залишати ж її заради державної служби.

Тому пропонуємо внести до чинного законодавства зміни, які ви-ключать можливість появи подіб-них ситуацій. Якщо наші законодавчі новації знайдуть підтримку з боку Міністерства аграрної полі-тики та продовольства, а згодом і з боку народних депутатів, сільські держслужбовці можуть офіційно бути членами сімейних фермерських господарств, але не їх керівниками.

— Який механізм оподаткування застосовуватиметься до сімейних ферм?

— Сімейні ферми повинні мати такий самий режим спрощеного оподаткування і спецрежим податку на додану вартість, як і всі сільгоспвиробники. Також відпрацьовуємо спеціальний варіант. За ним сімейні ферми можуть оподатковуватися як підприємці — фізичні особи. Звісно, якщо перед тим зареєструються у такому статусі.

Сьогодні у Верховні Раді зареєстрований проект закону «Про сімейне підприємництво». Він у чомусь корелює з нашим сімейним фермерським. Там також передбачені пільги. І дається обґрунтування, що сімейне підприємництво можливе за умови, якщо в сім’ї є хоча б один підприємець і він на легальних засадах залучає членів родини до ведення власного бізнесу.

— Чи матимуть сімейні ферми державну допомогу і в якому ви-гляді вона їм надаватиметься?

— Зараз відповісти на це питання досить складно, проте всі учасники цього процесу погоджуються, що у фермерському законі, який зараз виписується, мають бути передбачені спеціальні механізми державної підтримки розвитку сімейних ферм. Але це станеться у разі, якщо державна підтримка взагалі збережеться.

Сьогодні Міністерство фінансів планує докорінно змінити систему оподаткування сільгоспвиробників. Однією з його пропозицій передбачено ліквідувати всі преференції на ПДВ і податок на прибуток для великих сільгосппідприємств, але залишити їх для малих.

Ми вважаємо, що за будь-яких обставин за сімейними фермерськими господарствами треба залишити податкові пільги. Тому що сімейні ферми є найнижчою ланкою бізнесу в сільській місцевості, де багато робочих рук і обмаль робочих місць.

— Ваш прогноз — коли будуть готові до розгляду у Верховній Раді пропозиції, спрямовані на вдосконалення закону «Про фермерське господарство»?

— Ми плануємо, що в червні завершиться вся підготовча робота. Передбачається, що законодавча ініціатива належатиме Міністерству аграрної політики та продовольства. Коли воно подасть наші пропозиції? Думаю, що це станеться вже в липні.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ.
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань.