№ 50-51 (21521-21522) субота 5 липня 2014 року

355 років тому під Конотопом козацьке військо під проводом гетьмана Івана Виговського розгромило армію московитів, нагнавши страху та паніки на царя та його оточення. Приголомшлива перемога була здобута не так великою силою, як козацькою вправністю та звитягою.

Одразу по тому історія обернулася так, як це завше бувало опісля в Україні при кожній відчайдушній спробі визволитися з московського ярма. Гетьманові не вдалося, а ліпше буде сказати — зрадники та запроданці не дали йому можливості скористатися важливою перемогою та вивести свою країну з-під зростаючого тиску Московської держави. А що це таки неволя, ярмо, стало очевидним одразу, ще й не висох антрамент на Переяславській угоді. Тим-то генеральний писар Іван Виговський, щойно ставши гетьманом, при підтримці прогресивно мислячої, по-нинішньому сказати — україноцентричної, старшини та шляхти, розпочав політику віддалення од Москви. Підписана гетьманом Гадяцька угода відкривала перспективу утворення польсько-литовсько-української нової держави. «Москва готує нам ярмо неволі насамперед внутрішньою громадянською війною, а далі… своєю власною зброєю, без усякого приводу з нашого боку», — говорилося у гетьманському маніфесті…

Головне гасло «Мегамаршу у вишиванках», який пройшов 28 червня в нашому місті і був приурочений до Дня Конституції, — «Україна починається з Одеси!».

Щонайменше дві тисячі одеситів і гостей міста взяли участь у цьому барвистому міжнародному проекті, про-йшовши у вишиванках центральними вулицями з прапорами України та скандуючи патріотичні гасла. Завершився «Мегамарш вишиванок» біля колонади Воронцовського палацу, де відбувся невеликий концерт української пісні. А невдовзі після цього на Потьомкінських сходах розгорнули Прапор єднання України розміром 24 тисячі квадратних метрів. Виготовили його у Києві, а тепер він мандрує регіонами, символізуючи єдність усієї країни. В Одесу Прапор єднання України таких розмірів прибув уперше.

Так звана гібридна війна (коли бої ведуться з допомогою озброєних до зубів найманців і бандитів) виявилася ефективним винаходом. У країнах Африки, де гібридні війни вперше виникли, накопичений великий досвід, і його намагаються підсумувати не тільки військові. Щоправда, Руанда, Конго, Центрально-Африканська Республіка або Сьєрра-Леоне далеко від Європи, і їх досвід, здавалося б, до нас стосунку не має. Тепер має. На прикладі російсько-української війни можна вчитися як військовим, так і політикам.

Розв’язати війну можна,
перемогти в ній — ні

Розв’язати гібридну війну можна не скрізь і не в будь-який час. Обов’язковою умовою є слабкий су-противник, держава, де впала колишня влада і не встигла сформуватися нова. Зміна диктатур, переворот чи революція — ідеальний час для нападу. І нападник свідомо провокує такі події.

Настороженість і тривога не полишають одеситів після трагічних подій 2 травня. Громада ще не оговталася від трагедії, з болем згадуючи загиблих і покалічених у тому вогнищі розбрату, при цьому не ділячи їх за політичними переконаннями. Люди стають недовірливими. Бути пильними закликають їх і правоохоронці, які радять не відвідувати масових заходів та скупчень, приглядатися до незнайомих предметів, повідомляти про підозрілих осіб, які розмовляють з акцентом та погано орієнтуються в наших грошах...

Порядок денний 33-ї сесії обласної ради складався з кількох десятків питань, не всі з яких депутати змогли подужати. Через кілька годин роботи із 130 обранців у сесійній залі залишилося 85, що унеможливило процес голосування, тож голова облради Микола Тиндюк вимушений був призупиняти хід засідання, щоб ті зійшлися.

Розслідуванням подій 2 травня в Одесі, крім правоохоронних структур, займається відразу кілька груп: депутатська комісія Верховної Ради, одеська комісія депутатського контролю, незалежні журналісти і спостерігачі ООН.

«Група 2 травня», до якої входять журналісти низки одеських видань і незалежні експерти, нещодавно оприлюднила детальну хронологію подій, що відбувалися з 12.00 і до закінчення затримання групи людей у ТЦ «Афіна» на Грецькій площі. З повним її варіантом можна ознайомитися тут: http://dumskaya.net/news/_7377-037031.

Минулої суботи в рамках всеукраїнського туру «20 років разом» з величезним успіхом в Одесі пройшов концерт гурту «Океан Ельзи».

Свій виступ Святослав Вакарчук розпочав, тради-ційно зав’язавши шарф на стійці мікрофона, піснею «Вставай». З нагоди Дня Конституції України прозвучала «Моя маленька незалежнiсть», під час якої глядачі розгорнули синьо-жовті прапори, миттю перефарбувавши заповнений стадіон «Чорноморець» у національні кольори. Одесити та гості міста у вишиванках та з синьо-жовтими прапорами до опів на першу ночі співали разом з улюбленим гуртом. Зібралося на концерт більше п’ятдесяти тисяч люду.

У ці дні — з 1 по 15 липня — триває додаткова сесія зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти. Проводиться вона, як відомо, для випускників з Криму, Донецької та Луганської областей, які через окупантів не змогли своєчасно і на своїх територіях скласти тести.

Цього року в базі даних учасників ЗНО зареєструвалися 297090 осіб. Основна сесія проходила з 3 по 27 червня. За кількістю осіб, що складали тестування, лідерами стали такі предмети: українська мова та література (290655), математика (178349) та історія України (174862). Найменше складали іспанську мову (223 особи) та французьку (884).

Війна  на  сході  може  докорінно  змінити  демографічну  карту  України

Із загостренням ситуації на сході демографічна карта України може суттєво змінитися. Станеться це, насамперед, за рахунок внутрішньої міграції з охоплених війною областей у спокійніші регіони. Навіть якщо активна фаза військового протистояння закінчиться найближчим часом, відтік переселенців з Луганщини і Донеччини не зупиниться, різке зменшення чисельності населення може відчуватися тут ще впродовж кількох років.

Останні десятиліття Донбас не міг похвалитися позитивною динамікою в демографії, особливо це стосується Донецької та Луганської областей. Шахтарський край цілком сміливо можна було називати зоною вимирання, адже тільки за десятирічний період (з 1.01.2004 по 1.01.2014) чисельність всього населення Донецької області скоротилася на 377014, а Луганської — на 233117 осіб. При цьому зменшення чисельності відбувалося в основному за рахунок природного скорочення. Коефіцієнт смертності в обох областях за десятилітній період практично вдвічі перевищував коефіцієнт народжуваності, і навіть присутність при владі вихідців з тамтешніх регіонів ситуацію абсолютно не змінила. Так, тільки за перший квартал 2014-го рівень природного скорочення населення в Донецькій та Луганській областях становив 9298 та 4847 осіб відповідно. Тобто ще до початку активної фази російського вторгнення населення в цьому регіоні скорочувалося швидкими темпами.

З 1 по 12 липня в Одесі журналістки та працівниці редакцій місцевих ЗМІ мають можливість пройти обстеження на рак молочної залози та отримати консультації медиків.

Початку масштабної акції, скерованої на профілактику та раннє виявлення хвороби, що стала однією з основних причин втрати жіночого населення нашої області, було присвячено прес-конференцію в ІА «Одеса-медіа», в якій взяли участь провідні одеські онкологи та мамологи, а також спеціалісти з Києва.

З 1 по 12 липня в Одесі журналістки та працівниці редакцій місцевих ЗМІ мають можливість пройти обстеження на рак молочної залози та отримати консультації медиків.

Початку масштабної акції, скерованої на профілактику та раннє виявлення хвороби, що стала однією з основних причин втрати жіночого населення нашої області, було присвячено прес-конференцію в ІА «Одеса-медіа», в якій взяли участь провідні одеські онкологи та мамологи, а також спеціалісти з Києва.

Меланома — одна із найбільш злоякісних пухлин. Хвороба, що виникає з маленької родимки, може перетворитися у велику біду, уразити інші органи і спричинити смерть. Але на ранніх стадіях меланома піддається лікуванню і відсоток одужання може сягати 95. Сьогодні соромно помирати від хвороб, які лікуються!

Щоб не пропустити підступну недугу лікарі Національного інституту раку та Онкопортал ініціювали соціальний проект «Сфотографуй родимку!». Вони пропонують кожній людині провести самообстеження шкірних покривів, виявити підозрілі родимки, сфотографувати і переслати знімки. Їх консультуватимуть провідні онкологи Національного інститут раку, зокрема завідувач відділенням пухлин шкіри та м’яких тканин, доктор медичних наук Сергій Ігорович Коровін. Усі знімки будуть уважно вивчені, а при потребі буде запропоновано індивідуальну консультацію.

Кожне засідання жіночого клубу «Натхнення», ініційоване громадським рухом «Віра, Надія, Любов» (його очолює Тетяна Семикоп), своїм позитивом зацікавлює людей, різних за професією, соціальним статусом, уподобаннями. На порядку денному засідань, як правило, стоять як серйозні розмови на якусь важливу тему, так і миле спілкування за чашкою чаю з печивом. Клуб збирає тих, хто цікавий одне одному, небайдужий і неодмінно налаштований на краще.

Цього разу до спілкування були запрошені жінки — лідерки Одещини — керівники громадських організацій та найактивніші їх члени. Засідання клубу, яке пройшло у Горіховій вітальні Будинку вчених, завдяки тематичній насиченості злетіло, як одна мить.

Незвичайне свято відзначатимуть наприкінці липня (з 29-го по 31-го) жителі півдня Одещини. Рівно 200 років тому на теренах нашої області осіли перші німецькі колоністи. Іноземні новосели «прописалися» по всій Бессарабії і залишили глибокий слід у вітчизняній історії. Ювілейна дата збіглася з іншою — двохсотліттям смт Тарутине.

Аби познайомити одеситів ближче з історією німецьких переселенців, до нашого міста прибула делегація «Товариства бессарабських німців» на чолі з її керівником Гюнтером Фосслером.

«Щоразу до чистого аркуша треба сідати з чистою совістю — це для журналіста мусить бути як Новий Заповіт. Взявшись за ту чи іншу тему, не гоже прораховувати, що вигідно писати, а що ні — найвигідніше на цьому світі писати правду. І тільки правду. І ще: завжди пам’ятати, як багато важить слово. Ним можна вселити людині радість, повернути до життя, а можна і вбити», — таке творче кредо ветерана одеської журналістики, колишнього заступника редактора газети «Чорноморська комуна» (нині — «Чорноморські новини») Анатолія Руденка, який у ці прекрасні літні дні відсвяткував 80-літній ювілей.

Шістдесят років із цих вісімдесяти Анатолій Іванович віддав улюбленій справі, «професії довжиною в життя» — журналістиці.

Шановний Павле Миколайовичу! Прийміть найщиріші побажання з нагоди вашого 85-ліття! Ми добре знаємо вас як щирого українця-патріота, який впродовж всієї новітньої української історії жертовно служить справі становлення Української держави та пануванню в ній української мови як державної.

З часів перебудови ви — активний учасник створення на Одещині громадських організацій. І сьогодні важко уявити без вас Народний рух України в Одесі, як і обласні організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка та Всеукраїнського об’єднання ветеранів, Чорноморське козацьке військо тощо. У всіх цих організаціях ви не просто член, а активний, потужний локомотив, який, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я, несе на своїх плечах левову долю організаційного тягаря. Не пригадати суспільно-політичну подію в місті, області, Україні, до якої б ви не долучилися на користь української справи. У складі міської організації «Південна громада» ви створили перший на Одещині осередок української мови, у складі НРУ ви — багаторічний голова її обласної управи, у складі Чорноморського козацького війська — редактор і видавець «Вісника Чорноморського козацького війська», у складі обласної координаційної ради громадської ліги «Україна—НАТО» — засновник і багаторічний очільник комітету.

У п’ятницю, 27 червня, на території Військової академії (м. Одеса) відбулася урочиста церемонія випуску офіцерів.

Характерна особливість цього святкового заходу полягала в тому, що вперше за роки незалежності України в єдиному строю стояли випускники одразу двох провідних вітчизняних військових вишів — Військової академії (м. Одеса) та Академії військово-морських сил імені П. С. Нахімова, командний і курсантський склад якої на початку квітня було передислоковано з Севастополя до причорноморської перлини.

Запросив мене давній знайомий (не один рік прослужили в одному із закордонних округів) на випуск до свого сина, і не куди-небудь, а до єдиного вищого військового навчального закладу в Одесі. Черговий випуск молодих лейтенантів у Військовій академії припав на період неоголошеної війни Ро-сійської Федерації проти нашої держави України. Незаконна анексія Криму, сепаратистська колотнеча на Сході і Півдні України вносили до святкової події певну частку тривожності. Складні почуття витали над стройовим плацом молодого військового вишу.

Цього разу, як було видно по морській формі, до когорти випускників Військової академії — тиловиків, десантників, розвідників — долучилися понад 20 молодих «морських вовків». Як відомо, це військові моряки із тих героїв Військово-морської академії ім. П.С. Нахімова (Нахимовський — таке справжнє прізвище цього українця), які не купилися на вищу, порівняно з українською, зарплатню військовослужбовця в російській армії, а залишилися вірними українському народові і даній йому, народові, Присязі. Це ті курсанти-нахімовці, які на плацу своєї Військово-морської академії у Севастополі після окупації Криму всупереч російському гімну виконали Гімн України.

Усім, хто відвідував Євромайдан біля Дюка, запам’яталися люди у напіввійськовому вбранні, в касках і з палицями, які щовечора стояли на чатах, а під час масової ходи вулицями міста супроводжували українських активістів, убезпечуючи від можливих провокацій з боку проросійських бойовиків. Самооборона Одеси, як і самооборони інших міст України, народилася на хвилі лютневої української революції. Її першочерговим завданням була охорона акцій одеського Євромайдану. Самооборона захищала мирний марш за Україну 2 травня, вона першою прийняла на себе удар з боку озброєних бойовиків і з гідністю виконала свій обов’язок.

Про сьогоднішній день Самооборони Одеси наша розмова із сотником Дмитром ГУМЕНЮКОМ.

28 червня 1914 року — сто років тому — в Сараєво був убитий спадкоємець австрійського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд, що призвело до початку Першої світової війни. Сьогодні, без перебільшення, в Україні теж відбуваються епохальні події, від яких залежить доля не лише Європи, а усього світу.

Якщо великі демо-кратії світу не допоможуть нам зупинити Путіна і відбити його агресію на Донбасі та повернути Крим, якщо ми самі, врешті-решт, не почнемо реально боротися, світ порине у вир третьої світової війни. Адже цілком очевидно, що Путін не задовольниться Україною, йому буде кортіти йти далі — країни Балтії, Грузія, Молдова, країни колишнього соцтабору — аж до нової Берлінської стіни.

Депутат німецького Бундестагу Марілуіз Бек, яка відома активною позицією щодо України, на своїй сторінці у Facebook написала, що російські дипломати відкрито погрожують війною у відповідь на санкцій проти РФ.

«Чому ЄС не вирішує з санкціями? У політичному Берліні добре поінформовані джерела розповідають, що високі російські дипломати відкрито погрожують, що Росія, у разі серйозних санкцій, почуватиметься повністю вільною і піде прямо на Україну... Якщо це правда, це пояснює так багато», — переказала депутат інформацію, яка «ходить» політичними коридорами у Німеччині.

Благодійну акцію «Чорноморська мистецька сотня — Збройним силам України» проводить Одеська обласна організація Національної спілки художників України спільно з Муніципальною галерею Одеси та громадською організацією «Берег Овідія».

Твори учасників акції, які слід надсилати в офіс спілки (вул. Грецька, 20), будуть представлені на виставці, що пройде в Одеській муніципальній галереї (Воронцовський провулок, 2д).

У перший день липня Одеська молодіжна громадська організація «Студентська Свобода» продовжила проведення загальноміської кампанії «Не фінансуй окупантів!». Цього разу активісти «відвідали» низку філій російських банків у центрі міста, зокрема «Сбербанка России», «Промінвестбанку», «Русского стандарта», «Альфа-Банку», ВТБ.

Перед входом до установ націоналісти розтягували банер з тематичним змістом, малювали фарбою на тротуарах «Вони фінансують окупантів, підтримують сепаратистів», а також заклеювали відповідними наліпками приміщення. Як і попередні акції, що відбувались біля АЗС «Лукойл», захід викликав чимало схвальних відгуків від перехожих містян.

У перший день липня Одеська молодіжна громадська організація «Студентська Свобода» продовжила проведення загальноміської кампанії «Не фінансуй окупантів!». Цього разу активісти «відвідали» низку філій російських банків у центрі міста, зокрема «Сбербанка России», «Промінвестбанку», «Русского стандарта», «Альфа-Банку», ВТБ.

Перед входом до установ націоналісти розтягували банер з тематичним змістом, малювали фарбою на тротуарах «Вони фінансують окупантів, підтримують сепаратистів», а також заклеювали відповідними наліпками приміщення. Як і попередні акції, що відбувались біля АЗС «Лукойл», захід викликав чимало схвальних відгуків від перехожих містян.

Організація Об’єднаних Націй оголосила 2014-й Міжнародним роком сімейних фермерських господарств. Із 570 мільйонів фермерських господарств, які працюють нині у світі, 500 мільйонів — саме сімейні.

Фермерські господарства сімейного типу виробляють щонайменше 56% загального обсягу сільгосппродукції, роблячи вагомий внесок у національні і глобальну продовольчу безпеку. Якщо говорити про виробництво продовольства, то вони є переважною формою ведення сільського господарства у світі.

Для студентів Одеси з’явилася нова пропозиція добре та з користю провести вільний час: на базі четвертого гуртожитку ОНУ ім. І. І. Мечникова відкрився проект для молоді під назвою «Prodlёnka».

«Prodlёnka» — це новий формат студентського простору в Одесі, місце без алкоголю і ситної кухні», — так пишуть про себе творці проекту. Його мета — розширити кругозір та відкрити можливості для нових знайомств.

(Закінчення. Початок у номерах за 14 та 26 червня.)

За понад двадцять років по тому, як у місті з’явився пам’ятник Воронцову, 1889-го, на Приморському бульварі, навпроти будівлі міської ради, за кілька десятків метрів від пам’ятника Рішельє, постав ще один монумент — великому російському поетові Олександрові Пушкіну. Бронзове погруддя поета, який чимало рядків присвятив Одесі, виконала скульпторка Жoзефіна Полонська, а ґранітовий п’єдестал у вигляді зрізаної піраміди спроектував архітект Хрисанф Васильєв. На ребрах постаменту прикріплено спижові зображення сти-лізованих риб, з пащ яких струмені водограїв стікають у чавунні вази, що встановлені на ґранітовому стилобаті. У горішній частині чільної грані постаменту зображено ліру, в якій закомпоновано зірку як символ зв’язку Пушкіна з декабристами.

Своєрідний фільм театрального режисера Сергія Проскурні було показано 23 червня одеситам в артхаусному кінозалі Одеської кіностудії «U-CINEMA». А називався він «Тарас Шевченко. Ідентифікація». Повнометражний, документальний, соціальна містерія. Це ніби своєрідний дарунок колективу кінотвору до Дня Конституції України.

Так почалася презентація... Спочатку люд збирався дещо повільно. Хтось навіть думав: чи й справді можна заходити до зали безплатно. Залишалось якихось 10—15 хвилин — приміщення заповнилося характерною шумливістю, перемовинами, вітаннями... Бачу пенсіонерів, наших бувалих патріотів. Бачу Аліну Пляченко по-святковому вбрану, з ясною посмішкою, бачу багатьох добре знайомих художників. Одна молоденька особа тримала місце для... Сергія Савченка. Сів поряд. Ми радо привіталися. Проходять поважно бібліотекарки із знаменитої «Горьківки» (коли вони її, зрештою, перейменують на ім’я чудового одесита Комарова? Адже Максима Горького ніхто ніколи не бачив в Одесі). Вітаються, питають про мої книжки... От жартівниці! Краще нині про таке не питати...

Чи можете ви назвати зо два десятки фільмів, що вироблені в Україні, зняті на українському матеріалі, та ще й українською мовою? Озирнувшись на кілька років назад, згадаєте хіба стільки ж і фільмів, одні з тих стрічок ви дивилися, а про інші лише чули. Та й ті пройшли в Одесі тихо і непомітно (а що вже казати про райцентри?!), без належної реклами — як зовнішньої, так і медійної, без обговорення чи бодай якихось відгуків у тих же ЗМІ.

Коли недавно після перегляду одного з таких фільмів поспілкувався з одним із глядачів, то з подивом почув, що чоловік років з десять не був у кінотеатрі. І зрозумів: у нього не було мотивації. Людям середнього та більш літнього віку там нема що робити. А от своє, рідне, про яке випадково почув, таки зацікавило. Вийшов схвильований, радісний. Герой українського фільму збудив приспане почуття національної гордості, роздмухав зацікавлення рідною історією, на яку творці фільму подивилися очима не чужими та байдужими, а власними, таки українськими. Певне ж, у режисера картини була мотивація зняти фільм, у якому головний герой — українець, зняти його українською мовою.

Чи можете ви назвати зо два десятки фільмів, що вироблені в Україні, зняті на українському матеріалі, та ще й українською мовою? Озирнувшись на кілька років назад, згадаєте хіба стільки ж і фільмів, одні з тих стрічок ви дивилися, а про інші лише чули. Та й ті пройшли в Одесі тихо і непомітно (а що вже казати про райцентри?!), без належної реклами — як зовнішньої, так і медійної, без обговорення чи бодай якихось відгуків у тих же ЗМІ.

Коли недавно після перегляду одного з таких фільмів поспілкувався з одним із глядачів, то з подивом почув, що чоловік років з десять не був у кінотеатрі. І зрозумів: у нього не було мотивації. Людям середнього та більш літнього віку там нема що робити. А от своє, рідне, про яке випадково почув, таки зацікавило. Вийшов схвильований, радісний. Герой українського фільму збудив приспане почуття національної гордості, роздмухав зацікавлення рідною історією, на яку творці фільму подивилися очима не чужими та байдужими, а власними, таки українськими. Певне ж, у режисера картини була мотивація зняти фільм, у якому головний герой — українець, зняти його українською мовою.

Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В.Василька завершує 89-й сезон культурно-просвітницькою соціальною акцією «Українська комедія на сцені».

У першій декаді липня васильківці запропонували театралам вісім вистав за п’єсами українських авторів — як класичними, так і сучасними. Вартість квитка на кожну з постановок — одна гривня.

У глядачів уже була нагода переглянути яскраві комедії «Сватання на Гончарівці» (1 липня), «Норовливий» (2 липня), «Запорожець за Дунаєм» (3 липня), «За двома зайцями» (4 липня). Сьогодні, 5 липня, васильків ці запрошують на «Ранок ділової людини», завтра, 6 липня, — «Ревізор», 8 липня — «Сорочинський ярмарок» i 9 липня — «Місто мого дитинства».