Переглядів: 816

Шевченко. Ідентифікація

23 червня український театральний режисер Сергій Проскурня представить в Одесі повнометражний документальний фільм, соціальну містерію «Тарас Шевченко. Ідентифікація». Показ приурочений до Дня Конституції України. Презентація пройде в артхаусному кінозалі Одеської кіностудії «U-CINEMA» о 17.00 (Французький бульвар, 33, перший поверх). Вхід вільний.

Сергій Проскурня на прес-конференції із журналістами був максимально відвертим. Говорили не лише про фільм. З-поміж усього іншого режисер не залишився байдужим і до політичної ситуації в Україні, тим паче подій на Одещині. Він підкреслив, що був здивований ініціативі Одеси та області, які першими «на офіційному рівні» запропонували йому провести показ фільму. «Я чомусь думав, що це повинен бути Львів, моє рідне місто. Коли зустрів на інавгурації президента Андрія Садового (міський голова Львова. — Прим. Авт.), навіть сказав йому, що Одеса випередила Львів із показом нашого фільму», — зауважив режисер.

Цікаво, що для Одеси саме з фільму Проскурні в цьому році розпочнеться артхаусна ера знайомства з українським. «Мені хотілося б, аби одесити йшли до нас на українське кіно. Попередні спроби видалися провальними. Але в мене є задум, як ситуацію змінити. Я покажу тут у липні улюблений жанр глядача — короткометражки. Це будуть перші роботи відомих сьогодні українських режисерів. Програма буде десь на дві години. А вже 11 вересня глядачі побачать прем’єру фільму «Плем’я», тріумфатора Каннського фестивалю», — повідомив журналістам Ян Юсім, директор кінотеатру «U-CINEMA».

Усього у містерії Сергія Поскурні п’ять сюжетних ліній. Сюжет об’єднується невізуалізованою постаттю Подорожнього з малюнків Кобзаря, яка, таким чином, ототожнюється з образом самого Шевченка. Незримий Подорожній опиняється в різних обставинах посеред різних міст і збирає «точки зору» з вуст простого народу. Так вимальовується образ «справжнього Шевченка», якого ми не розгледіли поміж ідеологічних нашарувань кінохронік радянських канонів вшанування поета.

Зйомки кінофільму «Тарас Шевченко. Ідентифікація» розпочалися 7 листопада 2013-го. Його приурочили до 200-річного ювілею видатного українця. Прем’єрний показ відбувся 9 березня цього року в київському Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» і на Майдані Незалежності в рамках Шевченкового віче, а 10 березня — в Черкасах, де неодноразово за життя бував Тарас Шевченко. Проект фільму у серпні—жовтні 2013 року пройшов конкурсний відбір серед 12 неігрових проектів, присвячених життю та творчості Тараса Шевченка, в результаті якого його було включено до програми виробництва та розповсюдження фільмів на 2013—2014 роки.

Сергій Проскурня розповів про складнощі, яких довелося зазнати при зйомках. Зокрема, вони стосувалися фінансових питань. Бюджет картини складає майже 1,5 мільйона гривень, фінансування начебто взяло на себе Державне агентство України з питань кіно, хоча насправді гроші від нього так і не надійшли. Працювати доводилося на спонсорські і в кредит, а загалом, за твердженням режисера, на створення фільму витратили 580 тисяч гривень, і без підтримки друзів з різних куточків України, які частенько допомагали знімальній групі харчами й прихистком на ніч, «кіна не було б». Наприклад, до Відня з усієї знімальної групи (яка, до речі, складається з 11 спеціалістів) через брак коштів поїхали лише режисер та оператор. «Ми поселилися в маленькому готельчику поближче до музею Фройда, щоб не витрачатися на дорогу. Наше харчування і побут повністю спонсорувала Вікторія Лук’янець (українська солістка знаменитої Віденської опери. — Прим. Авт.) разом із своїм чоловіком Юрком», — розповів Сергій Проскурня.

«Тарас Шевченко. Ідентифікація» — картина про міфологізацію образу Великого Кобзаря в народній уяві різних часів та серед різних груп сьогодення. За якихось 52 хвилини — а саме такий хронометраж соціальної містерії — глядачеві вдається помандрувати, й не лише землями рідної Вкраїни, а й майнути за кордон. Адже зйомки фільму відбувалися у Києві, на Черкащині, в Карпатських горах, у степах Бессарабії, у копанках Донбасу, у Чорнобильській зоні відчуження, на Таймс-сквер у Нью-Йорку, у Гарвардському університеті й навіть у кабінеті квартири-музею Зигмунда Фройда у Відні (саме трихвилинний віденський сюжет має натякнути глядачеві, що тексти Тараса Григоровича треба читати крізь призму Фройдового психоана-лізу. — Прим. Авт.).

Вибір локацій був різний. Багато що знімали спонтанно. «Деякі локації я хотів зняти давно. Із самого початку було зрозуміло, що принцип географічної презентації обов’язковий. Така драматургія стрічки. Це були різні експедиції, не схожі одна на одну. Коли ти потрапляєш в різні полюси українського світу, української географії, ти розумієш, що Шевченко насправді об’єднує Україну. І це справді «живий дух», а не декларації, які проводять недолугі політики, виконавці яких не стежать за тим, щоби обдерті білборди з деклараційним «Кобзар єднає Україну!» не були такими обшарпаними», — поділився враженнями Сергій Проскурня. Він наголошує, що образ Шевченка в рушниках серед ікон у селянській хаті й обвітрені плакати — це різні Шевченки. Тому й точиться навколо постаті Тараса Григоровича стільки суперечок (найгарячіші дискусії навколо імені видатного письменника розпочалися ще в 2000 році з виходом у світ епатажного чтива скандального російськомовного журналіста Олеся Бузини під назвою «Вурдалак Тарас Шевченко». — Прим. Авт.). За словами режисера, це пов’язано з тим, що Шевченко є доволі неоднозначною особистістю, його образ є складним та множинним. Своєю головною метою Проскурня вважає показати Шевченка непопулярного, очистити його та перетворити з ікони на людину.

Музикальний супровід теж вартий уваги. Весь фільм від початку до кінця оточений аурою симфонії композитора Валентина Сильвестрова «Посвячення». І лише в єдиному місці у кінці картини лунають вірші Шевченка. Це текст з поеми-комедії «Сон» у виконанні хору Сильвестрова й одеського контртенора Юрія Миненка. Фільм змонтовано так, що цю молитву на слова Шевченка чують абсолютно всі герої фільму. Це ніби момент очищення. Кобзаря, героїв, а заразом і глядачів.

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net