Переглядів: 835

Поспішаємо жити по-новому

Уже тиждень у країні діє законно обраний глава держави. В умовах окупації частини території, війни на сході, повсюдного ослаблення влади, різкого спаду виробництва і девальвації національної валюти обрання Порошенка в першому турі — майже диво. Але до «майже» дива звикли, а зараз від президента вимагають чудес реальних і бажано відразу. Забуваючи, що живемо не в казці.

Чудес не буває

З часів сталінського «кадри ви-рішують усе» призначення на будь-яку посаду, особливо на посаду, близьку до глави держави, у нас розглядають як акт божественної волі, як політику, що визначає долю країни. Але цього не було навіть за часів Сталіна. У шестерінки зубчик зламався, різьблення на гвинтику перекосили — шестірню замінили, гвинтик новий знайшли (пішов Єжов — прийшов Берія) машина торохтить, як раніше. Щоб кадри вирішували, щоб від гвинтиків і шестерень щось залежало, повинна зламатися машина.

Після перемоги Революції Гідності в лютому цього року здавалося, що іржава машина зламана, а на її місці будують нову, сучасну. Де шестірень і гвинтиків немає, а є громадяни, які вирішують усе. На жаль, це тільки здавалося і здавалося не-довго. Уряд, сформований парламентом за квотним принципом, адміністрації, призначені таким же чином, зайняли місця «папєрєдніків» і стали звично рулити.

Вони думали, машина поїде сама собою, а вона стала, як укопана. Розумні заходи уряду не дають потрібного результату, дії силового блоку безпорадні проти хвилі тероризму, зусилля НБУ не стримують інфляцію, і ніщо не впливає на бізнес, який завмер від страху.

Розраховувати, що п’ятий Президент України здатен нараз усе змінити, не випадає. Порошенко отримав вотум довіри, до речі, й тому, що частина виборців сприймала його як президента, здатного повернути «стабільність». В інавгураційній промові, виголошеній в парламенті, це слово, на щастя, не прозвучало. Але в розділах, присвячених реформам влади і взаємин влади з народом, не прозвучало і нічого конкретного.

Петро Олексійович, щоправда, категорично заявив про свою прихильність до європейської демо-кратії, назвав її «кращим способом державного правління, винайденого людством» і підкреслив: «Саме європейський досвід підказує нам, що значну частину повноважень вже зараз треба делегувати з центру місцевим органам влади. Якби такі слова впродовж двадцяти років не звучали з усіх боків (у тому числі від президентів і народних депутатів), хотілося б додати: амінь. І пустити сльозу.

Нічого, крім схвалення, не може викликати і заява Порошенка, що «жити по-новому означає не нехтувати волею народу... Жити по-новому — це значить жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права і свободи людини та нації». Про права і свободи ми теж двісті разів чули, але почути двісті перший раз, погодьтеся, приємно. Особливо разом із закликом переобрати Верховну Раду і укласти антикорупційний пакт.

Але як досягти бажаного, якщо президент двічі повторив, що не допустить «узурпації влади», тобто не вийде за межі своїх повноважень? Це загадка. Розгадувати її доведеться найближчим часом.

Надії та опори

Однак повернемося до кадрів, до перших призначень, які зробив глава держави. Можливо, вони підкажуть засоби, завдяки яким ми почнемо жити по-новому. Можливо. Але поки що призначення підказали те, що ми знали й так. У по-літиці Порошенко буде діяти як топ-менеджер у бізнесі, приймаючи важливі рішення особисто, а тех-нічне оформлення довіряючи людям з таким же складом розуму.

Як зразкове призначення хотілося б назвати когось з великих реформаторів зразка Кахи Бендукідзе, але поки до реформ справа не дійшла, знаменитий грузин, як і вся група радників з Андерсом Аслундом, Богданом Гаврилишиним та іншими економістами першого рангу, залишиться у тіні. А увагу доведеться зосередити на канцелярії. Тобто на установі, яка за Кучми, Ющенка та Януковича дублювала функції уряду і перевершувала Кабмін за фактичними повноваженнями.

Нічого подібного тепер не буде. Призначення главою адміністрації президента Бориса Ложкіна — цьому запорука. Описуючи кар’єру цієї людини, часто роблять наголос на її першій професії — журналіста. Але ця професія в даному випадку ні про що не говорить. Ложкін — здібний і удачливий медіамагнат, мультимільйонер, який за кілька років з нічого створив солідний бізнес. Якийсь час в цьому секторі економіки він був партнером Петра Олексійовича, а отже і його партнером в політиці.

Якщо у Порошенка є бажання перебудувати систему влади, починаючи зверху, призначення Ложкіна логічне, і Борис Євгенович з нею впорається як топ-менеджер, позбавлений всіх переваг, крім реалізації наміченої президентом цілі. Показово, що Ложкін в політиці і бізнесі не пов’язаний із жодною з груп впливу колишньої еліти. Хоча за родом діяльності мав у цій сфері тісні і тривалі контакти. Втім, вгадувати майбутнє і чекати залишилося недовго. Адміністрація президента реформ потребує навіть більше, ніж Україна загалом, і перші кроки визначать напрямок.

З інших кадрових рішень Порошенка хотілося б відзначити відновлення посади першого помічника глави держави (спеціальним указом) і призначення на цю посаду нинішнього посла України в Норвегії Юрія Онищенка. Коли Порошенко був міністром закордонних справ, Онищенко в МЗС очолював департамент секрета-ріату міністра. Співпраця була плідною. І, швидше за все, буде. Петро Олексійович, звичайно, сам собі МЗС, а зовнішня політика — конституційна прерогатива глави держави, але досвід Онищенка в координації напрямів і збалансуванні політики президента необ-хідний. Найближчим часом ми оці-нимо, наскільки призначення було вдалим.

Згадане вище, звісно, важливе. Але йде війна, і від Порошенка чекають кадрових рішень у силовому блоці уряду. Тепер зрозуміло, що припинити вогонь за тиждень або швидко завершити антитерористичну операцію навряд чи вдасться. Навряд чи вдасться швидко знайти мирне вирішення проблем на сході нашої країни. Ніякий оптимізм у промовах або гаслах не замінить перемогу, не скрасить поразку. І нові кадри тут вирішать далеко не все. Але дещо можуть вирішити. Тільки не можна зволікати. Інакше до реформ в економіці та в системі влади справа може і не дійти.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net