Пам’ять доброти і доброта пам’яті

Вона мала особливу пам’ять доброти. Розповідала цікаві життєві історії, у котрих раптом вимальовувалися справжні козацькі постаті. І то мовилося про знайомих, родичів, сусідів, просто неординарних зустрічних. Оповідачкою Ніна Михайлівна була незвичайною, часом аж запальною, — особливо, як хтось із нас намагався заперечити її розповіді чи міркування... Але ніколи те не закінчувалося образами чи ще якимись ущипливими словечками, котрі (чого там грішити!) частенько у нас трапляються. Ні. Ніна Михайлівна мило усміхалася. І гутірка увіходила в спокійне, умиротворене русло...

Коли часом ми натякали на дуже древнє походження її прізвища Бабур (з наголосом на другому складі), Ніна Михайлівна ніяково махала руками. Мовляв, і охота ото вам, панове, бродити по диких степах Забайкалля чи й у самих Гімалаях... Посміємося та й давай пригощатися тортами та пундиками смачнющими — разом із свіженьким чаєм.

Проте, коли йшлося про образи на адресу України та українців, тут наша героїня виявляла ще одну благородну рису характеру: доброта пам’яті. Рішуче поставала проти недолугого балакунства. Ішли на поміч їй і неабиякі знання з історії, літератури, народних звичаїв і повір’їв. Серед нас було теж немало патріотів і знавців. Але не можна було без належної поваги слухати енергійні і водночас толерантні думки-аргументи Ніни Михайлівни.

10 червня 2012 року і ветерани, і ми, журналісти «Чорноморських новин» (котрих не раз щиросердно підтримувала Н. М. Бабур і коштами, і отими ж тортами, пундиками, пиріжками — аби ми не охляли у боротьбі з недругами газети...), пречудово відзначили 80-річний ювілей Ніни Михайлівни. Скільки було радості, скільки надій! Я навіть подарував ювілярці двотомних своїх вибраних поезій...

А ось 8 червня 2014 року... зупинилося невтомне серце цієї славної, цієї неординарної людини. Про неї можна розповісти багато доброго і величного. Я ж особливо хочу відзначити дві чудові риси її особистості: пам’ять доброти і доброту пам’яті. Рідкісне поєднання в одній людині.

Отож хай Господь прийме її чудову душу в Райські сади. А рідна земля Українська хай буде їй пухом.

Станіслав КОНАК.

Ділимося сумною вісткою з побратимами з Всеукраїнського об’єднання ветеранів, крайової організації Української партії та громадянством: на 82-му році відійшла у вічність Ніна Михайлівна БАБУР.

Усе своє життя, що не знало спокою і байдужості, Ніна Михайлівна присвятила Україні й українській справі.

Щира, привітлива, толерантна, вона знаходила вагомі аргументи і ставала рішуче непоступливою, коли заходила  мова про інтереси українства, Україн-ської держави. Попри поважний вік, Ніна Михайлівна, зодягнена у вишиванку, була і серед патріотичної молоді у Вишиванковому ланцюзі, і на Євромайдані біля Дюка з листівками на руках, і з цікавими думками-пропозиціями виступала на засіданнях, круглих столах, семінарах... Її щирість та бажання бути корисною для людей не знала меж. Її  матеріальну підтримку відчували учасники і Помаранчевої революції, і  Революції Гідності, й наші ветеранська та партійна організації в їх скрутні часи. Неоціненний внесок зробила наша соратниця у справу

патріотичного виховання підростаючого покоління. Її замітки, статті в місцевих газетах завжди були живим відгуком на події дня. Внесок Ніни Михайлівни у справу патріотичного виховання молоді відзначений грамотами та медаллю Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким покійної. Вічна пам’ять.

Друзі.

Цього тижня ми готувалися вітати нашу Ніну Михайлівну з днем народження, 82-м. Та підступна хвороба зробила свою чорну справу. Замість святкових — букети, оповиті чорними стрічками, довелося нести нам на останню зустріч з нею, нашим другом, однодумцем, порадником.

Ніна Михайлівна БАБУР відійшла у засвіти, як і прийшла у цей світ, на Трійцю. Кажуть, у великі свята Бог забирає до себе тих, хто заслужив його особливу любов. І життя Ніни Михайлівни, сповнене страждань і щастя, любові і віри, мабуть, таки варте особливої ласки від Всевишнього.

Осиротіли донька Оксана й онучка Даринка, осиротіла українська громада Одеси і колектив «Чорноморських новин», осиротів кожен з нас, бо в її щирому і великому серці вистачало любові для всіх. От тільки переживань на її серце, особливо в останні місяці, коли таке почало творитися в нашій державі, за котру вона надто вболівала, виявилося забагато...

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, усім, кому пощастило у цьому житті знати цю прекрасну людину, з непоправною втратою. Нехай земля буде пухом, а світла пам’ять назавжди залишиться у наших серцях.

Євгенія Волошина,
Катерина Діордійчук,
Роман Кракалія,
Іван Мельник, 
Олег Олійників,
Юлія Плотиця,
Віра Семенченко,
Ольга Сіра,
Євгенія Хамаза.