Шедеври віденської класики

Доводилося неодноразово чути, що музика поза політикою… У більшості випадків це справді так, однак трагізм і драматизм, ліричне та епічне, виражене у творах двох геніїв, дозволяють у сучасному контексті, можливо, по-новому пережити українську дійсність.

Не зайве нагадати, що свого часу «Героїчну» симфонію Бетховен, як прихильник республіканського ладу, спершу присвятив Бонапарту, але, дізнавшись, що той проголосив себе імператором, у стані гніву знищив титул із посвятою.

За кілька днів до згаданого концерту у перерві репетиції (мала відбутися ще окрема з трубачами) журналістам таки вдалося коротко поспілкуватися з вимогливим диригентом.

«Це різна музика, — відзначив Хобарт Ерл. — Після Бетховена виконувати твори Моцарта надзвичайно складно — у них абсолютно різне звуковилучення, в чому ми вкотре переконалися під час репетиції. Тому в програмі концерту першою поставили симфонію Моцарта».

Згадані твори оркестр давно не виконував. Так, Симфонію № 40 — щонайменше останні чотири роки, а «Героїчну» — ось уже сім років. Хобарт Ерл і сьогодні з великим задоволенням згадує надзвичайно вдале перше виконання оркестром бетховенського твору під час гастролей НОФО в Кіровограді у 2007-му. Тоді оркестр виступав не у повному складі. За останній час склад колективу дещо змінився, зокрема обновилася духова група: концертмейстери гобоїв, валторн, фаготів, кларнетів — це вже представники молодшої генерації музикантів.

Що стосується безпосередньо концерту, то хотілося б відзначити окрилений і схвильований вступ Симфонії № 40, яку оркестр виконав дивовижно легко й елегантно. Твір, який ми слухали неодноразово, у виконанні НОФО вражав своєю щирістю і простотою мелодії. «Для того, щоб зірвати аплодисменти, — говорив свого часу Моцарт, — необхідно або ж писати речі настільки прості, щоб їх міг наспівати навіть кучер, або щось настільки незрозуміле, щоб тільки тому й подобалося, що жодна нормальна людина цього не здатна збагнути».

Вважається, що цей твір трагедійний (фінал 1-ї частини). Швидше — це сповідь уразливої душі. Водночас у ньому стільки оптимізму, пристрасті, чарівної легкості, вишуканості, стрімкого, вольового, драматичного руху і навіть ласкавості! Композитор творив у вік класицизму, коли для вищих кіл життя було естетизоване, споріднене з театром, і навіть «вмирати» потрібно було красиво. У цьому творі висловлений виклик долі, а в деяких місцях маємо своєрідний діалог, звернення до Творця.

Після твору Моцарта «Героїчна» симфонія «важкоатлета» Бетховена сприймається не без зусиль. Вона величава, стримана та сувора. Це один із тих творів, розуміння якого розкривається після повного прослуховування. У ньому є дивовижні варіації — наприклад, у фінальній частині чудова басова тема.

Того вечора, як на мене, Хобарт був особливо переконливий й артистичний. Виконувати ТАКУ музику з ТАКИМ колективом, який він турботливо плекає неповні двадцять три роки, — чи це не мрія багатьох диригентів в України і за її межами?

Твори Бетховена, чия Симфонія № 7 з великим успіхом виконувалася НОФО на Американському континенті під час гастролей у 2010 році, — серед пріоритетів керівника оркестру. «На жаль, ми дуже рідко виконуємо музику таких композиторів, як Антонін Дворжак, Олександр Глазунов, недостатньо — Петра Чайковського. Є ще чимало незатребуваних творів», — відзначив Хобарт Ерл.

Концертний сезон Національного одеського філармонійного оркестру вступив у завершальну фазу. Учора, 13 червня, розпочався триденний міні-фестиваль, програма якого побудована винятково на музиці Сергія Рахманінова.

Володимир КУДЛАЧ.