Об’єднатися навколо цінностей Форум одеської інтелігенції

Ми повинні вчити наших громадян патріотизму з дитинства. І не треба забувати, що в той момент, коли нас хтось турботливо «врятує» — ми як народ загинемо...

Олексій БОТВІНОВ, піаніст, заслужений артист України:

— Основне наше завдання — не бути в опозиції. Ми налаштовані на співпрацю, на те, щоб влада почула голос інтелігенції. Можуть бути питання, в яких наші думки не збігатимуться. Ми відкриті і готові до співпраці з іншими знаковими фігурами одеської інтелігенції, з по-літиками. Ідея в тому, щоб об’єднати різні погляди навколо спільних цінностей, і така цінність в нас одна — благополуччя Одеси. На цій базі ми зможемо досягти консолідації позицій. Але є принципова позиція: ми бачимо найкраще майбутнє Одеси тільки в складі України...

Ми також хочемо, аби про ініціативу нашої інтелігенції почули в Києві і в усій країні. Це пілотний проект, який має всі шанси перерости в Конгрес української інтелігенції, а перше засідання цього всеукраїн-ського конгресу, швидше за все, проведемо саме в Одесі. Якщо влада нас підтримає, ідею втілимо вже наприкінці травня — на початку червня.

Євген ДЕМЕНЮК, колекціонер і меценат:

— Чому саме в Одесі? Це місто інтелігенції. Ми усвідомлюємо, що наші патріархи, ті, хто задавав вектор культурного тренду Одеси, нині в досить поважному віці, і пора вже діяти нашому наступному поколінню, аби одеська інтелігенція не перевелася, залишалася собою, такою, якою її знають і люблять, на яку приїздять подивитися з усього світу. Збереження культурних традицій пора вже брати на свої плечі нашим нащадкам. Наші погляди хоч і не збігаються у всьому на 100%, ми близькі один одному своїми поглядами і готові робити для Одеси все безкорисно, аби зберегти її справжньою.

Абсолютно вірно сказано про економіку: якщо в нас усе буде добре в економічних питаннях, швидше за все ми забудемо про якісь непорозуміння політичні. Але для Одеси, для того, щоб була економіка, важливо бути туристичною, курортною. Зараз наше місто практично безлюдне...

Віталій ОПЛАЧКО, підприємець, фотограф, мореплавець, меценат:

— Місто розділене, і в інтелігенції теж. Якщо почитати у Фейсбуці чи інших соціальних мережах, що пишуть наші вчорашні друзі, ми розуміємо, що ці люди не можуть бути патріотами нашої країни. Але ставитися до них як до ворогів — це теж не вихід. Треба постаратися зробити те, про що говорили мої колеги: згуртувати інтелігенцію, а потім і всіх інших жителів міста в розумінні того, що ми всі живемо в Україні, що ми любимо її. Так, вона «хвора», вона бідна. І все ж ми її любимо і хочемо, щоб вона стала кращою...

Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, поет, есеїст, перекладач:

— Ми всі любимо нашу країну і бажаємо їй всього найкращого. Є такий латинський вислів — «у множинності єдині». Ми дуже багато говоримо про єдність і мовчимо про множинність, про протиріччя, які є. Не враховуючи цього, ми не зможемо прогнозувати реальність. Кожен створив свою реальність і дивиться крізь неї. А справа в тому, що це множинні реальності, які зіштовхуються між собою. Ті протиріччя, які ми не побачили, сконцентрувалися і були підживлені якоюсь третьою силою. І ми побачили, з чим нам доведеться боротися. Психологічно відбувся розкол свідомості. Дуже велика спокуса повірити в найпростіші версії. Відсутність прозорості та офіційних свідчень лише на користь пропаганді. В мене вдома теж є російські канали. Росія повісила на Одесу новий ярлик, кажучи, що це «нова Хатинь». І цей ярлик — пляма на нашому місті...

Валерій ХАЇТ, сатирик, поет:

— Заявлені цілі Форуму одеської інтелігенції — це плани на перспективу і вони пов’язані з майбутнім нової України взагалі. (Коментуючи події 2 травня, відомий одесит зазначив, що «виною всьому не стільки відмінність у політичних поглядах, скільки відсутність культури». — Прим. Авт.) За роки незалежності України влада, на превеликий жаль, культуру в загальному розумінні просто недогледіла. Маю надію, що саме культура в майбутньому не допустить повторення подібних речей.

Що стосується агресії. Одна агресія породжує іншу — це «закон натовпу» такий. І ті, хто це розпочав, прекрасно це розуміли.

Олександр ДОБРОЄР, соціолог, журналіст, теолог:

— Інтелігенція продукує смисли, і це те, що вона вміє робити добре. Але, як казав класик, «страшно далекі вони від народу». Має бути певний перехід від цих смислів до громадськості. Проблема в тому, що в нас нема довіри один до одного. Навіть якщо ми отримаємо висновки цієї експертної комісії, не всі з ними погодяться. Треба відновити довіру. Створювати, окрім самих смислів, ще й точки ретрансляції цих смислів. (За словами промовця, варто створити певну «арену зустрічей», де зможуть побачитися і почути думки одне одного ті, хто в звичайному житті не пересікається. І провідником між цими групами людей з різними поглядами мають виступити релігійні діячі. — Прим. Авт.)

Вадим МОРОХОВСЬКИЙ, банкір, меценат:

— Сьогодні банкіри перебрали на себе роль психологів і психіатрів. Ми тільки те й робимо, що заспокоюємо людей. З ними треба говорити, примирювати їх між собою. Особливо треба говорити з молоддю. Треба відродити авторитет української влади, саме влада має стати тією силою, яка рухатиме все в законному руслі.

Юрій МАСЛОВ, економіст, депутат облради:

— Одне з найголовніших завдань — безпека і спокій наших громадян. На вулицях мало міліції і катастрофічно багато представників різних вороже налаштованих груп. Не годиться людям у камуфляжі (не залежно від того, якими стрічками вони позавішувані) бути на вулицях посеред міста. Мають бути представники офіційних структур, у яких є на це повноваження...

Тут говорили про роль інтелігенції і культури. Всі ми в курсі, що нашій культурі залишилося зовсім мало «жити». Понад мільярд на сьогоднішній день заборгованості по казначейству. Висять платежі по театрах, музеях… І з цим треба щось робити! Без зарплати ця галузь довго не протягне.

Ігор КОВАЛЬ, ректор ОНУ ім. І. І. Мечникова:

— Ми перебуваємо у стані системної кризи: економічної, соціальної, особистісної. Вихід з цієї кризи потребує певних підходів. Вся складність у тому, що треба одночасно шукати вихід одразу в де-кількох напрямках. Але перш за все треба забрати з вулиць усіх радикалів, якими б прапорами вони не прикривалися.

Оксана ДОВГОПОЛОВА, професор кафедри філософії ОНУ ім. І. І. Мечникова:

— На жаль, на добрих почуттях світ не будується, а тільки на усвідомленні «ризику взаємної смерті». Якщо ми це зрозуміємо і розглядатимемо на серйозному критичному рівні — в нас з’явиться надія...

Михайло РЕВА, скульптор:

— Треба піти в народ. Треба говорити з людьми. Треба звести нанівець елемент агресії. Зло породжує зло. А в очі одне одному все одно доведеться дивитися. Рано чи пізно.

Записала

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.

Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.