Самоврядування як свобода, обмежена відповідальністю

Активну участь у роботі засідання взяли Микола Тиндюк, голова Одеської обласної ради; Марина Білинська, віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України, професор; Богдан Кравченко, генеральний директор Університету Центральної Азії (м. Бішкек, Киргизька Республіка), доктор філософії; Олександр Остапенко, заступник голови Одеської обласної державної адміністрації – керівник апарату; В’ячеслав Демченко, виконавчий директор Одеського регі-онального відділення Асоціації міст України; одеські науковці, голови районних рад, міські та сільські голови, представники громадськості, засобів масової інформації.

Під час «круглого столу» його учасники обговорювали шляхи удосконалення конституційно-правових засад місцевого самоврядування; питання формування районних та обласних рад та їх повноваження; проблеми та перспективи об’єднання територіальних громад; розмежування компетенції і повноважень між місцевими радами та державною виконавчою владою; державний контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування; економічні проблеми розвитку територіальних громад; підвищення довіри громади до органів місцевого самоврядування; соціально-економічний розвиток територіальних громад; децентралізація влади як засіб збереження територіальної цілісності та інституційної єдності України.

Професор Марина Білинська (момент її виступу ви бачите на знімку) акцентувала увагу на тому, що йдеться саме про еволюційний процес, який мусить закріпитися у свідомості людей, адже місцеве самоврядування – це право та обов’язок місцевих органів влади регулювати і вести громадські справи під особисту відповідальність і в інтересах населення. Люди ж мусять самі вирішувати, кому доручити вести справи громади в її ж інтересах, контролювати такі дії, впливати на ситуацію.

 Сьогодні, сказав Микола Тиндюк, той устрій, який маємо, Київ створив сам для себе, під свої інтереси. Ось чому, наголосив, концепція розроблена й не раз обговорена, але не було політичної волі для того, щоб її реалізувати. Голова обласної ради акцентував увагу на тому, що хотів би почути від запрошених до участі в засіданні конкретні пропозиції щодо того, як нам у себе розбудовувати місцеве самоврядування, шляхи, варіанти, методи…

Заступник голови облдержадміністрації Олександр Остапенко додав, що державі вкрай потрібна децентралізація влади, передача повноважень місцевим громадам, та чи готові громади сьогодні взяти на себе таку відповідальність?

Надзвичайно цікавим був виступ міжнародного експерта Богдана Кравченка, який свого часу стояв біля витоків створення Національної академії державного управління при Президентові України. Він сказав, що місцеве самоврядування – це не недосяжний Космос, не щось надскладне, за яке держава і громада бояться взятися, це давним-давно проторений шлях, яким ідуть європейці, маючи спокійне, заможне і довге життя.

Нині, хтось дорікнув з місця, відносно спроможним є лише самоврядування міст обласного значення, оскільки воно базується на більш-менш достатній фінансовій, інфраструктурній та кадровій ресурсних основах. На це Богдан Кравченко відповів, що у Європі майже 63% люду мешкає на територіях із населенням менше 30 тисяч осіб, але при цьому публічні послуги громадяни отримують не згірші, ніж у столицях, тож закиди деяких політиків, що заможне життя можливе лише у столицях та у містах-мільйонниках, що молоді нічого робити у райцентрах і в селах, – то, сказав, прояв нездорового глузду чи елементарної еконо-мічної неграмотності.

Повноваження ж із надання пуб-лічних послуг, які мають бути передані органам самоврядування спроможних територіальних громад, такі: місцевий економічний розвиток (залучення інвестицій, розвиток підприємництва); розвиток місцевої інфраструктури (доріг, мереж водо-, тепло-, газо- , електропостачання і водовідведення, інформаційних мереж, об’єктів соціального та культурного призначення); планування розвитку території громади (стратегічне та генеральне планування, зонування); вирішення питань забудови території (відведення земельних ділянок, надання дозволів на будівництво, прийняття в експлуатацію будівель); середня, дошкільна та позашкільна освіта; швидка медична допомога, первинна охорона здоров’я, профілактика хвороб; культура та фізична культура – утримання й організація роботи будинків культури, клубів, бібліотек, стадіонів, спортивних майданчиків; соціальна допомога через територіальні центри; благоустрій території; житлово-комунальні послуги – централізоване водо-, теплопостачання і водовідведення, вивезення й утилізація відходів, утримання житла комунальної власності; організація пасажирських перевезень на території громади; утримання доріг комунальної власності в поселеннях; громадська безпека (дільничні міліціонери і патрульно-постова служба).

Речі прості й зрозумілі. Люди бо живуть не в державі, пояснював міжнародний експерт, а у конкретному населеному пункті, не важливо, великому чи маленькому, але вони мусять мати все, що мають сьогодні європейці. Щоправда, нам непросто це уявити, коли кожен другий громадянин держави нині животіє за порогом бідності, не витрачаючи навіть 5 доларів на день.

Україна, наголосив Богдан Кравченко, має безцінний людський капітал, який ризикує скотитися до деградації, якщо не дати йому розвитку й реалізації. Сама реформа місцевого самоврядування обі-йдеться нам у мільярди євро, та якщо не йти обраним шляхом – втратимо все.

Саме про фінансову складову життєдіяльності громади йшлося у виступі Олесі Голинської, доцента кафедри економічної та фінансової політики Одеського регіонального інституту НАДУ. Науковець говорила про те, що розбудова місцевого самоврядування – це наш порятунок, оскільки в державі місцеві бюджети сьогодні позбавлені будь-якого стимулу: з бюджетів-донорів вигрібали все наверх, бюджети-рецепієнти не докладали зусиль, щоб заробляти, адже й так гроші скинуть зверху. У підсумку керівники областей виступали у ролі прохачів, які їздили до столиці «вибивати» гроші.

Було багато нарікань на діяльність казначейства, яке, за словами Олесі Голинської, давно перетворилося на величезну бюрократичну машину, що гальмує розвиток, а часто й життєдіяльність громад. Та якщо сьогодні скасувати цю громіздку й малорухливу структуру, сказала вона, то можемо отримати бюджетну вакханалію. Схвально відреагували учасники засідання на пропозицію економіста-науковця про те, що варто вже сьогодні залишити казначейству ведення обліку соціально захищених витрат, тоді як місцевим громадам доручити вести власні бюджети розвитку.

Перспективи Одеської області учасники засідання вбачають у розвитку малого і середнього бізнесу, через створення кластерів, налагодження співробітництва з іншими країнами. До слова, сьогодні за цим розвитком ми посідаємо 112-е місце у світі серед 189 країн. Після нас – Пакистан.

Доповідачі у своїх виступах говорили про необхідність уже сьогодні розпочати проведення повної комплексної оцінки наших ресурсів, як людських, так і матеріальних, майнових, адже ми достеменно не знаємо свого потенціалу, ні земельного, ні біо-екологічного, ні бага-тьох інших. А нам з цього жити.

Професор Сергій Саханенко окреслив конституційно-правові засади місцевого самоврядування, застеріг від повторення випадків 1990-х, коли, відчувши певну свободу дій на місцевому рівні, Київ-ський район Одеси стараннями його тодішнього керівництва оголосив себе мало не незалежною територію. Не менш дивним було й рішення тих часів Болградської райради, згідно з яким призовники мали служити лише на території району. Подих свободи, наголошувалося, не повинен забирати у людей розум.

Учасники засідання щораз поверталися до питання відповідальності за дії та рішення, які дає людям місцеве самоврядування. Ця відповідальність, казали, мусить бути солідарною і з боку влади, і з боку громади. Ось чому акцентувалося на необхідності якнайактив-ніше залучати до процесу розбудови місцевого самоврядування людей (через форуми, зібрання, сходки, опитування, громадські слухання), адже саме обізнаність – це найкоротший шлях до ефективних дій і рішень, можливості впливати на ситуацію, чого ми, рядові громадяни, сьогодні не маємо.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.