Переглядів: 1029

У Крим по сіль...

Колись, кілька століть тому, українці ходили у Крим по сіль, чумакували…

Молодий одеський співак, драматичний тенор Тодор Пановський також ходив у Крим пішки по сіль, якщо згадати інше, глибше значення цього слова. Адже сіль — це суть, найосновніше, найістотніше в чому-небудь, квінтесенція.

Талановитий співак, випускник Одеської музичної академії по класу вокалу (клас Галини Поливанової), лауреат багатьох міжнародних конкурсів вокального мистецтва вирішив здійснити пішохідний марш до Криму і впродовж кількох днів запрошував долучитися до нього інших одеситів, які збиралися на Євромайдані. Зголосилося ще двоє. Що ж, три — це гарне число, на трьох завжди можна щось придумати…

Тож напередодні проведення на півострові так званого референдуму – 10 березня – Тодор Пановський, Дмитро Животовський та Олексій Мангир вирушили пішки від пам’ятника Дюку де Рішельє у бік Криму.

Мені вдалося поспілкуватися з Тодором після повернення і розпитати про його враження від побаченого і почутого.

— Що вас змусило зробити такий несподіваний марш?

— Спостерігаючи за подіями в Україні, я довго не втручався, не довіряючи мас-медіа, не підтримував ні одну, ні іншу сторони, але вторгнення в Крим російських військ мене обурило. Я був здивований відсутністю активної реакції і з боку людей, і з боку влади. Людям властиво перекладати відповідальність на когось іншого і шукати винних.

— Скажіть, а вам не було страшно?

— Звичайно, було страшно, і в дорозі, і там, у Криму. Ми — звичайні люди, і нам властиво боятися. Але іноді потрібно принести якусь жертву своїй Батьківщині, тож довелося пожертвувати страхом. Багато людей — і в Одесі, і по дорозі, в Миколаєві, Херсоні — нас підтримували, але вирушити з нами в путь відмовлялися, посилаючись на роботу, родину, хвороби… Насправді ж нас, українців — 40 мільйонів, і якби хоча б два-три відсотки вийшли на такий мирний марш до Криму, гадаю, референдуму не відбулося б. Я зрозумів, що наше українське суспільство безнадійно хворе байдужістю, страхами, легкодухістю, патріотизм — на дуже низькому рівні, і нам потрібна не русифікація, не європеїзація, а українізація. Ми, українці, повинні були всі туди приїхати і сказати кримчанам: заспокойтеся, люди.

— Як зустрів вас Крим?

— Говоритиму те, що бачив на власні очі: сьогодні кримчани дуже агресивно налаштовані. З двох мільйонів мешканців десь половина — категорично за Росію, а ті, хто проти, — мовчать. Насправді більшість простих кримчан-«самооборонівців» хотіли незалежності Криму, саме заради цього пішли на конфлікт. На референдумі цього питання не стояло. Люди усвідомлюють, що їх обманули, що їхні права порушені, але бояться. У Криму — терор і диктатура. Я спілкувався з різними людьми: росіянами, українцями, кримськими татарами, військовими з обох боків, був на площах, блок-постах, виборчих дільницях... Росія сьогодні нав’язує світу ядерну війну і наближає світ до його кінця…

— Де ви побували, у яких містах?

— Я був у Сімферополі та в Севастополі на дільницях під час референдуму, мене сім разів обшукували, погрожували, шукали зброю...

— Знайшли?

— Моя зброя — це пісня. Я співав просто на дільницях, де відбувалося голосування, співав російську народну пісню «Степь да степь кругом…», щоб довести — у нас нема утисків російської культури, ми її любимо.

— Що можете сказати про тих людей, які називають себе «кримською самообороною»?

— Там лише третина місцевих, решта — російські «казаки», найманці, чеченці, у яких свої мотиви — гроші, бізнес... На мою думку, це якесь дзеркальне відображення «Правого сектору»...

— Що ви зрозуміли важливого для себе, у чому ж «сіль» вашого походу до Криму?

— Я зрозумів, що з історією потрібно бути обережним. Не потрібно зносити пам’ятників Леніну. Може, краще, продати їх до Китаю і заробити трохи грошей? Не потрібно виривати сторінки з історії — можна їх спокійно гортати, перегортувати. Ось георгіївська стрічка — це частина нашої історії, ось бандерівський прапор, ось червоний стяг Перемоги... Не потрібно нічого знищувати, спалювати, руйнувати. Чому не можна дивитися на весь досвід спектрально, об’єктивно і будувати нову Україну, поважаючи увесь шлях, який пройшла країна?! Ми повинні цінувати будь-яку ситуацію, в якій ми були.

— Що, на вашу думку, слід робити в нинішній ситуації?

— Коли був на блок-постах під Цурюпинськом, місцеві селяни розповідали, що час від часу росіяни намагаються висадити свій десант. Військові нічого не вирішують, тому люди дістали власні гвинтівки і стріляють, як тільки бачать загрозу. Честь їм і хвала.

Тільки власними силами, не покладаючись на владу чи на армію, ми можемо відстояти Україну. А влада повинна сприяти і допомагати українському народові у консолідації. Тільки разом ми можемо відстояти Південь та Схід, на який спрямована агресивна політика Росії.

Розпитувала
Ольга ФІЛІППОВА.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net