Такі різні-різні обличчя...

У понеділок, 7 квітня, «Опора» оприлюднила аналіз етапу реєстрації кандидатів на позачергових президентських виборах, з результатами якого і знайомимо (повну версію можна прочитати на сайті організації http://oporaua.org/).

4 квітня завершився процес реєстрації кандидатів на пост Президента України. Центральна виборча комісія розглянула 46 пакетів документів, поданих по-літичними партіями та самовисуванцями. 23 кандидатів було зареєстровано, іншим відмовлено через несплату грошової застави, невідповідність поданих документів. «Опора» не зафіксувала порушень під час реалізації ЦВК своїх повноважень щодо реєстрації кандидатів.

Позачергові вибори Президента викликали великий резонанс серед політичних лідерів країни. Більше кандидатів було зареєстровано лише у 2004-у — 26. Показовою є тенденція до зменшення кількості кандидатів, які входять до складу тієї чи іншої партії: цього разу лише 52% (12 осіб) з них мають партійну приналежність (у 2004-у — 73%, 2010-у — 56%). Порівняно

з попередніми виборами збільшилася кількість самовисуванців: у 2014-у — 70% від загальної кількості (16 осіб), 2010-у — 56%, 2004-у — 35%, 1999-у — 20%.

Із 23 кандидатів на посаду Президента України лише п’ятеро мають досвід попередніх виборів глави держави (Петро Симоненко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок та Сергій Тігіпко). Найдосвідченіший кандидат — Петро Симоненко, який брав участь у трьох кампаніях (1999, 2004, 2010).

Уперше на пост Президента не балотуються посадові особи вищих органів державної влади. Жоден кандидат на позачергових виборах не займає посад у Кабінеті Міністрів, центральних органах виконавчої влади, керівництві Верховної Ради. Відсутність у списку кандидатів посадових осіб високого рангу може сприяти зниженню адміністративного впливу на перебіг кампанії. Як і на всіх попередніх виборах, найча-стіше кандидати в Президенти є народними депутатами (7 із 23 претендентів). На цих виборах значна частина кандидатів вважається тимчасово безробітними, що пов’язано із ротаціями у владній вертикалі країни (6 із 23).

На найвищу посаду в державі балотується лише троє жінок, а середній вік кандидата — 50 років. Усі претенденти, крім Вадима Рабиновича, мають вищу освіту.

Загальний
контекст

Вибори п’ятого Президента України відбуваються в унікальних обставинах, які не мали аналогів у попередні електоральні цикли. 22 лютого 2014 року Верховна Рада встановила, що Президент Віктор Янукович у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конститу-ційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки. Відповідною постановою парламент призначив позачергові вибори Президента на 25 травня. Вперше у виборах Президента не бере участь чинний глава держави, що створює нові умови для кандидатів та виборців.

Нинішня передвиборна кампанія розпочинається в умовах безпрецедентної уваги до неї з боку громадян, політикуму, громадськості та світового співтовариства. Натомість вибори проходитимуть на фоні військової та економічної агресії з боку Російської Федерації стосовно України. Позачергові вибори Президента повинні завершити гостру політичну кризу, спричинену злочинними діями попереднього глави держави, драматичними подіями на Майдані та зовнішньополітичними проблемами. Ці вибори є не лише механізмом формування вищого керівництва країни, а й способом врегулювання довготривалого конфлікту між суспільством та державою.

Правовий аспект
висування кандидатів

Відповідно до Конституції України та закону «Про вибори Президента України», президентом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років. Особа вважається такою, що проживає на території України, якщо її місце проживання зареєстроване в Україні відповідно до закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»…

На відміну від законодавства про парламентські вибори, закон «Про вибори Президента України» не містить положення щодо заборони висування кандидатом громадянина, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому порядку.

Законодавством передбачено, що політична партія може висунути лише одного кандидата на пост Президента, який є членом цієї партії або позапартійним. Висунення однією партією кандидатури члена іншої партії не дозволяється... Самовисунення кандидата на пост Президента відбувається шляхом особистого подання кандидатом до ЦВК відповідної заяви.

В окремих випадках представники ЗМІ зіштовхувалися із перешкодами у доступі на з’їзди з висування кандидатів на пост Президента. Зокрема, Комуністична партія анонсувала для ЗМІ лише дату проведення з’їзду, не зазначивши місце та час його проведення. Як зазначають спостерігачі «Опори», на з’їзді КПУ, що відбувся 25 березня в Донецьку, не були присутні провідні загальнонаціональні ЗМІ та журналісти Донеччини. Водночас Партія регіонів 30 березня у Києві обмежила доступ журналістів на першу частину з’їзду, на якому приймалося рішення про підтримку кандидата Михайла Добкіна на пост Президента.

Такі обставини свідчать на користь законодавчого посилення вимог щодо прозорості та відкритості пар-тійних з’їздів із висунення кандидатів на пост Президента України.

Реєстрація
кандидатів

«Опора» не зафіксувала значних проблем під час реалізації ЦВК своїх повноважень із реєстрації кандидатів на пост Президента. До комісії надійшло 46 пакетів документів на реєстрацію. За результатами розгляду документів, ЦВК прийняла рішення про реєстрацію 23 кандидатів. 23 особам було відмовлено в реєстрації. Найчастіше — з причин ненадання документів про внесення грошової за-стави, невідповідності декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру встановленій формі, відсутність інших документів, передбачених законодавством.

Варто зазначити, що частина кандидатів свідомо порушували порядок реєстрації. Зокрема, низка кандидатів подавали до ЦВК документи, які підтверджували внесення грошової застави в неналежному розмірі (25, 170 грн та інші суми). Таким чином, «Опора» відзначає законний, безконфліктний та політично незаангажований перебіг реєстрації кандидатів на пост глави держави.

Кількість
претендентів

Як уже мовилося, на позачергових президентських виборах 25 травня балотуються 23 кандидати. Більше було зареєстровано лише на виборах 2004 року — 26 осіб, а найменше — на виборах 1991-го та 1994-го (5 та 7 осіб відповідно).

Зростання кількості кандидатів може свідчити про незавершеність процесу структуризації політичних настроїв у країні, недостатню ефективність партійних інститутів, певну неконсолідованість політичної еліти. Окремі претенденти можуть відігравати технічну функцію у передвиборних кампаніях рейтингових кандидатів на посаду Президента. Водночас їх велика кількість збільшує витрати з державного бюджету на організацію та проведення голосування.

Участь
партій

На виборах Президента фіксується тенденція до зменшення кількості кандидатів, які входять до складу тієї чи іншої партії. Якщо на позачергових виборах 2014 року 52% кандидатів є членами політпартій, то у 1999-у цей показник сягав 80%. Натомість збільшується кількість претендентів, які балотуються шляхом самовисування: у 2014-у таких 70 %, тоді як у 1999-у було 20%, 2010-у — 56%. Це свідчить про намагання значної частини кандидатів не асоціюватися з партіями та акцентувати увагу на індивідуальній громадсько-по-літичній позиції.

Зниження ролі політичних партій на виборах Президента послаблює наслідкові зв’язки між виборами різних рівнів. Це певною мірою протирічить руху країни до коаліційного формату парламентсько-президентської республіки. Водночас така тенденція може свідчити про недостатній рівень довіри суспільства до партійних інститутів.

Склалася специфічна ситуація щодо балотування на пост Президента України членів Партії регіонів. Михайло Добкін, Сергій Тігіпко, Олег Царьов та Юрій Бойко зареєструвалися кандидатами ще до проведення з’їзду ПР. Натомість ця політична сила прийняла рішення підтримати на виборах лише Михайла Добкіна.

Досвід
попередніх виборів

Із 23 кандидатів на пост Президента лише п’ятеро мають досвід попередніх виборів глави держави (Петро Симоненко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок та Сергій Тігіпко). Найдосвідченішим кандидатом є Петро Симоненко, який брав участь у трьох кампаніях (1999, 2004, 2010). Найкращий результат був продемонстрований Симоненком у другому турі виборів 1999-го, коли він конкурував із тодішнім Президентом Леонідом Кучмою (37,8% голосів). На усіх наступних виборах результат Петра Симоненка не досягав 5% голосів.

Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Анатолій Гриценко та Олег Тягнибок брали участь у виборах-2010. Найвищих електоральних результатів досягла Тимошенко, яка у другому турі програла Віктору Януковичу (45,47%). Сергій Тігіпко у першому турі 2004-го отримав 13,05%, Олег Тягнибок — 1,43%, Анатолій Гриценко — 1,2%. Інші кандидати не балотувалися на попередніх президентських виборах.

Вік та стать

Найбільше кандидатів належить до вікової групи «41—50» — 13 осіб, семеро — «51—60». Наймолодший претендент — Наталя Королевська (39 років), найстарший — Петро Симоненко (62 роки).

Із 23 кандидатів лише три жінки (Юлія Тимошенко, Ольга Богомолець, Наталя Королевська). Так само троє жінок балотувалися на пост Президента у 2010-у (Юлія Тимошенко, Інна Богословська, Людмила Супрун). На виборах 1999-го та 2004-го єдиною жінкою-кандидатом була Наталя Вітренко, лідер Прогресивно-соціалістичної партії. У перших президентських кампаніях у незалежній Україні (1991, 1994) кандидували лише чоловіки.

Основне місце роботи

У 2014 році вперше, як уже за-значалося, на пост Президента не балотуються посадові особи вищих органів державної влади. Відсутній і фактор балотування чинного глави держави. Для порівняння, у 2010-у у виборах брали участь Президент Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради Володимир Литвин та Прем’єр-Міністр Юлія Тимошенко.

Як і на всіх попередніх виборах, найчастіше кандидати в Президенти є народними депутатами: Анатолій Гриценко, Петро Порошенко, Сергій Тігіпко, Олег Ляшко, Олег Царьов, Олег Тягнибок, Петро Симоненко.

До тимчасово непрацюючих осіб належать кандидати Михайло Добкін, Юрій Бойко, Наталя Королевська, Василь Цушко, Дмитро Ярош, Зорян Шкіряк. На постійній партійній роботі працюють кандидати Юлія Тимошенко та Олександр Клименко. Підприємці та керівники бізнесу — Вадим Рабинович, Валерій Саранов, Валерій Коновалюк та Андрій Гриненко. В освітній сфері працює Василь Куйбіда, адвокатською діяльність займається Ренат Кузьмін.

Хто звідки?

Щодо походження претендентів на пост Президента, то тут у лідерах східні області.

Так, у Донецькій області народилися п’ятеро кандидатів (Юрій Бойко, Петро Симоненко, Валерій Коновалюк, Ренат Кузьмін, Олександр Клименко), у Дніпропетровській — троє (Юлія Тимошенко, Олег Ца-рьов, Дмитро Ярош), у Харківській — також троє (Михайло Добкін, Вадим Рабинович, Валерій Саранов).

Двома кандидатами представлені Черкаська область (Анатолій Гриценко, Микола Маломуж), Одеська (Василь Цушко, Петро Порошенко) та місто Київ (Ольга Богомолець, Володимир Саранов).

По одному претендентові мають Луганська (Наталя Королевська), Чернігівська (Олег Ляшко), Львівська (Олег Тягнибок) та Закарпатська (Зорян Шкіряк) області.

Ще один кандидат на посаду президента України народився у тоді Молдавській РСР (Сергій Тігіпко).

Статки та майно

Як свідчать подані декларації, серед кандидатів з найбільшими доходами за 2013 рік є шість офі-ційних міліонерів. Це — самовисуванець Сергій Тігіпко (263579662 грн), самовисуванець Петро Порошенко (51837681), підтриманий з’їздом Партії регіонів Михайло Добкін (21095921), самовисуванці Ольга Богомолець (3311440), Ренат Кузьмін (1312070) та Вадим Рабинович (1000000).

Натомість двоє кандидатів протягом 2013-го не заробили жодної копійки: лідер партії «Правий сектор» Дмитро Ярош та самовисуванець і колишній депутат Київської міськради Зорян Шкіряк. Попри такі «доходи», обидвоє змогли внести заставу у розмірі 2,5 млн грн, хоча джерело коштів для застави може викликати сумніви у потенційних виборців.

Завдяки оприлюдненим деклараціям громадськості також стало відомо про нерухоме майно претендентів. З-поміж 23 кандидатів найбільше власної нерухомості має самовисуванка Ольга Богомолець: 2 житлові будинки, 7 квартир та інші приміщення загальною площею 5134 кв. м. Слідом за нею йде «регіонал»-самовисуванець Олег Царьов, який задекларував на себе і свою сім’ю 1 житловий та 1 дачний будинок і 7 квартир. З-поміж усіх кандидатів найбільше транспортних засобів має безпартійний самовисуванець Володимир Саранов — 8 автомобілів та яхту. Також відзначилися Сергій Тігіпко і Михайло Добкін, які задекларували по 6 автомобілів.