Найманець в орендаря, або Земля для них – чуже, а про чуже не дбають

Згідно з наведеною формулою не можливо було обрахувати нормативну грошову оцінку 1 га нашої землі, бо у ній має значитися вартість, яка була у 1995 році. Анатолій Колосюк як приклад означив нормативну вартість1 га у 10000 грн, а це далеко від 3100 грн (саме таку цифру за гектар станом на 1995 рік назвали мені у райдержкомземі, куди звернувся за роз’ясненням).

Після підрахунку за наведеною формулою на початок 2012 року нормативна оцінка 1 га землі виходить 17420 грн. Отже, вартість 1 га зросла майже у 6 разів, а вартість паїв — у 2,2 раза. Бу-цімто покращення настало вже сьогодні, але зарано радіти. Бо все це — на папері!

Окрім даних про розмір нормативної вартості землі у 1995 році, у райдержкомземі мені озвучили, що наші пани мають нам сплачувати за оренду від 3 до 12 відсотків від нормативної вартості землі за формулою січня 2012-го.

І знов фігурують оці (злощасні) три відсотки на користь буржуїв, за які вони так міцно зачепилися. Чому не встановлено чітко: сплачувати орендодавцям, власникам паїв, не менше ніж 12 відсотків від нормативної вартості паю? Така цифра — 12 відсотків — мабуть, була обґрунтована. І це було б майже справедливо.

Окрилений таким інформаційним на-дбанням, оце, думаю (а думкою як... багатію), тепер не тільки пани будуть маячити на «мерсах» та «бусиках», а й ми замаячимо на «тавріях» та поношених «жигулях». Бо вже кажуть, що встановили реальну плату селянам за оренду землі сільськогосподарського призначення.

Після обрахування свого паю написав листа нашому орендареві, де спочатку подякував за його нелегку працю, поздоровив з добрим врожаєм зернових, а до листа додав копію актуальних даних з газети і запитав його, що він на це скаже у відповідь.

Відповіді чекав довго, але так і не дочекався. Зателефонував йому. Відповіді не почув. Мовив, що це не телефонна розмова.

При зустрічі я поцікавився, чи отримував він мого листа. Відповів: «Так». При цьому сказав, що продовжує сплачувати за колишніми розрахунками. «Але ж вартість паю зросла вдвічі!» — кажу йому. «Стільки вам ніхто не дасть! І взагалі ви один мені про це кажете!» — почув у відповідь. «У вас, — каже, — погана земля, і на ній погані сходи». Я заперечив: «В Україні нема поганої землі, є погані господарі, що взялися не за свою справу. Наприклад, в Угорщині, де не така земля як в Україні, за даними ще вісімдесятих років, з одного гектара збирали до 100 ц зернових. Бо там вносять добрива, ведуть боротьбу з шкідниками, дотримуються правил сівозміни, використовують новітні технології і т. п. Ви ж цього не робите! Через рік сієте соняшник, який виснажує землю. А за правилами сіво-зміни його можна сіяти на тому ж полі аж через 7—8 років...»

Я з ним розмовляю, а він дивиться на мене, як (на нові ворота) перший раз побачив.

Питаю: «Яка у вас освіта?» Каже: «Механік». Перший пан, якого прислали до нас, був спортсменом. Занапастив земельну справу. Передали нас механіку. Другий передав нас третьому, теж механіку з освітою Петрівського технікуму. Чи може людина з освітою механіка берегти землю від виснаження, використовувати новітні технології? Це ж не гайки закручувати! Земля для них — чуже. А про чуже не дбають. Отже, повна відсутність агрономічних знань.

Кожен, коли починав справу, обіцяв золоту плату. Але з часом, з роками, як міняв особисте авто, скажімо, «москвича» на «мерса», стабільно втрачав совість.

Уже згадуваний Анатолій Колосюк підкреслює, що пункт про індексацію нормативної грошової оцінки землі і, відпо-відно, перегляд плати за оренду земельної частки (паю) потребує чіткої та детальної фіксації у договорі про його оренду. Погоджуюсь. Але якби такий документ готували і орендодавець, і орендар, ще й при цьому дійшовши згоди, тоді це справді був би договір! Але у реальному житті такого ніколи не було. Орендар готує папери на свій розсуд, підсовує орендодавцю на підпис. І це вже далеко не договір, а змістовний диктат! І мусиш підписати, бо серед панів — змова. У підсумку пан заплатив за 2013 рік навіть значно менше.

Якщо Анатолій Колосюк нагадує, що раніше оцінка земель була нереальною, то й нереальною була сплата у три відсотки! У райдержкомземі фігурує цифра до 12 відсотків. Мабуть, це було чимось обґрунтовано. То чому б не подбати, щоб власники паїв таки отримували оті 12 відсотків від нормативної вартості землі? Ми були б дуже і дуже вдячні!

Якщо сплата встановлена від нормативної вартості землі у гривнях, то напрошується банальне питання: якби ми поклали, умовно кажучи, ці гроші у банк, то мали б значно більший відсоток, ніж 12.

За даними Держкомстату, кожного року збільшується кількість мільйонерів серед тих, хто займається сільським господарством. Читав, що за 2013-й їх побільшало на 52 особи. А коли ж з’являться заможні власники землі сільськогосподарського призначення?

Раніше, кажуть пани, ми видавали вам зерно за собівартістю. А після перерахунку у 2012 році вони видають нам зернові за ринковими цінами. Таким чином нічого не змінилося. Оплата лишилася, як раніше. Це справедливо? Вартість паїв збільшилася у 2,2 раза, у 2013-у врожай отримали у півтора раза вищий, а селянам заплатили значно менше.

Міністр агрополітики багаторазово повторював про допомогу фермерам та орендарям. А хто ж допоможе селянам-орендодавцям?

Із сказаного вище виникають такі питання:

Чи є громадська організація, яка захищає селян, а не так званих селян-орендарів?

Чи існує партія захисту селян-орендодавців?

Хто має контролювати чітку сівозміну і збереження якості орендованої землі?

Хто має контролювати справедливу сплату орендарями селянам-власникам землі?

Реформатори впроваджували аграрну реформу під гучними гаслами: мовляв, нарешті здійснюється мрія селянина, стане він власником землі, розпоряджатиметься нею на свій розсуд — або сам господарюватиме на ній, або здаватиме в оренду і матиме від того велику вигоду. Деякі політичні партії та діячі брали на себе відповідальність за те, аби ця рожева мрія була втілена в життя. Та нині не чутно їхнього голосу. Як у рот понабирали води. Воно й не дивно, бо авантюра є авантюрою і нічим іншим, як лихом для села та великим пшиком, не могла за-кінчитися.

Уряд запровадив майже суцільну оренду землі (92 відсотки). В жодній країні світу нема такого. Це обман людей, здирство і наруга над правом власності на землю, адже селянин ніякого впливу на механізм оренди не має, його навіть не спитали, хоче він цього чи не хоче. Указом президента Кучми встановили розмір орендної плати і в такий спосіб селянина відлучили від управління своєю власністю, впливу на кінцевий результат. Орендар виступає, по суті, власником земельної частки, і доходу з неї не має: договір про оренду укладався й раніше, проте його ніхто не переглядав і не вносив корективи на користь селянина (знову ті ж злиденні 3 відсотки). Він, власник землі, став найманцем в орендаря. Абсурдна ситуація: власник працює найманцем на своїй власності. До того ж за безцінь, адже оплата праці в аграрному секторі вдвічі нижча, ніж загалом по економіці країни. Розмір орендної плати обходиться орендареві в копійки.

Із самого початку роздержавлення і приватизації землі виконавці «перетворень» мали на меті поступово, крок за кроком, зробити все, аби селянин дійшов до висновку, що земля йому не потрібна!

Може, новий уряд почує маленького селянина?

Микола АНТОНЮК.
Комінтернівський район, с. Широке.