Прощальний обід
Які чорти занесли Дмитра в аеропортівський ресторан, він зараз, хоч убий, не сказав би. Ну заглянув до хлопців, з якими донедавна горбатився на заправці літаків гасом, ну ніс ото в бокових кишенях наповнені пластикові пляшки, щоб легше розпалювати багаття, навколо якого гріються ночами, то й чимчикував би собі повз знайомих охоронців, що знали його як облупленого, до виходу. А він поперся в ресторан. Неначе натуральний олігарх.
Глипнув — порожня зала. Лише біля вікна, що виходить на злітну смугу, сидить один-однісінький чоловік і нудьгує, чекаючи на офіціанта.
Дмитро випнув груди, поминаючи самотнього, мовляв, я тут не гірший за тебе. Аж раптом почув навздогін:
— Панє, нє хотітє лі сісті коло мєня?
Самотній усміхнувся крізь окуляри, і вони демократично зблиснули. Без сумніву, був у доброму гуморі, бо ще й додав:
— Даю прощальний обєд!
Заінтригований Дмитро умить сприйняв цей гумор і, сам себе не впізнавши, бовкнув:
— Запрошення приймаю.
Гепнувся на стілець навпроти самотнього і щиро вклонився.
— Бідьмо знайомі, — гордовито, однак довірливо, запропонував той. — Безработній!
— Майданюк! — відрекомендувався Дмитро.
Підійшов офіціант. Безработній, ковзнувши очима по рядках меню, кинув у бік офіціанта:
— Два лобстера, два салата по-лазанські, два коньячка...
Безработній продовжував подвоюватись, аж поки Дмитро не втерпів і, поправивши під пахвами пляшки з гасом, не зізнався:
— Бувало, під’їдав я тут, але таке й не снилося...
Потішений Безработній на те зауважив:
— Покращєння — мой конік!..
Одне слово, посмакували вони добряче. А засидітися їм не дав чолов’яга, який виник у дверях, що вели від злітної смуги. Він наблизився навшпиньках, тихо, мов кіт, вклонився Безработньому:
— Пора, вирушаймо, поки над Альпами розпогодилося і приймає Лозанна. Мотор літака я вже прогрів...
— Чудєсно! — зрадів Дмитрів благодійник. — Ой і здівуєцца син!
Дмитро підхопився й побажав новому знайомому щасливої дороги.
— Я так і здогадувався, що ви іноземець, — мовив Дмитро. — Повертатися додому — яке то щастя... Та ще й так прекрасно вивчивши нашу мову...
Безработній стрепенувся:
— Какую чушь ві нєсьоте, панє Майданьюк! Я тожє начал, знаєте, здогадівацца. Мі ісчо встрєтімся, когда я вєрнусь — по дорогє на родіну...
І якось зі сумом самотинець запитав:
— Якщо моі счєта заморозят, ви почастуєте мінє?
— Аякже! Ласкаво прощу на козацький куліш! Хоч зараз, хоч згодом... Вашу гостинність я запам’ятаю... В боргу не залишуся...
Дмитро дочекався, поки літак Безработнього не розтанув у небі в напрямку Альп.
Борис ДУБРОВ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
