Переглядів: 939

Народження нації

Нація — це спільність долі, «чуття єдиної родини», це єдність у розмаїтті, це спільнота, що усвідомлює не лише власну окремішність, особливість, а й тісний взаємозв’язок усіх людей, що належать до цієї нації. Саме усвідомлення спільності долі надає натхнення і стимули для розвитку особистості та суспільства.

Марксистська теза «Суспільне буття визначає суспільну свідомість» є хибною, оскільки збіднює соціальне життя, робить вторинним головний імпульс розвитку — свідомість людини. Єдність буття та свідомості притаманна тваринам й робить тваринним життя людей, завдає удару по творчому потенціалу людства. Саме завдяки мисленню та діяльності креативних особистостей відбувається прогрес суспільства, збільшується духовний та матеріальний потенціал нації.

Видатний російський філософ, киянин Микола Бердяєв (1874 — 1948) походив з аристократичної родини. Його мати по матері була французькою графинею Шуазьоль. У сім’ї Бердяєвих розмовляли французькою мовою. Старший брат Миколи — Сергій — був публіцистом, що пере-ймався українською народною проблематикою та писав вірші українською мовою.

Головною ідеєю життя та творчості Миколи Бердяєва була воля, яка є головним змістом буття. Він слушно зауважив, що «свобода зовсім не є усвідомленою необхідністю, як хоче Гегель та за ним марксизм, свобода вже скоріше є небажанням пізнати необхідність». Цей лейтмотив творчості Миколи Бердяєва вельми співзвучний з українською традицією свободи та справедливості. Філософ стверджував, що більшовизм — це третій етап великодержавного шові-нізму. Євромайдан — це остаточне прощання з Російської імперією. Цей факт визнається українською та європейською громадськістю. Колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі так сказав про роль Євромайдану в історії: «Прийде час, й історики напишуть, що Російська імперія припинила своє існування на Майдані в Києві. І це так і буде».

Євромайдан в Україні відкриває нову сторінку не лише у вітчизняній, але й у європейській історії. Європа не бачила таких мільйонних виступів народу. Україна зараз у центрі уваги всього людства. Президент Єврокомісії Жозе Мануель Барозу виступає у Римі та стверджує, що українці пишуть нову європейську історію. Україна починає справжнє життя, своє, автентичне, якого її хотіли позбавити зовнішні ворожі сили та внутрішні зрадники. Зараз йдеться про пошук та знайдення точки стабільності, де зійдуться історичні, психологічні, ідеологічні устремління багатьох поколінь українців.

1362 року великий князь Литовський Ольгерд на Синіх Водах (пограниччя Волині й Поділля) розгромив війська Золотої Орди. Це відбулося за 18 років до битви на Куликовому полі. Об’єднане військо литовців та українців виступило на Синіх Водах проти татар і загнало їх на схід, у степи задніпрянські. Це був фактичний кінець татарському пануванню в Україні та початок кінця Золотої Орди. Саме тому радянська історіографія замовчувала цю видатну історичну подію, натомість весь час підкреслювала значення битви на Куликовому полі 1380 року, хоча з обох сторін там воювали татарські хани та московські загони. Про перебільшення значення цієї події свідчить те, що Московія аж до 1480 року платила данину (ясак) Золотій Орді. Великий князь Литовський Ольгерд об’єднав українські та білоруські землі в Литовській державі. 1355 року він, зокрема, за-снував українське місто Вінницю.

Державною мовою у Великому князівству Литовському була українська, домінуючою релігійною конфесією — православ’я. 300 років Україна була в єдиній державі — Речі Посполитій — разом з Польщею, Литвою, Білоруссю.

1494 року Київ отримав Магдебурзьке право — міське самоврядування, незалежність міської громади від феодалів. У ХVІІ столітті понад 300 українських міст жили за цим правом. Російська імперія знищила цю демократичну норму — указом 1831 року Микола І скасував Магдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, де воно збе-рігалося до 1835-го. Якщо в ХVІІ столітті, за свідченням іноземних мандрівників, в Україні була майже загальна грамотність, то в ХІХ столітті рівень грамотності (особливо на селі) був низьким. Такими були наслідки україножерської по-літики шовіністичної влади.

Сучасне українське життя є проекцією історичних подій минулого. Нас надихають великі укра-їнські герої, що виборювали нашу свободу та незалежність. Геніальний державець та полководець, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (р. н.

невідомий — 1622) виграв 60 битв, морських і суходільних, не програвши жодної. Карл Маркс відзначав, що «турецьке нашестя загрожувало всьому європейському розвиткові, козацтво на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним виявилося єдиною силою, здатною протистояти османській експансії». «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, — пише видатний історик Дмитро Яворницький, — це одна з тих світлих постатей, на якій відпочиває зір історика і яка назавжди залишиться в народній пам’яті… Йому був притаманний великий дипломатичний такт, завдяки якому, не оголюючи свого меча, він зумів домогтися у поляків таких благ для свого народу, про які жоден гетьман ні до нього, ні після нього і мріяти не смів». Імперська та совіцька історіографія завше возвеличувала значення діяльності Богдана Хмельницького, який зрадив Україну та віддав її Росії. Натомість фахівці зауважують, що за багатьма параметрами Петро Конашевич-Сгайдачний був незрівнянно вищим за Хмельницького.

Гетьман України Іван Виговський (р.н. невідомий — 1664). 16 вересня 1658 року в місті Гадячі уклав знамениту угоду про унію з Польщею та Литвою. У липні 1659-го в битві під Конотопом Іван Виговський вщент розгромив величезну армію царя Олексія Михайловича, послу якого Виговський з гордістю сказав: «Наше військо непереможне!».

Гетьман України Петро Дорошенко (1627 — 1698). Історик Володимир Антонович підкреслив, що Петро Дорошенко серед багатьох гетьманів «безперечно був найбільш талановитим, найбільш розумним чоловіком і справжнім пат-ріотом, що дбав про долю свого народу». Лейтмотивом діяльності Петра Дорошенка була ідея визволення та об’єднання України. 8 червня 1668 року після загибелі Івана Брюховецького Петро Дорошенко був проголошений гетьманом Правобережної та Лівобережної України. Дорошенко був великий державний діяч та полководець, якого називали «cонцем Руїни» та «останнім козаком».

Гетьман України Іван Мазепа (1639 — 1709), наш національний геній. 20 років гетьманування Мазепи, на думку істориків, були найкращими роками в історії України.

Це розквіт української держави у багатьох царинах життя. Саме з часів Мазепи українців ототожнюють з козацькою нацією. Десятки українських та європейських письменників, поетів та композиторів увічнили історичний образ великої людини. Однією з наймонументальніших робіт на українську тематику угорського композитора Ференца Ліста вважають симфонічну поему № 6 «Мазепа» за Віктором Гюго. Мазепа — це наш прорив у вічність.

Боротьба українського народу за волю та незалежність протягом століть надихає нас та є історичним підґрунтям наших сучасних перемог. Українці йдуть не від поразки до поразки, як нам навіюють наші вороги, а від перемоги до перемоги.

На початку ХХ століття Іван Франко стверджував, що перед українською інтелігенцією постало завдання «створити з величезної етнічної маси українського народу націю, цілісний організм, здатний до самостійного культурного та політичного життя».

Нація — це живий пульсуючий організм, який може розвиватися або деградувати.

Діяльність тих видатних українських достойників, що прислужилися збагаченню національного життя, діяли у річищі історико-культурного коду України, слід розглядати як патріотичний внесок в розвиток нації.

Євромайдан вже переміг, тому що зробив неможливим повернення до минулого, заклав матрицю нового вільного та гідного життя, змінив ставлення світу від байдужого до шанобливого та доброзичливого. Дехто називає Євромайдан революцією, дехто — повстанням. Це схоластичні суперечки: якщо Євромайдан остаточно переможе, його називатимуть революцією, якщо ні — повстанням, заколотом.

Політична Росія заздрить Україні та люто ненавидить її саме за намагання збудувати вільне життя. Росіяни звикли зневажати українців — ніби лінивих та полохливих. Вони оббріхували століття визвольних змагань українського народу, пропагуючи хибну думку, начебто наш народ просто мріяв про екстатичне злиття зі східною імперією. Російська імперія століттями вбивала патріотичні почуття в українців, використовуючи весь потужний державний апарат. Й це тривало 350 років.

Видатний італійський мислитель Нікколо Ма-кіавеллі писав, що народ або суспільство, які довго перебували під ярмом, втрачають Божий дар патріотизму. Зараз українці демонструють високий рівень патріотизму, любові до Вкраїни. Мільйони українців декламують «Слава Україні!» та демонструють, що вони просто живуть в іншому цивілізаційному вимірі, і це російську владу дратує, як і бісить її розвиток подій в Україні.

Проросійські владці в Україні в унісон з ро-сійською владою торочать про те, що на Євромайдані стоять екстремісти та провокатори. Легендарний Євген Грицяк, один з керівників повстання в Норильських таборах 1953 року, людина безумовного морального авторитету, нещодавно заявив: «Влада має визнати — не буває мільйона екстремістів… Та не можна ту частину категорично налаштованих та обдурених українців (радикальні дії яких можна пояснити тим, що влада, обіцяючи Європу, проклала шлях до Митного союзу) називати нацистами та фашистами. На Євромайдані загинули вірменин, білорус. Немає жодного нацизму. Є гідність й боротьба за власні права».

Росія не сприймається в українському суспільстві як ворожа сила. Вона просто вже не сприймається. Вульгарна естрада, часто з непристойними текстами, безкінечні серіали, де весь час стріляють, а бандити та менти подаються героями і п’ють горілку. Складається враження, що в наших сусідів не припиняється громадянська війна. Сором, та й годі!

Український народ показав, що він кращий від влади й навіть від опозиції: люди стоять не як раби — за нового хазяїна, а за власну свободу, гідність, справедливість. Зворушливо, коли влада закликає боротися з корупцією, ніби забуваючи, що корупція — це є продажність самої влади, зростання її з криміналітетом.

Євромайдан не був створений політиками, це високий рівень самоорганізації народу. Нам не треба доводити, що ми європейці, ми просто одні з кращих. Впливова німецька газета Die Welt зауважила: українці довели, що вони більші європейці, ніж німці та французи.

Створюється нова українська культура, нова українська людина. Українцям слід відкинути неоковирний комплекс меншовартості. Вони зараз є гордими, мужніми людьми.

Натомість антимайдан в Києві — це жалюгідна пародія на народне волевиявлення.

Перемогти існуючий режим треба, перш за все, інтелектуально. Колись найцікавіший з російських декабристів Михайло Лунін (1787 — 1845), який уособлював єдність слова та вчинку, казав: «Добродетели у нас есть, но нам не хватает знания… Содействовать духовному возрождению, которое должно предшествовать всякому изменению в политическом порядке, чтобы сделать последний устойчивым и полезным». Це вельми слушне зауваження видатної людини слід пам’ятати всім, хто цікавиться політикою, тим більше — заангажованим у суспільно-політичні процеси та бажаючим бути суб’єктами цих процесів. Історія свідчить, що у соціально-політичній боротьбі перемагають ті, хто краще усвідомлює сутність процесів, які відбуваються у суспільстві. Для реалізації високих та складних завдань, що стоять перед українським суспільством, потрібна інтенсивна духовна діяльність, концентрація моральних та інтелектуальних зусиль патріотичних сил.

Євген АКИМОВИЧ,
кандидат філософських наук.

(Далі буде).

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net