Переглядів: 1014

«Совкова любов» та примхливі одесити

/_f/2014/012.jpg Суботнє фрік*-шоу на вулицях Одеси з портретами Леніно-Сталіних, влаштоване фашистами-«антифашистами», та креативний недільний «марш западенців» у виконанні кращої частини одеситів у черговий раз підкреслили усю глибину прірви між люмпенсько-шариковським та справді буржуазним/ городянським/громадянським баченням розвитку Одеси.

Той, хто схоче зрозуміти, чому совок у всіх своїх проявах і пар-тійках так нервово ненавидить усе прозахідне, волелюбне, магдебурзьке, а власне капіталістично-міщанське (цю рису можна порівняти з львівськими міщанськими традиціями, у чому Львів та Одеса схожі), варто довідатися про коріння цих перверсій сьогоднішнього агонізуючого совка.

З таємного донесення одного з комуністичних ідеологів А. Луначарського до Леніна травня 1920 року, тобто невдовзі після окупації Одеси (були то суто неукраїнські, з російських губерній, а часто просто бандитські елементи, нащадки яких нині ще розгулюють моїм містом): «Этими отрицательными своими сторонами крупные города (не исключая Елисаветграда, где мне тоже довелось присмотреться к делу) подходят к тому законченному типу антисоветского города, который мы и видим в самой Одессе. Одесса наиболее ярко выраженный город спекулянтов, какой я видывал на всем пространстве Российской и Украинской республик. Впрочем, я мало знаю здешнюю буржуазию. Это, в сущности говоря, бары, сутенеры, саботажные совбуры, проститутки, вообще какой-то черный хлам, весьма показным образом разодетый, ровно без всякого дела фланирующий и даже во мне, человеке, как известно, весьма мягком, возбуждающий неудержимое желание прибегнуть к самым крутым мерам. Одесса, конечно, цвет российского хищнического мещанства».

Отже, справжні одесити можуть пишатися антисовковими традиціями свого міста. З іншого боку, у цьому пасажі відбита відверта ненависть совка, що зароджувався, до тих, хто не хоче вкладатися у тісні рамці, накреслені творцями режиму. Реалізацію цієї «шинельної» моделі чудово бачимо нині в Російській Федерації. Звідси маніакальне бажання у щедро фінансованих з Півночі фріків зробити Одесу суто російським містом, тобто звести її до рівня моноетнічної «дєрєвєньки» десь на Архангельщині. Це перекреслює всі традиції мого рідного міста, бо тільки дрібне сільце в нинішньому світі може бути моноетнічно-монокультурним та ще й з грубим насадженням цієї «культури», а вірніше — фрік-культури, що шкодить тільки самій російській культурі, перетворюючи її на культ насильства та символ окупації. Так само як їх предки хотіли вичавити з Одеси волелюбність, чітко розуміючи що це почуття тісно поєднане з почуттям власності, міщанства. Вся природа та історія Одеси бореться проти совєтчини. А українофобам варто було б цитувати одеситам одного зі своїх класиків, пропагуючи повернення в «есесесерію», аби переконати їх, що совок завжди любив Одесу та одеситів.

Проте проросійський совок і тоді, й нині відомий своєю по-двійною мораллю, а точніше — її повною відсутністю. Ось і А. Луначарський, викриваючи Одесу як явище в таємному донесенні Леніну, майже нічого з цього не написав в опублікованому тоді ж опусі про свою подорож Україною. Там він «крив» тільки меншовиків, а в цитованому відвертому уривку, як видно, — загалом Одесу та одеситів, яких слід було зламати об коліно. Тоді це вдалося. Колись я вже писав і про Шевченківське свято 1920 року, що ледь не завершилося зіткненнями між одеситами та більшовиками, про масові репресії весни—літа того ж року. Але, на щастя, задушені паростки частково відродилися. Тепер бачимо нову спробу примушення з боку клоунів-епігонів. Не вдасться — потяг «Одеса» рухається на Захід (і України, і загалом Європи) — звідки й з’явилося славетне місто біля Чорного моря. А тим, хто сумнівається, варто запам’ятати: знищення свободи завжди призводило до відбирання власності. Невже цього чекають нащадки одеських містян від ста-ліноносців?

Олександр МУЗИЧКО,
кандидат історичних наук, доцент, керівник Одеського осередку
Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова.

Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

* У перекладі із жаргонної анг-лійської freak — «божевільний», «скажений» (прим. Ред.).

 

 

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net