Жіноче обличчя революцій

«Ми, організатори — художники, куратори, продюсери проекту, чекаємо від усіх роботи на тему революції та правління Віктора Януковича будь-якого формату: у вигляді плакатів і постерів, фотографій, живопису, графіки, малюнків, інсталяцій, скульптур, об’єктів і т.д. Ми їх покажемо народу. А народ нехай розсудить. Народу завжди видніше. Народ знає, де смішно, а де — страшно. Ми не пропонуємо нікого скидати. Ми пропонуємо поміркувати, чи потрібна нам така влада, чи ні?» — зазначається у прес-релізі до виставки, у назву якої закладене порівняння нинішньої ситуації з невиліковною хворобою.

Паралельно з виставкою «ЯнукоВИЧ» прекрасна половина людства матиме можливість взяти участь у проекті «Тітоньки vs тітушки».

Чи не найяскравішою особливістю Французької революції, що вразила сучасників й учасників, була активна участь жінок у таких, здавалося б, нежіночих подіях. Відомий похід на Версаль був в основі своїй жіночою акцією. Семитисячний натовп складався переважно з них. Армія і гвардійці, які охороняли Версаль, не чинили жінкам жодного опору. Вони були морально обеззброєні.

Та й революція 1917 року почалася насправді не в жовтні, а в березні. Якщо бути точнішим — 8 березня 1917-го, тобто в день, який нині знаємо як Міжнародний жіночий день. За старим стилем це було 23 лютого (цікавий збіг дат, чи не правда?). Саме тоді жінки-ро-бітниці і дружини солдатів заповнили вулиці голодного Петрограда. Персонал трамвайного депо Василівського острова, що складався переважно з жінок, відчуваючи за кілька днів до 23 лютого загальне занепокоєння, направив свою представницю в розквартирований поблизу полк, щоб з’ясувати у солдатів, чи будуть вони стріляти в них, чи ні. Відповідь була негативною. Пізніше соціолог і культуролог Питирим Сорокін напише буквально таке: «Якщо майбутні історики захочуть дізнатися, хто почав російську революцію, то їм не слід створювати заплутаної теорії. Революцію почали голодні жінки... Вони почали з краху трамвайних вагонів і погрому дрібних магазинчиків. І тільки пізніше, разом з робітниками і політиками, вони почали прагнути до того, щоб зруйнувати могутню будову російського самодержавства».

У розпал подій на Майдані, коли міліція по периметру оточила учасників протесту, на головному інформаційному ресурсі нинішньої революції — Фейсбуці — поширили заяву: «Просимо жінок і дітей покинути Майдан». Кожних 10 хвилин вона знову й знову з’являлася у стрічці, нагнітаючи й так максимально напружену ситуацію. Аж поки, нарешті, хтось із представниць «слабкої» статі не відповів: «Та не підемо ми звідти. Перестаньте ширити цю нісенітницю».

І справді, у цій нелегкій справі зміни самосвідомості сучасного соціуму роль жінки є абсолютно очевидною. Найвідоміші сучасні політичні в’язні — саме жінки. Коли чоловіки, виконуючи злочинні накази, застосовують силу, у тому числі й зброю, проти учасників мирної акції протесту, коли інші чоло-віки, спортивної статури і в кросівках, безкарно вчиняють злочини проти своїх співвітчизників, на справжні мужні вчинки можемо сподіватися саме від жінок. Оце і є «битва» тітоньок з «тітушками». Вибір симпатичний. Переможець — теж.