Угода про асоціацію з ЄС: міфи і факти

Від першого дня, коли Угода набуде чинності (після ратифікації), українські експортери дістануть ширший доступ до ринків ЄС — завдяки падінню ввізного мита. Деякі українські ввізні мита також зменшаться, але українська переговорна група наполягла на перехідному періоді для найчутливіших товарів, який дасть час українським виробникам на адаптацію. Тож чимало українських митних тарифів знизяться тільки через два, три чи п’ять років.

В Угоді немає нічого, що матиме вплив на торгівлю з будь-яким іншим торговельним партером України, зокрема з Росією. Тому від самої Угоди не слід чекати жодних негативних економічних наслідків для торгівлі з іншими торговельними партнерами України. Загрози Росії про підняття тарифів — у відповідь на підписання Україною Угоди з ЄС — не спираються на жодні економічні причини.

Завдяки Угоді ввізні тарифи зменшаться приблизно на 0,8—1 мільярд євро (від моменту, коли Угода набуде чинності), що в чотири рази більше, ніж обсяг фінансової допомоги, яку ЄС надає своїми програмами співпраці (близько 200 мільйонів євро на рік).

Ці кошти є тим фінансовим вливанням в торгівлю між ЄС та Україною, яке матиме позитивний вплив, перед­усім, на український бізнес. Адже зняття тарифів буде асиметричним, і ця асиметрія буде на користь україн­ських експортерів (дивіться роз’яснювальну довідку нижче). Більше того, оскільки тарифи ЄС, зокрема на сільськогосподарську продукцію, вищі, ніж українські, від їхнього зняття більше виграє Україна, ніж ЄС.

Окрім цього, наявні дані свідчать про те, що всі торговельні партнери, які отримали преференційні угоди з ЄС (Південно-Африканська Республіка, Мексика, Чилі, Марокко тощо), отримали вигоди від доступу до широкого ринку ЄС. Окрім цього, темпи зростання їхньої торгівлі складали десятки відсотків (у середньо- та довгостроковій перспективі), що перевищує темпи зростання торгівлі самого ЄС.

Оцінки економічного зростання у довгостроковій перспективі, до яких призведе виконання Угоди, є здебільшого позитивними. І оцінка впливу Угоди, яку було проведено в 2007 році, і більш свіжий незалежний аналіз прогнозують щорічне зростання ВВП України у понад 5%. Це додаткове зростання економіки України також даватиме ресурси для державного сектору, приводячи до збільшення податкових та митних доходів.

Що ж до торгівлі товарами між Україною та іншими торговельними партнерами, зокрема Росією, то в Угоді немає нічого, що матиме прямий вплив на ці торговельні потоки.

Роз’яснення 1 — Асиметрія в лібералізації тарифів

Загальні оцінки

Асиметрія в лібералізації та більш сприятливий режим для України очевидний з огляду на такі факти:

— перехідний період, що веде до повної лібералізації, поширюється лише на 7 років для ЄС та на період до 10 років для України (перехідний період для імпорту автомобілів з ЄС до України складає де-факто 15 років);

— скасування тарифів ЄС для України буде швидким (більша частина лібералізації відбудеться протягом перших років від набуття Угодою чинності), тоді як Україна лібералізуватиме більшість своїх тарифів пізніше, протягом перехідного періоду.

Зверніть увагу на те, що і ЄС, і Україна обмежують лібералізацію в декількох ключових галузях, запрова­джуючи тарифні квоти та беручи на себе зобов’язання щодо часткової тарифної лібералізації протягом п’яти, семи чи десяти років. У цій площині українська пропозиція для ЄС також консервативніша, ніж пропозиція ЄС для України.

Оцінки щодо конкретних галузей

— Україна надасть негайні преференції лише 52,6% від всього обсягу експорту сільськогосподарської продукції з ЄС, тимчасом як ЄС надасть негайні преференції 82,2% українського експорту сільськогосподарських товарів. Товари, яких стосуються тарифні квоти (TRQs), складали 17,8% вартості українського експорту до ЄС (протягом референтного періоду) і лише 4% експорту ЄС до України. Окрім цього, для 10,6% експорту ЄС Україна запропонувала лише часткову лібералізацію.

— Україна надасть негайні преференції лише 49,2% експорту обробленої харчової продукції, тимчасом як ЄС надасть негайних преференцій 83,4% українського експорту цих товарів. Більше того, ЄС запропонував тарифні квоти Україні на товари, що складають 15,9% вартості українського експорту до ЄС (за референтний період). На 6,1% експорту ЄС Україна запропонувала лише часткову лібералізацію.

— У момент, коли Угода набуде чинності, Україна надасть негайних преференцій тільки 49,2% від обсягу експорту промислових товарів з боку ЄС. Після семирічного перехідного періоду частка експорту ЄС, що дістане преференції для доступу до ринку України, зросте до 96%. Автомобільний сектор (автомашини), на який припадає 4% експорту ЄС до України, матиме особливо тривалий десятирічний перехідний період; після цього існуватиме можливість застосовувати додаткові запобіжні заходи протягом додаткових 5 років. Тому порівняно з календарем скасування мит Євросоюзу, за яким 94,7% тарифів будуть лібералізовані одразу, Україна дістає значні переваги.

Міф другий:
«Угода з Європейським Союзом перешкоджатиме вступу України
до Митного союзу Російської Федерації, Білорусі та Казахстану»

Спростування міфу:

І з економічної, і з правової точки зору, в Угоді про асоціацію нема нічого, що зачіпатиме інших торговельних партнерів України, зокрема Росію.

Всі країни, що підписали угоди про зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, мають повну свободу підписувати подальші угоди про зони вільної торгівлі з будь-якими іншими торговельними партнерами, яких вони обирають. Угоди про зони вільної торгівлі можуть легко співіснувати одна з одною, адже кожна країна-учасниця має свободу і надалі здійснювати свою незалежну торговельну політику. Сам ЄС, як і більшість інших країн у світі, має широку мережу угод про вільну торгівлю зі своїми партнерами.

Окрім цього, ЄС зараз веде переговори зі Сполученими Штатами, Японією, Індією та іншими країнами. Насправді, ЄС тільки заохочує Україну підтримувати та розвивати торговельні партнерські стосунки з Росією та Митним союзом, адже ці економічні зв’язки важливі для України та не шкодять відносинам між ЄС та Україною.

З другого боку, всі члени будь-якого митного союзу погоджуються застосовувати одне й те саме зовнішнє ввізне мито на продукцію, яка надходить з-поза меж такого митного союзу. Наприклад, такою є ситуація з державами—членами ЄС, які не можуть змінювати своїх зовнішніх тарифів, адже ними управляють на рівні всього Євросоюзу.

Якщо Україна входитиме в Митний союз з Росією, Білоруссю та Казахстаном, вона буде змушена переглянути всю структуру своїх зовнішніх тарифів, які зараз набагато відкритіші, ніж тарифи Митного союзу. Наявні зони про вільну торгівлю, що їх Україна має з іншими країнами, матють бути скасовані, так само як і умови, на яких Україна вступала до СОТ. Більше того, Україна муситиме надати компенсації іншим членам СОТ, на яких ці зміни впливатимуть негативно, адже вони, експортуючи в Україну, повинні будуть сплачувати вищі мита.

Міф третій:
Українські компанії не зможуть впоратися
з впровадженням стандартів та норм ЄС і програють конкуренцію компаніям ЄС

Спростування міфу:

У процесі виконання Угоди про асоціацію Україна запровадить у себе стандарти ЄС у ключових промислових галузях. Компанії повинні будуть здійснити необхідні зміни та інвестиції, чиїм результатом стане виробництво кращих товарів ліпшої якості. Угода ви­значає кілька промислових галузей, де вже передбачене наближення до норм та стандартів ЄС і в яких цей процес займе кілька років. Угода також передбачає, що в інших галузях ЄС та Україна погодять графік руху до стандартів ЄС.

Аби запровадження нових стандартів стало результатом керованого та контрольованого процесу, Угода дає Україні певний обсяг повноважень, щоб вирішити, яким галузям слід віддати пріоритет, а також період, протягом якого слід здійснити зміни.

Цей процес, без сумніву, неможливо здійснити без певних витрат. Модернізацію української промисловості неможливо провести без інвестицій, яких, на жаль, протягом останніх двадцяти років бракувало. Існуватиме потреба в інвестиціях від самих компаній та від закордонних інвесторів, а також потреба в допомозі від уряду та міжнародних фінансових інституцій. Але такі інвестиції, зрештою, матимуть позитивний вплив на внутрішню та міжнародну конкуренто­здатність галузей, що базуються в Україні, а також на споживачів, надаючи їм товари ліпшої якості. ЄС рішуче налаштований надавати цю допомогу, свої поради та ділитися досвідом у цій важливій сфері.

Міф четвертий:
«Якщо Угоду буде підписано, традиційний експорт України до Росії,
а також співпраця з російськими компаніями, зазнає втрат
через запровадження Україною європейських стандартів»

Спростування міфу:

Стандарти ЄС не є бар’єром для компаній ЄС, що експортують свою продукцію до Росії чи співпрацюють з російськими компаніями. То чому вони мають становити проблему для українських компаній? Для україн­ської економіки стандарти ЄС спростять завдання досягнення відповідності зі стандартами Митного союзу. Інвестиції, потрібні для поліпшення процесу виробництва в тих галузях української економіки, які нині є застарілими, не буде втрачено.

— У 2012 році ЄС у цілому експортував до Росії приблизно вдев’ятеро більше, ніж Україна (експорт ЄС до Росії складав 152,4 мільярда доларів, натомість експорт України до Росії — 17,6 мільярда).

— Якщо взяти до уваги, що населення України приблизно в одинадцять разів менше, ніж населення ЄС, це означає, що експорт на душу населення з ЄС до Росії та з України до Росії мають приблизно однаковий масштаб — попри те, що, по-перше, Україна та Росія мають привілейовані торговельні стосунки (безмитну торгівлю) та, по-друге, що стандарти України і Росії близькі одні до одних, що мало би спростити для України експорт до Росії.

— Це свідчить про те, що впровадження стандартів ЄС (яким мають відповідати всі галузі Євросоюзу) не є великим тягарем для експорту продукції до Російської Федерації.

— У будь-якому разі, українські компанії, що виробляють продукцію для ринку Росії та Митного союзу, зможуть і далі експортувати свої товари, навіть після того, як Угоду про асоціацію почнуть виконувати. Головна зміна стосуватиметься внутрішнього виробництва: українським компаніям доведеться залучати інвестиції для модернізації своєї продукції там, де це необхідно, аби привести свої товари у відповідність до стандартів ЄС. Ці інвестиції будуть виправданими через поліпшення доступу до значно більшого ринку ЄС. Але це не зачіпатиме товарів, які виробляються суто для експорту в Росію та інші країни Митного союзу.

— Запровадження стандартів ЄС не лише поліпшить якість внутрішніх товарів, які наявні для українських споживачів, і відкриє доступ до ринку ЄС, але також стимулюватиме конкурентоздатність українських товарів на інших міжнародних ринках (наприклад, на ринку США, Китаю, Близького Сходу, Далекого Сходу тощо).

Окрім цього, можна звернути увагу на те, що великі обсяги промислової співпраці між ЄС та Росією, навіть у сфері технічної продукції, яка вимагає високого рівня взаємної узгодженості (наприклад, мотори для лайнерів Sukhoп Superjet 100 розробляють та виробляють на спільному французько-російському підприємстві PowerJet). Тому нема жодних причин вважати, що за­провадження європейських стандартів унеможливить співпрацю українських компаній з російськими.

Міф п’ятий:
«Вартість реформ в Україні,
пов’язаних з Угодою про асоціацію, складатиме близько 160 мільярдів доларів США»

Спростування міфу:

160 млрд дол. — це та сума компенсації, яку просили деякі українські чиновники (яких цитують російські медіа) для того, аби покрити витрати на реформи, пов’язані з Угодою про асоціацію. Цей обсяг «витрат» еквівалентний усьому ВВП України у 2010 році. Якщо припустити, що період впровадження Угоди триватиме протягом 10 років, то «витрати» на реформи, що проводитимуться щороку протягом наступних десяти років, складатимуть 10% від річного ВВП країни.

Така сума є безпрецедентною, а також набагато більшою за ту, що була використана Польщею під час впровадження нею всього законодавства ЄС у процесі вступу до Союзу.

Цим цифрам бракує достовірності — на їхню підтримку не було надано жодних надійних доказів і пояснень. Однак, якщо Україна прагне модернізувати свою економіку та бути конкурентоздатною на світовому ринку, вона потребує серйозних інвестицій. У будь-якому випадку, неправильно розглядати інвестиції як «ви­трати», оскільки у майбутньому вони принесуть прибутки. Це підтверджує емпіричний доказ: протягом минулих десяти років (2002—2011; дані надані Світовим банком) найбільш розвинені промислові держави світу вклали у свої виробничі потужності величезні гроші. Зокрема, Німеччина інвестувала 5,400 млрд дол., Японія — 10,300 млрд дол., США — 23,00 млрд дол., ЄС — 29,700 млрд дол. Водночас Україна здійснила інвестицій на суму лише у 250 млрд дол. Якщо взяти до уваги показник «інвестицій на душу населення», то Україна інвестувала у 2,5 раза менше за Китай, утричі менше за Росію, у середньому в 11 разів менше за ЄС, у 12 разів менше за Німеччину та у 15 разів менше за Японію або США.

Сама по собі Угода про асоціацію є інвестицією у модернізацію. Вона здатна активізувати надходження додаткових інвестицій — зокрема, від закордонного бізнесу та іноземних держав, а також міжнародних фінансових інституцій (наприклад, ЄБРР та Світового банку).

Насправді, жоден з партнерів ЄС ніколи не розглядав інвестиції як витрати, пов’язані з упровадженням Угоди про асоціацію або створенням зони вільної торгівлі. Жоден з партнерів ніколи навіть не мріяв про компенсацію.

Представництво Європейського Союзу в Україні.

(Далі буде).