Світи ясні

Під скляними поверхнями увічнено картини нібито буденного життя народу зі сценами жнив, чумакування, випікання хлібів, праці на городі, любовних зустрічей біля криниці. Одне слово, в якийсь невловимо пісенній манері представлено увесь трудовий та святковий річний цикл.

Є в Анастасії Рак композиції, навіяні класичною «Наталкою-Полтавкою» І. Котляревського. Багато робіт — на популярні в народі тексти Великого Кобзаря. Одна — «Катерина» — з текстом: «Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями». Є в неї й «Т. Шевченко на засланні». Ця тема боляче відгукується у творі майстрині, бо їй самій довелося перебувати на невільничих роботах у Німеччині (де і розквітнув її самородний талант). Це є знаменним в ювілейну річницю Кобзаря.

Тематично уся творчість майстрині пов’язана з духовною аурою поезії Т. Шевченка. Є у творах майстрині зображення козаків, проводів на війну, кобзарювання Мамаїв. Є ряд картин зі святами — купальськими, весільними та церковними. По більшості — Різдвяними та Хрещенськими, за якими проглядають сиві дохристиянські Коляди. Бралася вона і за малювання ікон.

У творчості Анастасії Рак потрактовуються найбільш характерні побутові сцени сільського життя. Але, пропущені через призму поширених (тобто — архетипних) народних уявлень про віру, любов і гармонію, вони сприймаються неймовірно надреальними.

Заради правди, відзначимо, що аспект фантастичності присутній також і в творах народних малярів інших течій. Як-от ув авангардних (тобто — експериментальних) малюнках Ганни Собачко-Шостак. У стилістично символічних фантазіях Марії Приймаченко. У народній реалістичній школі екологічного живопису Катерини Білокур.

Творчість Анастасії Рак набула міжнародного визнання. 2008 року пройшла виставка у мерії міста Карлсруе (ФРН). Успішною була виставка в Музеї антропології та етнографії Санкт-Петербурга (РФ). Щорічно відбувалися численні персональні виставки в Україні. Величезний резонанс у пресі мала ви­ставка творів художниці у 1999—2000 роках у Музеї людини в Парижі (Франція), що експонувалася цілі вісім місяців.

Історичне ж значення особи Анастасії Рак у ряду відомих майстрів — стовпів українського народного мистецтва — полягає у тому, що вона спромоглася відродити станкову народну картину недільних базарів. Яка, після окупації України 1918 року ордами озвірілих московських більшовиків, була знищена.

Унікальна цнотливість і високо піднесений регістр творів Анастасії Рак досягалися, перш за все, завдяки чистоті її душевного життя, що відповідало біблійному: «Будьте немов діти», — й тому на її картинах панує нескінченне свято та ясне невечірнє світло.

Майстриня була переконана, що за кожною людською душею ходить Янгол-охоронець. Це і відбилося в унікальному мистецькому прийомі — у скасуванні лінії обрію, яка розподіляє сферу життя небесного і сферу життя земного, що є вельми красномовним.

З віком пані Анастасія іноді вдивлялась у намальовані нею ж файні краєвиди зі струмками. Де вона прозорливо зображувала себе (що цікаво — узимку!) у крокуванні місточком до іншого берега в су­проводі Янгола-красеня із різдвяною зіркою у правиці. Й промовляла: «Вже час!..»

За два-три дні до упокоєння пані Анастасії наснився сон, у якому вона мазала хату — і на її білих стінах з’явилися рушники, ікони та фотографії пращурів. Перебування в цій хаті дарувало душі мисткині ще незчувану благодать... А в день відходу їй наснилося, що вона гуляла по найулюбленіших куточках своєї юності.

Відспівували Анастасію Рак у Покровській церкві на Подолі у Києві. Владика Володимир поклав до домовини букет духмяних васильків. Прах майстрині було передано землі на цвинтарі, що на високій горі села Васильки Лохвицького району Полтавщини. У давнину тут пролягав східний кордон Руси, за яким розкинувся Дикий степ.

З відходом Анастасії Рак губиться у минувшині золота нитка споконвічних традицій української культури.

На Богоявлення рухалася прощальна вервиця людей... Земля розверзлась чорними грудками... Завіялась пороша... У пониззі за­біліло рядно снігів... У світах прояснилося...

Остап САНДІО.