Сем Хейвуд в Одесі: два концерти в одному

Дебют Сема Хейвуда на одеській сцені відбувся в листопаді 2011-го виконанням Першого концерту Фридерика Шопена — знакового твору в біографії піаніста. Цей твір 2010-го звучав в Lancaster House під час концерту в присутності британської принцеси Олександри на тому ж інструменті, що і в 1848 році при виконанні твору самим Шопеном, і це було великою честю для музиканта.

Концерт № 1 для фортепіано з оркестром, як зрештою, і Симфонія № 4 Бетховена, на відміну від увертюри, витримані переважно у світлих, життєрадісних тонах, хоча належать до різних періодів творчості композитора — відповідно, першого і післякризового, другого. Це яскравий взірець класицизму. І якщо йдеться про Концерт — саме моцартівського плану. У першій і третій частинах переважають клавірні інтерпретації основної фортепіанної партії, що не скажеш про м’який мелодизм «піаністичної» другої — божественної по красі. Сем Хейвуд грає розкуто, віртуозно, «повітряно». Здається, звук наздоганяє його рухливі пальці, які ледь-ледь торкаються клавіш.

У музиканта є свої хобі: література, мистецтво, магія і сучасні технології. До речі, замість паперової партитури соліст використовував планшетний комп’ютер, що досить дивно ви­глядало на такому консервативному інструменті, як рояль.

Британський піаніст здійснив серію записів для CD. Крім уже згаданого концерту Шопена, це також фортепіанна музика українського й російського композитора, піаніста й педагога Юліана Ісерліса (1888—1968), випущеного цьогоріч за підтримки родини Ісерлісів.

Юліан Ісерліс був молодшим сучасником Скрябіна, Рахманинова, Метнера, Борткевича. Твори цього маловідомого композитора, представника пізнього романтизму, виконані Сеймом Хейвудом та онуком композитора, видатним віолонче­лістом, кавалером ордена Британської імперії Стівеном Ісерлісом. У їхньому дуеті звучала «Балада для віолончелі та фортепіано». Повинен визнати — надзвичайно вражаюча, сповнена хвилювання й невимовної туги річ! «Чоловічій», віолончельній партії вторує тріпотливо «жіноча», фортепіанна…

Після концерту мені не терпілося прослухати записи творів згаданого майстра. Це стало ніби своєрідним продовженням вечірньої концертної програми — два концерти в одному!

Виконання творів Юліана Ісерліса вибудовано як цілісна композиція: балади, прелюдії, ноктюрни, токати, капричіо. В них переважають інтонації довірливої розмови. На пам’ять приходять 24 прелюдії Ф. Шопена і подібний цикл містичного О. Скрябіна.

До речі, один з творів, який опублікований вперше, — «Varum?» («Чому?) присвячений сину видатного російського композитора Юлі­ану Олександровичу Скрябіну-Шльоцеру (1908—1919), піаністу й композитору, отроку-вундеркінду, учневі Р. Глієра (він загинув при нез’ясованих обставинах в одина­дцятирічному віці під час купання на Дніпрі).

Довідково. Юліан Ісерліс народився в Кишиневі. Місцева єврейська громада послала хлопчину навчався спершу до Києва у В. Пухальського, згодом у Московську консерваторію, де його учителями були С. Танєєв та В. Сафонов. За­значу, останній також був наставником Скрябіна та Метнера. Із 1913-го по 1923-й з перервами викладав у цьому ж закладі. 1916 року під час гастролей в Одесі Юліан познайомився з єврейською дівчиною Ритою, з якою невдовзі одружився. В Одесі у них у 1917-у народився син Джордж. У 1919 році під час більшовицького наступу на Одесу Ісерліси втекли на британському судні. Невдовзі добралися до Москви, де Юліан відновив викладання в консерваторії. 1923 року під час гастролей Європою Юліан Ісерліс не побажав повернутися в Росію. Оселився у Відні, де згодом зарекомендував себе як піаніст, педагог і композитор. 1938-го переселився у Лондон, прийнявши британське громадянство.

Існує стипендія імені Юліуса Ісерліса, встановлена Королівською філармонією. Вона призначається молодим виконавцям, британським підданим, терміном на два роки у розмірі від 10 до 30 тисяч фунтів стерлінгів. Свого часу її стипендіатом був і наш гість Сем Хейвуд (1989). Зазначу, без постаті Юліана Ісерліса наше уявлення про російську й українську музичну культуру першої половини ХХ ст. було б далеко не повним.

Володимир КУДЛАЧ.

P.S. В антракті мені випала щаслива нагода поспілкуватися з музикантом. Це надзвичайно симпатичний, чарівно-скромний і відкритий у розмові чоловік.

У світлі останніх подій в Україні цікавлюся, чи ці обставини не ви­кликали непевності у здійсненні за­планованого концерту в Одесі. На це пан Хейвуд відповів однозначно заперечливо. Але, як людина небайдужа, висловив жаль, що пролилася кров, і сподівається, що врешті-решт буде знайдене мирне розв’язання конфлікту. Згадую про це з однієї причини: міжнародна громадськість тривожиться за долю нашої країни.

Цього разу Сем Хейвуд мав можливість ближче ознайомитися з нашим містом, архітектура якого ви­кликала в британця багато позитивних емоцій. «Одеса — прекрасне місто! Я також в захопленні від ваших музеїв!» — відзначив гість. У найближчих планах піаніста — концертне турне містами США. Крім згадуваного віолончеліста Стівена Ісерліса, Сем Хейвуд виступає також в ансамблі з іншим відомим музикою, скрипалем Джошуа Беллом.

В. К.

У публікації використані матеріали передмови до CD-диску за авторства Рейчел Ісерліс (Rachel Isserlis), а також сайтів: http://www.samhaywood.com/julius-isserlis-for-hyperion/ та http://akkerman24.com.