Людиновбивчий «план Ванзее»

В Україні антиєврейський геноцид мав особливо жорстоку форму. Біля багатьох наших міст, сіл, селищ є «ями» — яри, куди зганяли і розстрі­лювали чоловіків, жінок, дітей. У Києві — це Бабин Яр, який вписано в історію Другої світової війни поряд з Бухенвальдом, Майданеком, Треблінкою. За оцінками українських учених, у Бабиному Яру розстріляно 150 тисяч євреїв — не тільки киян, а й жителів інших міст. Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові, Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську та інших містах і селах України.

Євреїв убивали тільки за факт національної належності, а не за якісь дії. Ну чим загрожували нацистам тримісячна дитина — наймолодша жертва Бабиного Яру чи сторічна єврейська бабуся — найстарша серед розстріляних? За даними історика Наталії Сугацької та інших дослідників, на окупованій території України загинула найбільша кількість євреїв СРСР — понад півтора мільйона осіб; за роки Другої світової війни єврейська громада України була знищена нацистами більш ніж на 2/3. Значна частина єврейського населення УРСР була вивезена і знищена на території Польщі — у «таборах смерті» Освенцім, Майданек, Треблінка та інших.

Та жертв Голокосту «мучив і вбивав не тільки ворог, а й те, що ми називаємо мовчанням і байдужістю світу», — свідчив колишній в’язень Освенціму, лауреат Нобелівської премії Елі Візмель на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН, присвяченій 60-й річниці визволення в’язнів нацистських концтаборів. «Жахлива катастрофа, яка травмувала історію, — казав він, — назавжди змінила людське уявлення про відповідальність стосовно інших людей. І сумним, жахливим є той факт, що якби західні держави втрутилися в той час, коли Гітлер окупував Чехословаччину і Австрію; якби Америка прийняла більше біженців з Європи; якби Британія допустила більше євреїв у Палестину, нині Ізраїль, — їхню споконвічну землю; якби союзники розбомбили залізниці, що ведуть у Біркенау, у той час, коли туди прямували угорські євреї, котрих убивали по десять тисяч на день, — тоді нашої трагедії можна було б уникнути чи бодай — і це вже напевно — скоротити її масштаби».

Не можна забувати і про те, що здійсненню «плану Ванзее» сприяли колабораціоністи (колабораціонізм — співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників); місцеві поліцаї, яких німці використовували для організації та особистої участі в погромах, грабежах і вбивствах єврейського населення; доноси та видача євреїв нацистам тими громадянами, які хотіли прислужитися німцям, будучи впевненими в їхній перемозі.

І, безперечно, ми маємо вклонитися тим, хто, ризикуючи своїм життям, рятував представників народу, приреченого керівництвом Третього рейху на знищення, тим, хто продемонстрував усім нам, що у всіх національностей, у всіх країнах є люди високої моралі і честі, яким притаманний найвищий рівень відповідальності за життя інших людей. Їх нині називають «Праведниками народів світу». Нагадаю: титулом «Праведники народів світу» Держава Ізраїль відзначає не євреїв, які під час Голокосту ризикували життям задля порятунку євреїв та членів їхніх сімей. Відзнака запроваджена за рішенням Кнесету разом із заснуванням Яд ва-Шема — Національного меморіалу жертвам Голокосту. Особа, відзначена як «Праведник народів світу», отримує в нагороду іменну медаль, почесний серти­фікат і право додати своє ім’я до написаних на Стіні Честі в Саду Праведників. Звання «Праведник народів світу» отримав 2441 українець. За їх кількістю Україна посідає четверте місце у світі, поступившись Польщі, Нідерландам і Франції.

Звичайно, наших співвітчизників, які рятували євреїв і циган, — тисячі й тисячі. Праведниця Ольга Дроздова розповідала в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що в Києві діяла ціла підпільна організація «Арсеналець»,  яка займалася порятунком євреїв. Там виготовляли документи, згідно з якими євреї ставали українцями та росіянами. У селі Яруга (Могилів-Подільський район, Вінницька область) рятувала євреїв вся українська громада: єврейські сім’ї розподілили між українськими сім’ями, які відповідали за те, щоб вони мали де сховатись на випадок облав чи несподіваних нальотів жандармерії і могли прохарчуватися. Збір матеріалів про людей, які рятували євреїв під час війни, триває. Безперечно, з часом кількість українців, які поповнять список праведників світу, збільшиться.

Нагадаю також, що в нашій державі присуджуються звання «Праведник України» і «Праведник Бабиного Яру». Це дуже важливо. Але найважливіше винести урок з трагедії Голокосту — не допустити повторення геноциду. «Голокост, що призвів до винищення однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, які таять у собі ненависть, фанатизм, расизм й упередженість», — йдеться в резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

Людмила ШЕРШЕЛЬ.

27 січня об 11.00 відбудеться церемонія покладання квітів і вінків до Меморіалу жертвам Голокосту та в’язнів гетто у Прохоровському сквері Одеси. Того ж дня о 12.00 в приміщенні єврейського культурного центру «Beid Grand» (вул. Ніжинська, 77/79) розпочнеться вечір спогадів.

Із 26 по 31 січня в приміщенні Одеського музею Голокосту — жертв фашизму (вул. Мала Арнаутська, 111) триватиме виставка «Голокост у граніті», присвячена трагічному періоду окупації Одеської області.