№ 4 (21475) четвер 16 січня 2014 року

Штучні підсолоджувачі шкодять мозку, серцю та зубам і навіть можуть викликати рак. На власниць силіконових грудей чатують небезпечні хвороби. За 10 років ваш матрац стає вдвічі важчим за рахунок відмерлої шкіри та мікробів… Список із шести поширених «побутових» міфів, які вирішив розвіяти (чи підтвердити) сайт Cracked.com, оприлюднив нещодавно сайт «Життя. Правда».

Кукурудзяний сироп з високим вмістом фруктози, який, наприклад, входить до складу
багатьох газованих напоїв, є значно шкідливішим за цукор

Цю речовину називають убивцею та звинувачують в епідемії ожиріння, погіршенні стану зубів та збільшенні кількості випадків раку і серцевих захворювань.

Справді, статистика каже, що показники ожиріння серед американців стрімко поповзли вгору приблизно в той самий час, коли кукурудзяний сироп почав домінувати в харчовій промисловості. Але, з іншого боку, виробники замінили сиропом цукор тому, що він дешевший. Таким чином, різноманітна солодка «гидота» стала більш доступною для споживача, і він став з’їдати й випивати її значно більше.

Група фінських науковців виявила, що на фізичному рівні люди відчувають емоції однаково. Іншими словами, незалежно від статі та раси, страх, ненависть чи кохання люди фізично відчувають у тих самих частинах тіла, повідомляє zaxid.net.

«Ми часто відчуваємо емоції просто у власному тілі. Прогулюючись парком зі своєю коханою, ми йдемо легко, і наше серце калатає від хвилювання, тоді як тривога змушує наші м’язи напружуватися, а руки пітніють і трясуться перед важливою співбесідою. Численні дослідження показують, що емоції готують нас до змін навколишньої обстановки, активуючи серцево-судинну, скелетно-м’язову, нервову та ендокринну системи», — йдеться у статті, опублікованій у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

У мальовничому краї соснових борів на узбіччі автошляху, який проходить через село Велика Василівка, що в Любашівському районі, з ініціативи Троїцького лісництва Ширяївського держлісгоспу 11 січня відбулася суботня акція з прибирання навколишньої території від сміття.

На жаль, прикро і гірко дивитися, як байдуже люди ставляться до навколишнього середовища, до рідного краю. Тонни сміття викидаються на узбіччя доріг та лісів. Найбільше лихо для природи — залишені після пікніків пляшки, пакети, одноразовий посуд, дитячі підгузки, які самі по собі можуть розкладатися сторіччями. Це ж справжнє варварство! Ліс може вистояти проти будь-якого лиха, однак проти людини — безсилий. Тут вона — всесильна: може знищити насадження, завдати колосальних збитків природі, а відтак і майбутнім поколінням. І все ж одного — існувати поза природою — людина не може.

Учені попереджають: якщо жінка вранці любить поспати довше, це не означає, що вона ледащо. Чоловіки, роздратовані звичкою коханої довго ніжитися у ліжку, повинні знати: йдеться про особливість фізіології жіночого мозку. Щонайменше дві, раніше невідомі, відмінності у функціях жіночого і чоловічого мозку виявили американські вчені з університету Дьюка.

Вони повідомляють, що жіночий мозок протягом дня обробляє більше інформації, ніж чоловічий. Якщо чоловік зазвичай максимально сконцентрований на тому, чим зайнятий у даний момент, то жінки без особливих зусиль можуть одночасно займатися роботою, думати про те, що приготувати сьогодні на вечерю, і згадувати епізоди вчорашнього фільму-мелодрами. Через це мозок представниць прекрасної статі втомлюється більше чоловічого, тож йому потрібно більше часу на відновлення за рахунок нічного сну.

Голодна кутя. Другий Святвечір

Віруючі люди 18 січня дотримуються суворого посту — нічого не їдять. Аж коли зійде вечірня зоря, тоді можна сідати за стіл, але подаються тільки пісні страви: смажена риба, гречані млинці, вареники з капустою, узвар і кутя.

Після святкової вечері слід «прогнати» кутю — на вулиці, б’ючи палицею в причільний кут, примовляють: «Утікай, кутя, з покуття, узвар, іди на базар, паляниці, залишайтесь на полиці, Дідух — на теплий дух, щоб скинути кожух». За переказами, ще запорозькі козаки кутю проганяли на Січі, але в дуже своєрідний спосіб: зчиняючи стрілянину.

Коли на дворі запанує темрява, родина виносить із дому Дідуха й спалює в садку або десь в іншому місці — «пускає на теплий дух». Ці магічні дії відображають прощання з зимою, спалення зими й закликання весни. Попіл із згорілого Дідуха зазвичай розкидають по городу — на добрий врожай.

Що таке пам’ятник? Увічнення історичної постаті або події в естетичний спосіб? Чи різьблена у камені ідеологія? Так чи інакше, пам’ятники старомістя Львова, затисненого вулицями Валовою, Підвальною, Гавришкевича і проспектом Свободи, часом сумнівної естетики, надто радянської доби, здатні розповісти безліч історій. А що може бути правдивіше за історію про історію? Без ідеологічних чи якихось інших упереджень. Отож запрошую на шпацер вузенькими брукованими вуличками старого Львова. Хоча епітет, вжитий стосовно Львова, як засвідчить моя подальша розповідь, зовсім не можна пристосувати до його пам’ятників. Надто на тлі деяких кількасотрічних кам’яниць або храмів.

Восени 1977 року на брукованому майданчику вулиці Підвальної між будівлями Успенської церкви та королівської зброївні постав пам’ятник Іванові Федорову. З нині існуючих пам’ятників старої частини Львова він і є найстаріший. Монумент був виготовлений спільними зусиллями різьбарів Валентина Борисенка і Валентина Подольського та архітекта Анатолія Консулова. Спижова постать Федорова у наднатуральну величину, зображена в одязі друкаря, у лівиці тримає плід своєї праці — книгу, а правицею з розпростертою долонею сіяча немов вітає українців з цим вагомим для їхньої культури явищем — друком першої на теренах України книги. Відкриття пам’ятника було приурочено до 400-ліття книгодрукування на українських землях.

14 січня в Золотій залі Літературного музею відбувся меморіальний вечір, присвячений сторіччю від дня народження відомого одеського письменника, бойового морського офіцера, активного громадського діяча Івана Гайдаєнка. Тут же працює виставка «Я з вами! Я все ще молодий…», на якій представлені фотографії, документи, рукописи та книги з літературного спадку письменника.

Народився Іван Петрович Гайдаєнко 7 січня 1914 року в селі Семиозерне Троїцького району Кустанайської області. Однак потяг до моря, успадкований від діда, який служив у 1905-у на бунтівному панцернику «Потьомкін», була такою сильною, що, приїхавши у восьмилітньому віці в Одесу до своєї тітки, залишився тут назавжди. У 1932 році вступив до Одеської морехідної школи, після закінчення якої і почалося омріяне з дитинства морське життя.

До 90-річчя Сергія Параджанова (1924—1990)

Сергій Параджанов — людина-символ нескінченної творчості, яскравого, всеперемагаючого мистецтва, бурхливого та захоплюючого креативу. Його світ схожий на дивовижну легенду, міф. Параджанов сам створював і руйнував міфи та, врешті-решт, сам став міфом. Через те його знають майже всі й не знає ніхто. Так відгукувалися про цю незвичайну людину ті, хто хоча б раз у житті зустрічався з ним.

Сергій Йосипович Параджанов — вірменський та український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Народився 9 січня 1924 року у Тбілісі в заможній вірменській сім’ї. Ще з юнацтва був майстром містифікацій, вигадував про себе багато неймовір­них історій. І майже неможливо розібратися, що в цих історіях було правдою, а що — плодом його фантазії. Зрештою, все життя митця було однією геніальною містифікацією.

За даними офіційної статистики, в Україні в черзі на отримання державного (або соціального) житла ще п’ять років тому перебувало понад мільйона родин. Більшість з них потребували поліпшення житлових умов. А на початок 2014-го від того мільйона залишилася третина. Хтось поміняв місце проживання чи роботу, тож втратив свою чергу, а хтось самотужки вирішив проблему з помешканням. Залишилися в черзі лише оптимісти, котрі вірять у те, що держава, громадянами якої вони є, допоможе вирішити одну з найголовніших проблем для повноцінного життя людини — житлову, оскільки заробити на власне житло сьогодні може далеко не кожен.

 На робочій нараді в обласній державній адміністрації, яка пройшла під головуванням Миколи Скорика, підсумували виконання житлових програм. Їх на Одещині — чотири.

За  підтримки місцевих  громад можуть бути реалізовані проекти між Одеською областю та Молдовою у рамках програми Євросоюзу з територіального співробітництва країн Східного партнерства

Ще не підведені остаточні підсумки семирічної політики Європейського інструменту сусідства і партнерства ЄС, яка стала одним з нових інструментів фінансування, у тому числі для країн Східного партнерства, а в Кишиневі вже відбувся представницький форум державних органів, недержавних і громадських організацій, бізнес-структур України та Молдови, на якому обговорювали цілі та завдання програми, розрахованої на 2014 — 2016 роки.

Напрями майбутньої діяльності в основному залишилися ті ж: зміцнення та налагодження стійкого співробітництва прикордонних регіонів для сприяння їх соціально-економічному розвитку. Різниця полягає, по-перше, в обсягах фінансування: в програмі «Румунія—Україна—Республіка Молдова 2007—2013» значні кошти (126,72 млн євро), крім соціальних проектів, йшли на створення та модернізацію об’єктів промисловості і транспорту, вартість яких у деяких випадках обчислювалася десятками мільйонів євро. У нинішній програмі без­оплатні кошти на реалізацію планів транскордонного співробітництва спрямовані, здебільшого, на реалізацію соціальних ініціатив. Вони складуть 12,5 мільйона доларів і будуть розподілені між Україною, Молдовою, Білоруссю, Грузією, Вірменією та Азербайджаном.

Україна й надалі залишається серед країн з «репресованою економікою», вважають дослідники з американського центру «Фонд Спадщина» (The Heritage Foundation) і газети The Wall Street Journal.

У новому Індексі економічної свободи-2014 (а такий рейтинг складається щорічно, починаючи з 1995-го) наголошується, що Україна, незважаючи на незначні покращення, має чи не найгірші показники щодо свободи інвестицій, корупції, фінансової свободи та захисту права власності, повідомляє радіо «Свобода».

Премію ім. Василя Стуса — нагороди, якою щорічно відзначаються митці, що мають видатні успіхи у своїй галузі, займають виразну громадянську позицію, активно присутні в українському культурному просторі, — 14 січня вручили співачці Руслані Лижичко, лідерові гурту «Тартак» Сашкові Положинському та фронтмену «Океану Ельзи» Святославу Вакарчуку.

Офіційна церемонія нагородження, в рамках якої президент українського ПЕН-клубу Євген Сверстюк вручив лауреатам премії дипломи, відбулася в столичному Будинку вчителя.

У Воронцовському палаці, що на Приморському бульварі в Одесі, відкрито художню виставку «Зимові барви України», присвячену 200-річчю Т.Г. Шевченка.

Творчість Тараса Шевченка, його літературна та образо­творча спадщина таїть у собі цілу галерею витончених художніх образів, які продовжують надихати сучасних українських митців.

Збігнєв Бжезинський — одна з найбільш демонізованих на пострадянському просторі фігур американської політики. Завдяки своїй концепції, що Росія без України вже ніколи не стане імперією, він зайняв топ-позицію в списку ворогів кремлівської пропагандистської машини.

Бжезинський навесні цього року святкуватиме 86-ліття. Але він усе ще зберігає гострий розум та видає книги з геополітики. А в його приймальні, що розташована в новому світлому офісі Центру стратегічних та міжнародних досліджень на Род Айленд Авеню, все ще збирається черга відвідувачів.

Етнічний поляк, Бжезинський був радником з питань національної безпеки у президента Джиммі Картера, який керував Америкою з 1977-го по 1981 рік. Минула третина століття, але поради Бжезинського цікаві й нинішньому поколінню американських управлінців — в середу (тобто вчора. — Прим. «ЧН») він дав пояснення перед комітетом з міжнародних справ Сенату США на позачергових слуханнях щодо ситуації в Україні.

До  200-річчя  Тараса  Шевченка

Усі райони Одещини будуть задіяні у підготовці до святкування 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Як повідомив під час робочої наради начальник управління культури і туризму, національностей та релігії Одеської облдержадміністрації Владислав Станков, упродовж 2014-го в рамках культурологічного проекту «Світоч нації» в обласних закладах культури і мистецтв планується проведення циклу заходів, присвячених цій події, а в містах, селищах і селах буде організована робота з благо­устрою об’єктів, пов’язаних з ім’ям Тараса Шевченка.

Верховний архієпископ Києво-Галицький, глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук) 13 січня оприлюднив та прокоментував листа від Міністерства культури України про можливе припинення діяльності релігійних організацій на підставі їх активності на Майдані Незалежності.

На Святвечір, 6 січня, греко-католицьке духовенство отримало офі­ційного листа від 03.01.2014 №1/3/13-14 від Мінкульту про «систематичне ігнорування законодавства з боку окремих ієреїв на Майдані Незалежності, що нібито підтримується священноначаллям УГКЦ» (на знімку). За даними установи, представники УГКЦ порушували вимоги законодавства про свободу совісті та релігійних орга­нізацій, здійснюючи релігійну діяльність на Майдані в грудні 2013 року та на початку нового 2014-го.

У відповідь на таку інформацію від Мінкульту блаженніший Свято­слав виступив з такою заявою:

«Уперше за часи незалежності України пролунала погроза щодо «припинення діяльності відповідних релігійних організацій» УГКЦ. Про це йдеться в офіційному листі Міністерства культури України за підписом Тимофія Кохана, першого заступника міністра. Причиною такої реакції органу державної влади названо релігійну діяльність, яку нібито «в порушення вимог законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють представники, зокрема Української греко-католицької церкви, на Майдані Незалежності міста Києва впродовж грудня минулого року та на початку нового -— 2014 року».