Степ-соло Сергія Остапенка

«Змагання в Різі проходили у кількох вікових категоріях: діти, юніори, дорослі і сеньйори. Розділяли і жанри: соло, дуети, групові виступи. В кожній номінації — по три призові місця: «золото», «срібло» і «бронза». Вручали дипломи, кубки і медалі», — розповів Сергій по приїзді до Одеси. За його словами, чемпіонат був доволі незвичним. У фінал замість семи степістів, як це було завжди, потрапило лише п’ятеро. Крім зміни звичних правил, дивували й самі учасники: одні — своєю майстерністю, інші — своєю порядністю і дружелюбністю. Можливо, саме завдяки колегам в одесита склалося зі степом усе добре. «В Різі був досить слизький танцмайданчик. Кілька елементів у моєму виступі довелося змінювати прямо на змаганнях — виконати їх так, щоб не «зчепитися» з підлогою, було неможливо. Спасибі колегам із США: вони «озброїли» мене спеціальною стрічкою, яка наклеюється на підошву і дозволяє адекватно стояти на ногах, не «вбиваючи» при цьому потрібний звук. Й однодумців багато знайшов. Дуже приємні враження залишили Даніель Левілль (багатократний чемпіон світу, на цих змаганнях завоював «золото») та дівчина-юніорка Саша Двойцова (вона цього року вперше зійшла на найвищу сходинку п’єдесталу пошани)», — розповів Сергій.

Цьогорічна перемога — не перша в житті молодого степіста. «В дитинстві я досить часто виступав. Найбільше запам’яталося змагання з тих часів — це Чемпіонат Росії 2006 року, коли не лише завоював перше місце, а й отримав «Золоту набійку». Десь у 2008-у була досить тривала перерва. На деякий час я взагалі відійшов від танців і зосередився на навчанні. На сцену змагань повернувся торік, коли разом із ансамблем танцю «Браво» завоював перше місце «Чорноморських ігор» і приз глядацьких симпатій. Але по-справжньому тріумфальним виявився 2013-й: я виграв відкритий чемпіонат Росії, чемпіонат Європи, отримав всеросійську танцювальну премію «Досконалість» за соло року», — поділився одеський степіст.

Займається степом Сергій давно — із зими 1998/1999 років. Каже, згадати точніше вже ніхто не може. А захопився степом після перегляду фільму «Брудні танці»: там є 10-секундна сцена, де диригент оркестру (його зіграв Хані Коулз, великий танцюрист) виконує степ. Це коротеньке соло просто зачарувало хлопця, тож він і собі вирішив навчитися таким «па». «Мій вчитель — Олексій Анатолійович Гілко, блискучий майстер і педагог. Багато зі мною працювала і його дружина Сильветта Едемівна Атауліна. Разом вони заснували школу «Умілі ноги»», — розповів Сергій.

До речі, сьогодні Сергій — уже сам вчитель. Перша його вихованка — молодша сестричка Настя. А працює хлопець в ансамблі танцю «Браво». Його наймолодшим учням — вісім-дев’ять років, найстаршим — п’ятнадцять-шістнадцять. Є і власна студія («Nikomo Tap Studio»), в якій поки що лише п’ять учнів (у «Браво» підопічних — близько 90). Доводилося викладати й в «Умілих ногах», у студії своїх перших учителів, коли ті майже на півроку поїхали за кордон.

Одеський танцівник сповнений ентузіазму. Каже, сьогодні степ в усьому світі, в тому числі й Україні, на підйомі. «Пригадується мені кінець ХХ століття — початок ХХІ, коли на всю нашу країну було лише десь п’ять студій, де можна було навчитися степу. Зараз таких студій — близько 30», — зазначив Сергій Остапенко. Особливо радує те, що беззмінним центром українського степу залишається Одеса. Саме в нашому місті живуть і працюють найсильніші вітчизняні степісти.

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.