№ 102-103 (21470-21471) субота 28 грудня 2013 року

В останній місяць року Центр соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС» та соціологічна група «Рейтинг» провели масштабне опитування, яке дає уявлення про те, чим живуть українці на порозі 2014-го, які мають пріоритети і політичні уподобання, кому довіряють, а хто з лідерів втратив довіру співгромадян.

Отож, згідно з результатами до­слідження, 49,1% опитаних проголосували б на референдумі за приєднання України до Європейського Союзу, проти — 29,6%. Ще 21,3% — не визначилися або не готові взяти участь у такому референдумі. Серед тих, хто визначився, число прихильників ЄС ще вище — 62,4%.

Якби найближчим часом відбувався референдум щодо вступу України у Митний союз, то 32,5% громадян України підтримали б його, 41,9% — проголосували б проти. Ще 25,6% — не визначилися або не готові брати участь у такому референдумі.

Шановні друзі!

Час спливає швидко, проте, кожна хвилина минулого набуває вагомості та щирості у відчутті сьогодення. 2013 рік не став винятком у безлічі подій та емоцій. Проте кожного з нас приваблює майбутнє у своїх надіях, мріях, планах та завданнях.

Від щирого серця вітаю всіх мешканців Одеської області та Одеси з Новорічними та Різдвяними святами! Впевнений, що до нашого з вами досвіду толерантних відносин, культурної спадщини, економічного та практичного господарювання в своїй оселі приєднаються у наступному 2014 році виконання планів та прагнень до впевненого стабільного зростання добробуту кожної родини.

Шановні земляки!

Ми всі пережили дуже складний і напружений рік. Серед його реалій були і економічні труднощі, і політична нестабільність. Але крім цього були ще й добрі, світлі події: народження нових сімей та дітей, професійні успіхи, здійснення якихось планів, дружнє спілкування… Що з цього в першу чергу хочете згадувати ви?

У багатьох країнах існує цікава традиція: в новорічну ніч люди викидають з вікон різний мотлох. Таким чином вони очищають свою оселю і душу від застарілого непотребу, готуються до нового життя. Я дуже сподіваюся, що наші земляки (хто в буквальному, а хто в символічному сенсі) зможуть залишити у старому році накопичений негатив.

«Зачин» 25-ї сесії обласної ради VІ скликання було зроблено на сходах будівлі, що на проспекті Шевченка, 4, де більше десятка патріотично налаштованих активістів, учасників одеського Євромайдану, під пильним наглядом мало не сотні правоохоронців, які оточили обласну раду й щораз зачиняли вхідні двері на ключ, привселюдно роздерли на три шматки величезний портрет Андрія Клюєва, секретаря Ради національної безпеки й оборони України.

За словами учасника акції-перфомансу Сергія Гуцалюка, показове дійство було скероване на те, щоб продемонструвати чиновникам й обранцям громади (а йшлося, власне, не лише про самого Клюєва, який, начебто, водив дружбу і покривав Едуарда Матвійчука, а той, є такі чутки, після відставки подався в рідні краї з партійною касою, а разом ще й Ігоря Маркова та Олексія Костусєва, яких із полегшенням спекалася область), до того ж і висловлювався, мовляв, якщо не зупинити людський спротив, то країну буде розділено на три окремі території. Учасники акції виголошували, що Україна — єдине ціле, неподільне, тоді як їх, провладних, можна поділити на частини, тобто волею народу відпустити на вільні хліби, у відставку.

Інформація про зовнішнє незалежне тестування (ЗНО) в 2014 році та тестові пробні завдання, які так масово «гуляють» в інтернеті, — не відповідають дійсності. Винятком є лише дані з офіційних сайтів Міністерства освіти та Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО). Про це майбутніх абітурієнтів на тематичній прес-конференції попередив директор Одеського регіонального ЦОЯО Анатолій Анісімов.

Для когось — новорічні приготування, а в майбутніх абітурієнтів — купа клопотів: із 3 січня розпочнеться реєстрація на ЗНО, яка триватиме до 5 квітня. Треба не тільки не забути про це за прикрашанням ялинки й поїданням святкових салатів, але ще й правильно оформити свою персональну веб-сторінку на сайті УЦОЯО та вислати поштою до центру оцінювання чималий пакет документів.

У ніч на 25 грудня на трасі Бориспіль—Київ по-звірячому побили відому журналістку та громадського діяча Тетяну Чорновол. У молодої жінки — струс мозку, численні гематоми, зламаний ніс. Як зауважили колеги, таке враження, що у злочинців стояло завдання: проломити Тетяні череп, адже били саме по голові…

За фактом побиття міліція спочатку відкрила кри­мінальне провадження за статтею «хуліганство» і лише наступного дня, коли збурилося українське суспільство і міжнародна спільнота різко засудила напад на журналістку, справу було перекваліфіковано на «нанесення тяжких тілесних ушкоджень».

Продовження. Початок у номерах за 30 листопада, 7 та 21 грудня.

В Острозькій слов’яно-греко-латинській школі зібралися кращі наукові сили України. Навчання тут велося трьома мовами: грецькою, латинською та українською (слов’янською). Ця школа вважається першим українським навчальним закладом європейського типу в Україні. Першим ректором школи був Герасим Данилович Смотрицький (?—1594) — батько славнозвісного Мелетія Смотрицькго (1577—1633), автора єдиного на той час посібника з церковнослов’янської мови — «Граматики словенської», виданої у 1619 році. Михайло Ломоносов говорив про цю граматику як про «ворота своєї вченості». В Росії граматика М. Смотрицького стала основою філологічних знань аж до 1755 році, тобто до «Російської граматики» М. Ломоносова. М. Смотрицький вивчав філософію у Віденській академії, продовжив освіту в Лейпциг­ському, Нюрнберзькому, Віттенберзькому університетах і став одним з найосвіченіших людей України.

Вважаю неправомірним ставити питання: підтримуєте чи не підтримуєте знесення пам’ятника Леніну в Києві? Для мене принаймні відповідь однозначна — деколонізацію країни належало провести давним-давно. У нас же на третьому десятку незалежності безліч тоталітарних пам’ятників, різних назв комуністичної доби.

Інша річ — створення музею комунізму для нагадування нащадкам про той морок. Але й цього не зробили і не роблять. Більше того, цьому заважають ті, хто хоче зберегти залишки сумного минулого чи повернути комуністичний режим. Українці, врешті-решт, мають сказати рішуче і безповоротне «ні!» комуністичним символам.

25 грудня відбулися урочистості з нагоди відкриття і введення в експлуатацію роз’їзду «12 км» ділянки «Чорноморська-Берегова» Одеської залізниці.

У заході взяли участь перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Олексій Єремиця, голова ТОВ «Трансінвестсервіс» («ТІС») Олег Кутателадзе, головний інженер — перший заступник начальника Одеської залізниці Григорій Бойко, інші почесні гості.

О 18-й    біля    дюка...

Не сумніваюся, що раніше чи пізніше площа, на якій стоїть Дюк, носитиме назву «Європейська». На те є вагомі причини.

По-перше, сам Дюк — Арман-Еммануель дю Плюссі Ришельє, славний розбудовник Одеси, — родом із серця Європи, французького міста Бордо. Європейцями були й багато інших творців причорноморської перлини, що позначилося на її зовнішньому вигляді й дало одеситам реальні підстави претендувати на внесення історичної частини міста до культурного спадку ЮНЕСКО.

По-друге, Одеса, будучи європейським містом (і за координатами на світовій мапі, і за архітектурним обличчям, і, що не менш важливо, за менталітетом її жителів), ще й досі переконливо не заявила про свій європейський статус. А була б у нас Європейська площа — кожен, зійшовши з круїзного лайнера й піднявшись Потьомкінськими сходами до Дюка (фунікулер — то окрема тема), відразу потрапляв би на візитну, респектабельну площу з назвою Європейська й утверджувався б у думці про європейськість нашого міста, попри навіть деякі символи-рудименти з радянського минулого.

Ну і, по-третє. Площа навколо Дюка заслуговує імені «Європейська» за те, що зібрала, збирає і збиратиме одеський Євромайдан.

Український поет Станіслав Конак писав:

Із-за давніх давен, із-за сивих земель
Ніжні коні летять, вічні коні летять.
Сиві гриви пливуть між заснулих осель.
Тих коней не спинить — все мигтять і мигтять...
Ні літак, ані птах не догонять коней —
Як не можна навік наздогнати життя...

За китайським календарем 2014 рік пройде під знаком cинього Коня. Тож, природно, зростає інтерес до цієї тварини: які має особливості, що вони віщують? Втім, якби мудрі китайці, віднедавна, до речі, наші близькі партнери, і не придумали свого календаря, то все одно про коня годилося б сказати добре слово, адже він є і символом України, її поривань до вершин людського буття.

Що може бути милішим від маленького лошатки, котре, мов велика іграшка, біжить за своєю матір’ю-кобилицею? Не знаю, як кому, а мені в дитинстві страшенно хотілося, аби батьки купили те лошатко. Я вже й місце йому приготувала у нашій міській квартирі на Бессарабці — он там, у куточку біля вікна, прив’яжу його до батареї, де тепліше, і м’яку постіль постелю. Всі цукерки йому віддаватиму. Але те бажання так і залишилося лише нездійсненним бажанням, попри всі мої рюмсання, умовляння.

У рік Коня, та ще й чомусь синьо­го, а не червоного, як на відомому полотні Петрова-Водкіна, мимоволі згадалася ця красива і горда, піснями й віршами оспівана тварина, котра якимось чином стала причетною до моїх власних життєвих спостережень та історій.

До Нового року залишилися лічені дні, тож варто остаточно визначитися, як його зустрічати, з ким, де і в чому.

Новий рік — довгоочікуване сімейне свято. Воно повертає нас у дитинство, змушує вірити у дива і, забувши всі проблеми, просто радіти життю. Талісманом 2014-го вважається синій дерев’яний Кінь.

Улюбленою стравою для 44% жителів України є борщ. Сало, всупереч традиції, називають улюбленим тільки 4% населення. Стільки ж, наприклад, віддають перевагу піці. Про це свідчать результати опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», повідомляє «Капітал».

Серед головних гастрономічних уподобань жителів України також виявилися вареники (18%), м’ясні страви (14%), картопляне пюре (11%) і салат «Олів’є» (11%).

Палітра улюблених страв у різних регіонах України відчутно відрізняється. Скажімо, на заході віддають перевагу дерунам і голубцям, на півночі — картоплі і відбивним, на Донбасі — оселедцю під шубою, на півдні — плову, пельменям і смаженій картоплі.

У ці холодні дні нехай кожен з нас пройметься життям бездомних людей, подумає, чим їм можна допомогти, передусім – з боку органів влади. Ось і цей сумний приклад ніяк не виходить з голови.

Наприкінці листопада на моїх очах біля магазину «Фокстрот», що на вулиці Ак. Глушка, знепритомніла молода жінка. Вона котила дитячий візок. Люди — молодці, одразу ж надали їй допомогу. З’ясувалося, нещасниця — бомж. Не п’яниця, охайно вдягнена, у візку — речі, а внизу турботливо закутана в стареньку дублянку сиділа маленька руда такса, як мовила жінка, то нині головне у її житті.

В Одесі по вулиці Генерала Петрова, 8, урочисто відкрито перший в Україні Центр незалежного проживання людей з обмеженими фізичними можливостями, які старші 18 років.

У новому домі, який за статусом є соціальним гуртожитком, мешкатиме 24 підопічних Інституту реабілітації осіб з відхиленнями психофізичного розвитку ім. Януша Корчака. Тут вони матимуть цілодобовий соціальний та медичний супровід. Допомогу у створенні центру надали меценати з Товариства друзів доктора Фрідріха Газа (Німеччина).

В Україні до послуг людей у віці, а також для членів їхніх родин створено веб-ресурс — gicc.org.ua.

Тут міститься інформація про медичні, соціально-побутові, культурно-просвітницькі та інші види послуг, які люди можуть отримувати в державних і недержавних організаціях, вказано відповідні контактні дані.

Підприємці промринку «7-й кілометр» передали обласній дитячій лікарні медичне обладнання.

Сучасний аспіратор «Atmos» (виробництва Німеччини), вартість якого сягає 25 тисяч гривень, придбано в ліцензованої організації та передано для потреб відділення серцево-судинної хірургії лікарні.

У приміщенні Одеської обласної організації Національної спілки художників України (вул. Торгова, 2) відкрилася персональна виставка Григорія Вовка. Це завершальний вернісаж 2013 року в залах НСХУ. В експозиції — твори живопису, графіки, скульптури, які охоплюють різні періоди діяльності митця.

У роботах Григорія Вовка, крім духу експериментаторства, звернення до досвіду пост- та експресіонізму, фігуративу й абстрактного мистецтва — усього того, що з новою силою в умовах соцреалізму підхопив спраглий до оновлення український авангард 1970—1980-х років, — прочитується стрем­ління автора до духовного самовизначення, позиціювання перед обличчям світу як людини просвітленої, безконфліктної і, при всій стриманості й меланхолійності, налаштованої на позитив.

Наприкінці грудня одеських шанувальників симфонічної музики порадував своїм мистецтвом один із провідних українських диригентів — народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Володимир Сіренко (Київ). Під його орудою НОФО виконав взірцеві твори польської й чеської музики — Концерт для фортепіано з оркестром № 2 Ф. Шопена та Симфонію № 7 А. Дворжака. Соло виконав заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів Юрій Кот (Київ).

Обидва твори належать до вершин творчості композиторів-романтиків, містять багато технічно складних моментів. Спільне в них те, що концерт і симфонія проникнуті патріотичним духом. У першому випадку — як реакція на придушення польського повстання 1830 року, у другому (незважаючи на британське замовлення твору) — завдяки використанню гуситських гімнів.

Нещодавно в одеському видавництві «Астропринт» вийшла друком книга «Шевченко і Гоголь: Геніальні виразники української історії і культури в епоху відродження нації» доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри українознавства Одеського державного університету внутрішніх справ Семена Антоновича Цвілюка. Цю книгу автор присвячує 200-річчю від дня народження геніального українського поета, видатного громадсько-політичного діяча і пророка нації Тараса Григоровича Шевченка. Нижче подаємо передмову (з деякими скороченням) до цього видання.

Відчуття нації,
що єднало геніїв

Багатогранну творчість геніальних митців Тараса Шевченка і Миколи Гоголя єднає національно-патріотичне осмислення ними вітчизняної історії й культури, соціально-політичних подій і явищ, духовності, релігії, літератури. Проте чи не найширшою і найвмотивованішою сферою творчої діяльності, що глибоко цікавила і хвилювала обох письменників, була героїчна минувшина українського народу, епоха славної Запорозької Січі, українського козацтва — своєрідної суспільної верстви, основою життя й діяльності якої став захист рідної землі від іноземного ворога, відчайдушна боротьба за національну й соціальну свободу. Шевченко і Гоголь звеличували героїку романтичного світу українського козацтва, його відданість святій ідеї свободи, патріотичні почуття до Батьківщини, притаманні запорозьким лицарям. Із творів Шевченка і Гоголя козацтво постає як феноменальне явище в історичному минулому українського народу, в його па­м’яті, яка зафіксувала всю складність того героїчного й драматичного часу.

Нещодавно учні 8-А класу одеської гімназії №2 представили на суд глядачів велику літературно-танцювально-музичну композицію, присвячену долі і творчості Тараса Шевченка, «Дорогами Тараса».

«Театр одного класу» створила класний керівник Аліна Володимирівна Фелечко, яка виступила і драматургом, і режисером-постановником цієї складної за структурою вистави. І хоч за своєю основною спеціальністю вона — вчитель математики, однак продемонструвала і прекрасне знання життя та творчості Кобзаря, і неабиякий талант театрального режисера. А талановитий клас Аліни Володимирівни якнайкраще втілив задум свого вчителя-режисера.

E cantu dignoscitur avis
(Птаха пізнають зі співу).
Латинський вислів.

«13» було улюбленим числом Миколи Хвильового. 13 грудня він побачив світ, а 13 травня пішов із нього.

13 грудня сповнилося 120 років від дня народження найвидатнішого белетриста та революціонера.

Для багатьох Микола Хвильовий — співець «загірної комуни», марксист, який диктатуру пролетаріату називав чорним трибуналом комуни, націоналіст, який свою національну державу знущально іменував «хохландією». Та для нас, поціновувачів слова, він, як писав академік О. Білецький, — «основоположник справжньої української прози».

Рік, що минає, для Одеського театру опери та балету був насиченим, творчим. Уже вдруге відбувся Міжнародний фестиваль мистецтв, на його сцені було показано 254 вистави, поставлено кілька прем’єр, серед яких — два балети та чотири опери. А ще — кілька десятків концертних програм. Про це і не тільки йшлося на підсумковій прес-конференції.

Прощальний концерт року відбувається в Одеській опері вже традиційно. Нинішній присвячений двом композиторам, які, на перший погляд, мало чим пов’язані між собою. Хіба тим, що обидва — знаменитості. У прощальному концерті звучатимуть твори італійського композитора ХІХ століття Джакомо Россіні та відомого радянського творця Ісака Дунаєвського. Концерт має цікаву назву, яка починається пушкінським рядком і завершується по-одеськи непередбачувано: «Там чаруючий Россіні…і Дунаєвський».

Молодий одеський філолог Сергій Остапенко став бронзовим призером світового чемпіонату зі степу. Змагання, які проходили на початку грудня в німецькому містечку Різа, зібрали найкращих степістів із 18 країн світу — України, США, Росії, ПАР, Австралії, Австрії, Великобританії, Німеччини, Чехії, Хорватії, Канади, Італії, Швейцарії...

Сергієві Остапенку лише 23, а його ім’я вже прогриміло на цілий світ як одного з найкращих виконавців степу. Його за соло в Німеччині нагородили бронзою.

2014 рік принесе чимало цікавих подій — насамперед тим, хто має намір проявити себе у громадському та політичному житті. Уміння справити приємне враження, правильно подати себе — ось що стає надзвичайно важливим, ось що допомагає досягти успіху навіть при нестачі розуму, знань, досвіду та інших достоїнств. Впевненість у своїх силах має підсилюватися певним нахабством, інакше від неї не буде зиску. Але при цьому потрібно розуміти, що дуже багатьох завищена самооцінка змушує братися за те, що їм не по зубах, — такі люди впродовж усього року перебуватимуть на межі між успіхом і провалом. Тому не забувайте дивитися на себе критично, особливо коли розумієте, що до великої перемоги — рукою подати.

Січень і початок лютого — час переоцінки цінностей, перегляду планів на життя. У цей період дуже часто виникають конфлікти, причому навіть між людьми, які щиро кохають одне одного. Різниця в світогляді здається непереборною перешкодою, досягнення компромісу — неможливим. Для багатьох подружніх пар цей період стає справжнім випробуванням. Пам’ятайте: якщо ігнорувати власні бажання і прагнення, проблеми не вирішаться — навпаки, їх кількість досягне критичної точки, спровокувавши тим самим затяжну кризу у взаєминах. У роботі потрібна обережність: зарозумілість, брак скромності заважають налагодити професійні відносини. Наполягаючи на своєму, не перегніть палицю, інакше залишитеся ні з чим.

Різдвяний Ярмарок в Одесі — безкоштовні розваги та частування для дітей

4—5 січня у сквері ім. Г. Гамова відбудеться восьмий Народний різдвяний ярмарок. Організатори збудують Вифлеєм і населять його сотнею персонажів у костюмах тієї епохи. А ще підготують солодощі та подарунки для кожного юного гостя, обіцяють їм розваги.

Місто Вифлеєм. На 15 тисячах квадратних метрів розташується місто, населене біблійними персонажами. Для його створення приготували 100 тюків соломи, картон, фанеру, фарби, парчу та інші матеріали. Тут «житимуть» 120 історичних персонажів. Костюми шиють із 216 метрів тканини.

Одеська обласна рада миру, Одеська єпархія УПЦ (МП) та благодійний фонд «Медичний центр «Надія, Добро і Добробут» запрошують на традиційний благодійний культурно-просвітницький фестиваль «Різдвяні вечори-2014».

Місце проведення більшості заходів — концертно-виставкова зала, що на Французькому бульварі, 32 (вхід із Шампанського провулку).

9 січня (15.00) — відкриття фестивалю «Різдвяні вечори-2014». Вітальне слово — секретаря Одеської обласної ради миру, президента БФ «Медичний центр «Надія, Добро і Добробут», Героя України, почесного громадянина  Одеської області, почесного громадянина міста Одеси В.С. Філіпчука.