Переглядів: 996

Національна домінанта універсальної музики

29 листопада в Одеській філармонії відбувся концерт за участі НОФО і польських артистів — диригента Бартоша Жураковського та солістки Марти Лелек. У програмі — музика їхніх співвітчизників В. Лютославського та М. Карловича, а також англійського композитора Б. Бріттена.

Особливість програми в тому, що представлені твори, незалежно від формалістичних уподобань, ґрунтуються на фольклорі своєї країни.

Зазначу, що для гостя-диригента, на відміну від солістки, це була перша зустріч з одеською публікою. Скрипаль Марта Лелек уже мала концерт з НОФО в 2010 році. Тоді солістка виконала один із творів М. Карловича. Тож ми мали можливість розширити своє уявлення про музикальну культуру Європи та познайомитися із молодими, але вже досить відомими польськими виконавцями.

Марта Лелек, вихованка Музичної академії в Катовіце та Гілдхольської школи музики і драми в Лондоні, нині гастролює по всьому світу як солістка симфонічних та камерних оркестрів. Бартош Жураковський належить до покоління молодих польських диригентів. Вихованець Національної академії музики у Варшаві та Лодзі, свого часу він став переможцем міжнародного конкурсу диригентів ім. В. Лютославського. Водночас має ступінь бізнес-адміністратора. Нині Жураковський — головний диригент і керівник філармонії в польському місті Ополє.

Бенджамин Бріттен, «Концерт для скрипки з оркестром» (1939)… Спершу зазвучали вступні, близькі до естрадних оркестрові акорди, а згодом полилася світла та крихка у своїй нервовій неви­значеності музична лінія сольної партії у виконанні Марти Лелек. Цей твір — яскравий зразок модернізму. При усій індивідуальності, в основі творчості Бріттена також англійська та шотландська музика XV—XVI ст. Стилістично вона близька до творів Шостаковича, який, до речі, присвятив свою 14-у симфонію британському колезі.

Вражала внутрішня сила солістки, її зосереджене й незворушне обличчя, напруга й експресивне виконання, різнома­ніття технічних засобів у творенні звуків (виріб угорського майстра Janos Spiegel, 1926). Музика Бріттена заворожувала поступовим розвитком лірико-драматичної теми, яка втягувала слухача в свою орбіту, інтригувала несподіваністю розвитку, багатством відтінків. Солістці в тандемі з оркестром вдалося донести аудиторії внутрішній драматизм вітіюватої бріттенівської мелодії. Під час виконання слухач перебував у невимовній напрузі. Хотілося, щоб це дійство не закінчувалося.

Якщо музика Бріттена більшою мірою є яскравим взірцем гранично індивідуального вираження, посиленого сольною партією скрипки, то «Маленька сюїта для камерного оркестру» видатного польського модерніста Вітольда Лютославського — це поєднання індивідуального й колективного досвіду. Народна в своїй основі сюїта, в якій фольклор місцями вписаний у сучасний контекст, у жорсткі ритми індустріального суспільства, має кілька частин: в основі першої — повільно-грайлива, сповнена зорових асоціацій «Пастушка», яку змінюють «Полька» та пісенька, а на завершення — жвавий танок. Твір дає можливість проявитися різним інструментальним групам. Надзвичайно красиве соло скрипки (концертмейстер Євген Кострицький).

З огляду на універсальність музики та географії діяльності представників цього виду мистецтва, як це не парадоксально, Лютославського — одного із «стовпів» національної польської музики прийнято вважати космополітом. Швидше за все, космополітизм — це лише «одяг», який дозволяє світові ви­гідніше донести свою національну сутність, у чому нас переконує цей твір, написаний у 1951 році, в період творчої зрілості композитора.

Для польської культури, значно більше, ніж української, інтегрованої в західноєвропейську, теж є актуальним питання просування свого національного культурного продукту в ширший світ.

«Чи присутня в гастрольному репертуарі польських виконавців вітчизняна музика, і наскільки вона затребувана?» — запитую диригента.

«Так, особисто я намагаюся при нагоді включати окремі твори польських композиторів, які сприймаються дуже добре, у чому мене переконали виступи в Китаї, Німеччині та інших країнах. Програма, яку ми представляємо в Одесі, не в останню чергу продиктована проханням нашого консульства популяризувати вітчизняне мистецтво на міжнародному рівні», — відповів пан Бартош. До речі, запитання ставилися російською, а відповідав гість польською мовою, однак спілкування виявилося жвавим і цікавим. «Вперше бачу на афішах і в прес-релізі своє ім’я, написане кирилицею», — зазначив із задоволенням пан Жураковський.

Хочу наголосити, що польська держава постійно піклується про розвиток національного мистецтва. Відповідаючи на запитання, Бартош Жураковський повідомив, що в його країні виділяють значні кошти на будівництво нових та ремонт існуючих філармоній, яких там більше двадцяти. Матеріально підтримуються й молоді виконавці (зазначу, Марта Лелек була стипендіаткою польського Міністерства мистецтв та національної спадщини й Польського фонду культури). Того вечора від генерального консульства Республіки Польща в Одесі обом виконавцям були піднесені розкішні квіти.

У житті й на сцені Бартош Жураковський жвавий, оптимістичний. Його манера диригувати і поведінка на сцені спри­ймаються із симпатією: жести диригента відповідають природі його темпераменту — вони енергійно-пружні та рафіновано-витончені, як у жонглера, точні й стимулюючі та переконливо відображають музичну тканину твору.

Завершив концерт яскравий взірець польського неоромантичного симфонізму, програмний твір Мечислава Карловича — симфонія «Відродження» (1902). Її вважають першою симфонією в музичній культурі Польщі.

Творчість польських композиторів ХІХ — початку ХХ ст. розвивалася на хвилі національно-культурного піднесення, породженого визвольною боротьбою польського народу в період втрати своєї державності (кінець ХVIII — перша чверть ХХ ст.). Карлович входив до мистецького об’єднання «Молода Польща». На нього справили сильний вплив німецькі та російські композитори.

«Симфонія «Відродження» — це монументальний твір, який триває понад 50 хвилин. У ньому вгадуються мелодизм Чайковського й гармонії Ріхарда Штрауса, — пояснює Бартош Жураковський. — На межі ХІХ—ХХ ст. це виглядало досить оригінально, як своєрідний постскриптум».

В експозиції першої частини (andante — allegro) вимальовується похмура й величава картина — звучить основна лірико-драматична тема долі; хвилеподібно переплітаються кілька інструментальних партій, творячи пружну, потенційно драматичну поліфонію. Напруга, протистояння ворожим силам, протест і відчай змінюють почуття надії й віра в перемогу. Основна частина — це боротьба й самоутвердження, які завершуються оптимістичним фіналом. В останній, четвертій частині симфонії (allegro maestoso) ця тема виллється в життєстверджуючий апофеоз. Друга частина (andante non troppo) дала проявити себе першій віолончелі (соло Сергія Шольца).

Мечислав Карлович прожив коротке, але плідне життя — композитор, диригент, скрипаль, публіцист, він також захоплювався альпінізмом, що й призвело до ранньої загибелі (у Татрах під час сходження лавини в 1909 році, у «віці Христа»).

Польські виконавці не часто радують нас своїми виступами, тож логічним було запитання: чи знають вони українську музику? На жаль, молодий диригент ще не мав можливості ознайомитися з музичною культурою нашої країни. В його репертуарі багато російської класики: Чайковський, Скрябін, Рахманінов, Шостакович. А от, його землячка, Марта Лелек, не лише обізнана із сучасною українською класикою (Скорик, Станкович), але й виконувала українську музику, зокрема твори останнього.

Принагідно згадаємо про давні культурні зв’язки Польщі й України на прикладі Одеси: вчитель Вітольда Люто­славського Вітольд Малишевський був одним із засновників і першим ректором Одеської консерваторії, яка цьогоріч відзначила свій столітній ювілей.

Володимир КУДЛАЧ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net