№ 98 (21466) четвер 12 грудня 2013 року

Ми переживаємо свято моральної перемоги згуртованих людей. Багато опущених і зневірених тепер зраділи: ми знову є! Ми кращі, ніж про себе думали. Ми все терпіли, але в нас визрівав протест проти недостойних, що посіли місця достойних.

Ми завжди знали, що наш народ кращий за тих, хто його представляє.

Визрівання людини до служіння — дуже тривалий процес плекання в собі моральних чеснот. Без них, без гідності пнуться наверх ам­бітні честолюбці і швидко падають.

А народ так чекає на людину з покликанням і почуттям відповідальності. Чекає на тих, кого можна любити і поважати.

Як багато високих вакантних місць!

Увечері 10 грудня, попри мінусову температуру і пронизливий поривчастий вітер, як і в усі попередні вечори, біля пам’ятника Дюку зібралися одесити на підтримку Євромайдану.

Нагадаємо, щодня о 18.00 на Приморському бульварі проходить акція солідарності з київським Майданом. Тут можна зустріти як представників опозиційних партій, так і городян, далеких від політики, але не байдужих до долі держави, в якій вони живуть, до майбутнього своїх дітей та онуків. Практично завжди тут є молоді одеські сім’ї з дітками, заради яких вони не сидять перед телевізорами в затишних квартирах, а виходять на вітер і мороз, щоб сказати «Ні!» свавіллю, «Так!» європейському майбутньому.

У вівторок відбулася зустріч Віктора Януковича з трьома попередніми президентами України  — Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком. Під час цієї розмови у Віктора Януковича  раз-по-раз на обличчі з’являлася саркастична усмішка, та говорив він, як завжди, впевнено і серйозно: Україна продовжує європейський курс, правопорушники з двох сторін на Майдані отримають справедливу оцінку, люди мають повне право виходити на мирні акції відстоювати свою точку зору...

А вже за кілька годин по тому, знову під покровом ночі, «беркутівці» та службовці внутрішніх військ вкотре взялися «зачищати» Київ від громадян.

На ранок світова спільнота, ошелешена подіями в Києві, вибухнула осудом силових дій проти мирних демонстрантів.

На відміну від попередньої влади, яка запам’яталася хіба винятково тупою «совковістю», ворожістю до будь-якого інакомислення та патологічним українофобством, нинішній голова Одеської облдержадміністрації Микола Скорик демонструє готовність до діалогу з опозицією. Принаймні, про це засвідчили його дії під час акції опозиції «Розбита довіра», яка відбулася 9 грудня біля адмінбудівлі ОДА.

Головною вимогою учасників цієї акції стало розслі­дування нападу на мікроавтобуси, які мали виїжджали з Одеси в Київ на світанку 7 грудня. Молоді люди «міцної статури» закидали камінням транспортні засоби, які мали доставити одеських активістів на київський Євромайдан. Пасажири цих мікроавтобусів розповіли, що два легковики, які переслідували протестувальників, були помічені ще на Привокзальній площі. А на вулиці Грушевського водії «іномарок» «підрізали» мікроавтобуси. З легковиків вискочили двоє чоловіків, які почали кидати каміння в мікроавтобуси, розбили лобове скло. Свідки нападу записали номери машин, на яких їхали нападники, і передали їх у міліцію. Однак реальних дій з боку правоохоронних органів заявники не побачили.

Звернення керівників Церков і релігійних організацій до своїх вірних та всіх людей доброї волі у зв’язку з суспільно-політичною ситуацією в Україні

Дорогі брати і сестри! Шановні співгромадяни!

У зв’язку з загостренням суспільно-політичної ситуації в країні Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій звертається до віруючих різних релігій та конфесій із закликом підсилити молитви за мир і спокій, за припинення розбрату та ворожнечі, за порозуміння та розв’язання конфлікту. Ми засуджуємо акти насильства і жорстокості, вчинені як проти мирних учасників громадських акцій та журналістів, так і проти правоохоронців, які виконували обов’язок відповідно до присяги.

Опитування учасників Майдану було проведено 7 (субота) і 8 (неділя) грудня фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та Київським міжнародним інститутом соціології. Усього було опитано 1037 респондентів (375 — 7 грудня і 662 — 8 грудня) за методикою, яка забезпечувала випадкову вибірку учасників Майдану.

Серед мотивів, що спонукали людей вийти на Майдан, трьома найпоширенішими виявилися: жорстоке побиття демонстрантів на Майдані у ніч на 30 листопада, репресії (70%), відмова Віктора Януковича від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом (53,5%) та прагнення змінити життя в Україні (50%). Достатньо вираженими виявилися також прагнення змінити владу в Україні (39%). Заклики опозиції були стимулом для 5% учасників і стільки ж вийшли на Майдан, прагнучи помститися владі за все, що вона коїть.

Особисті селянські господарства мають вагомий потенціал для розвитку вітчизняного сільського господарства. І за правильної державної політики у цій царині вже найближчим часом можна домогтися не лише модернізації аграрної галузі, а й поповнити державну скарбницю. Таку думку обстоює керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО (на знімку). Хіба що додає: задля цього згадана категорія дрібних сільських бізнесменів повинна змінити свій статус. Так зав’язалася наша з ним розмова.

— Чому особисті селянські господарства називають «українським феноменом»?

— Тому що сьогодні в Європі важко знайти категорію виробників сільськогосподарської продукції, які не мають юридичного статусу, не є юридичними особами і дія яких навіть чітко не регламентована на законодавчому рівні.

Те, що ідея налагодження виробництва сільгосптехніки належить двоюрідному брату, який живе і працює в Англії, Костянтин Олександрович Пурчел щоразу не забуває підкреслювати. Бо ж донедавна його основним видом діяльності була торгівля. Хоча, якщо докопатися до глибокої істини, то недарма ж свого часу, ще десять років тому, він викупив занедбане та практично «мертве» підприємство — завод «Оптикон». Усі тоді вважали, що відновити тут виробництво не реально, бо все давно віджило своє. Але в досвідченого бізнесмена вже тоді були свої задуми щодо виробничих площ. Заради справедливості варто зазначити, що, незважаючи на багаторічну перерву в роботі підприємства, більшість обладнання вдалося зберегти в робочому стані — старі верстати та преси працюють безвідмовно й нині. Хоча більшість обладнання — імпортне: німецьке, чеське, італійське.

— З часом, звісно, взагалі поміняємо все старе на нове, потужне. Але зараз, поки виробництво ще не таке масове, як запланували, то можна й цим скористатися. Наразі воно задовольняє потреби виробництва. Були б хороші фахівці. А от з цим якраз маємо проблему. За двадцять років база спеціалістів втрачена: старі вже не вміють, а молоді ще не вміють працювати як слід, — розповів Костянтин Олександрович. — Вимоги ж тепер високі. Ми виробляємо не якийсь ширвжиток, а серйозну продукцію. Наша сільгосптехніка відповідає всім вимогам сучасних технологій і може сміливо конкурувати з імпортними аналогами. Хоча ні, якоюсь мірою вона навіть краща, бо адаптована під наші умови. Часто як буває: купить фермер якийсь імпортний плуг (звісно, не новий, бо новий надто дорогий), а він не підходить для наших ґрунтів тощо. То не знає потім, куди його подіти. А ми на свою продукцію не лише гарантію на два роки даємо, а ще й проводимо сервісне обслуговування. У покупців є змога подивитись, як вона працює. Свого випробувального майданчика не маємо, але підказуємо, в якому господарстві чи в якого фермера вона є поблизу. Покупець не лише бачить її у ділі, а й чує відгуки тих, хто на ній трудиться.

29 листопада в Одеській філармонії відбувся концерт за участі НОФО і польських артистів — диригента Бартоша Жураковського та солістки Марти Лелек. У програмі — музика їхніх співвітчизників В. Лютославського та М. Карловича, а також англійського композитора Б. Бріттена.

Особливість програми в тому, що представлені твори, незалежно від формалістичних уподобань, ґрунтуються на фольклорі своєї країни.

Зазначу, що для гостя-диригента, на відміну від солістки, це була перша зустріч з одеською публікою. Скрипаль Марта Лелек уже мала концерт з НОФО в 2010 році. Тоді солістка виконала один із творів М. Карловича. Тож ми мали можливість розширити своє уявлення про музикальну культуру Європи та познайомитися із молодими, але вже досить відомими польськими виконавцями.

Наприкінці листопада в ОННБ ім. М. Горького відбулася благодійна акція — передача особистої книжкової колекції відомого одеського письменника-мариніста, громадського діяча, який впродовж багатьох років очолював Одеську письменницьку організацію та Одеський обласний комітет захисту миру, Івана Петровича Гайдаєнка  (1914—1994).

Фонди бібліотеки поповнилися виданнями з історії, філософії, політики, економіки, географії, релігієзнавства, мореплавства, вітчизняної та зарубіжної класичної літератури, а також цінними документами, які відроджують культурну пам’ять нашого народу та розкривають різнопланові сторони життє­спри­ймання, що є справжньою скарбницею інформації для дослідників і читачів. Цінність колекції у тому, що вона налічує понад тисячу книжок та інших видів видань, які мають іменний екслібрис, є відображенням наукових і культурних інтересів не лише письменника, але й інтелектуальних кіл радянської доби. Цей дарунок «Горьківці» зробила донька письменника Валентина Гайдаєнко.

Виставка «Urbi et Orbi» Алли Ворохти в Літмузеї

В Одеському літературному музеї триває виставка живопису Алли Ворохти (на знімку) «Urbi et Orbi» («Місту і світу»). Художниця — одеситка, кожна її картина нагадує нам про це. Закінчивши в 1971-у художньо-графічний факультет Одеського педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, через два роки вона почала там викладати і присвятила цій справі понад три десятиліття.

Усе почалося з невеличкого будиночку на 5-й станції Великого Фонтану. Це перша робота, яку намалювала Алла Іванівна. Потім були натюрморти, морські пейзажі і навіть трохи дивакувата картина з оголеним, червоного кольору, силуетом дівчини, який уважно розглядає чи то турист, чи то студент. Є тут і цікаві пейзажі з Чехії, куди торік художниця їздила на міжнародний бієнале графіки. Багато картин з квітами, особливо трояндами та півоніями — улюбленими рослинами мисткині.