«Шампанське для циган» від Ґорана Бреґовича

З публікою спілкувалися винятково англійською, лише в моменти залучення аудиторії до процесу виконання пісень (в одній з них, на давньоциганській мові, зал по команді Ґорана в приспіві в потрібному місці співав-викрикував російською «в атаку!») Бреґович та вокаліст-ударник Ален Адемович демонстрували й знання російської (хіба що кілька речень).

З концертами по всьому світу разом із великим колективом музикантів, який має назву Wedding and Funeral Orchestra (з англ. «Весільно-похоронний оркестр») Ґоран Бреґович виступає з 1998 року. У його складі: духовий оркестр, струнний ансамбль, одягнений у смокінги чоловічий хор з Белграда та традиційні болгарські і циганські співаки. Унікальність колективу забезпечують голоси болгарських виконавиць. Великий оркестр зазвичай має співаків з Белградського православного чоловічого хору, струнних виконавців з Польщі або з країни, де вони виступають, а також інших місцевих виконавців. Музика Бреґовича несе в собі боснійські, сербські та циганські теми і є поєднанням сучасної поп-музики з традиційною для Балкан поліфонічною музикою, танго та балканськими духовими оркестрами.

Саме завдяки концертам Ґорана європейці завели моду на балканську фольклорну музику. Данина моді відображається у великій кількості фестивалів ромської музики. Своєю музикою Ґоран Бреґович нагадує всім про значущість циганського народу. «Я хотів би звернути увагу європейців на циганську культуру і, по можливості, змінити їхнє ставлення до ромів. У багатьох країнах до них і досі ставляться неприязно, хоча в жилах великих людей, яких любить весь світ, текла циганська кров — у Елвіса Преслі, Чарлі Чапліна і навіть Матері Терези! Цигани — надзвичайно талановитий народ», — каже всім Ґоран.

Ґоран Бреґович народився у Сараєво (нині — Боснія і Герцеговина, тоді — Югославія), вважає себе югославом, аргументуючи це тим, що його батько — хорват, мати — сербка, а дружина — мусульманка. Його батько був офіцером Югославської народної армії (ЮНА). Непосидющістю і «власною думкою на все навколо» артист вирізнявся ще з дитинства. Свого часу Ґоран навчався в музичній школі (клас скрипки), але на другому році навчання його виключили за безталанність. Після цього його музична освіта обмежилася тим, чого навчили друзі, поки мати не купила йому першу гітару. Бреґович вступив до школи мистецтв, але його тітка сказала матері, що там повно гомосексуалістів, і це вплинуло на її рішення забрати звідти сина та натомість віддати до технічної (автомобільної) школи. Щоб втішити сина, вона дозволила йому відпустити довге волосся. Тут Ґоран приєднався до шкільного гурту «Izohipse», де грав на бас-гітарі. Однак скоро його вигнали і з цієї школи, цього разу — за погану поведінку (розбив шкільний «Мерседес»). Після цього Бреґович вступив до гімназії, а там до гімназійного гурту «BeЉљtije», де знову грав на бас-гітарі. Коли Ґорану було 16 років, мати залишила його, вважаючи, що відтепер хлопець має дбати про себе сам. І він робив це, граючи фольклорну музику в ресторанчику в місті Коніце, працюючи на будівництві та продаючи газети. Свою популярність Бреґович здобув сам, власною працею.

Одружений вже 20 років, має трьох офіційних (й одну позашлюбну) доньок. Всесвітню славу здобув, перш за все, завдяки співпраці зі знаменитим режисером Еміром Кустуріцею (предки якого — болгарські цигани). Музику до фільмів пише з кінця 1970-х. Сьогодні Goran Bregovic — культовий музикант, який за рік дає по 300 концертів. Наступна країна, в якій побачать «Шампанське для циган», — Латвія.

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.