№ 90 (21458) четвер 14 листопада 2013 року

Як відомо, 9 листопада відзначався День української писемності й мови. Уже традиційно, втретє, саме у цю пору на Одещині дано старт конкурсу педагогів-україністів. Конкурс цей зініційований Фондом імені Романа Чайчука, а проводиться організаційними стараннями та на базі Українського клубу Одеси. Як і в попередні роки, відзначатимуть педагогічну діяльність освітян (у категоріях «філологи» й «історики») загальноосвітніх закладів Одещини, які зробили вагомий внесок у прищепленні молоді любові до Батьківщини, української мови, історії й культури. Змагання триватиме впродовж 2013/2014 навчального року. Підсумки будуть оголошені 16 вересня 2014-го, тоді ж пошанують переможців.

Як не прикро, але часто за щоденними клопотами, зайвою писаниною, рапортами «на доріжці» перед начальством, збиранням грошей у «фонди-шмонди» (батьки учнів, аби не матюкатися, так по-простонародному прозивають здавання грошей на сезонні ремонти класів й іншу всячину) наші наставники в школах й університетах іноді забувають про своє головне призначення — навчати, виховувати підростаюче покоління, показувати світло, відкривати дорогу в щасливе майбутнє.

Допомогти вчителям-україністам Одеси й Одещини згадати про надмету Вчителя з великої літери, сповна розкрити свій педагогічний талант узявся Український клуб, який уже втретє проводиться конкурс на знання й уміння викладати цікаво, «з родзинкою».

Спочатку були задіяні лише школи, гімназії й ліцеї, а цього разу ми включили ще й училища та коледжі, розповіла Тетяна Ананченко, голова оргкомітету конкурсу. Торік змагання поповнилося новою номінацією. До нього долучилися вчителі історії України.

Таку думку висловила всесвітньо відомий історик, лауреат Пулітцерівської премії Енн Епплбаум на міжнародній науковій конференції «Вимірюючи наслідки Голодомору 80 років по тому», яка 6—7 листопада пройшла у Нью-Йорку.

Виступаючи на цьому представницькому форумі, Eнн Епплбаум (автор книг «Історія ГУЛАГу», «Залізна завіса: руйнування Східної Європи. 1944—1956 роки»), зокрема, сказала: «Голодомор став взірцем масового вбивства для інших тоталітарних режимів. У роки Другої світової війни такими ж методами, як у 1932—1933 роках (ізоляція, повне позбавлення їжі) нацисти знищили мільйони радянських військовополонених. І навіть Голокост на початку нагадував цю методологію — євреїв ізолювали в гетто і залишали вмирати. Потім нацисти ви­знали цей метод недостатньо ефективним і швидким, тому почали використовувати газові камери».

Після трьох цілком таємних викликів на килим до Путіна Янукович, точніше, його лакеї, яким велено казати на чорне біле, а на біле — чорне, стрімко змінили інтеграційний курс: Європа вже їм не мила, а Росія з її «примусами до любові» — брат, друг і батько рідний.

Російські телеканали, а вони, як й оті наші лакеї, говорять те, що ВВ скаже, як тільки не принижують в останні тижні Україну та її верховноголовнокомандувача. Наші ж, як у тій народній приповідці, втираються та твердять: то Божа роса...

Наша Одещина, наче той Змій-Горинич, що напоровся на якогось молодця, одразу без трьох голів зосталася.

Вслід за втечею Олексія Костусєва та відставкою Едуарда Матвійчука начебто написав заяву про складання повноважень і голова обласної ради Микола Пундик. Щоправда, на момент здачі газети до друку ця інформація залишалася в статусі неофіційної. Доля «третьої голови», цілком імовірно, вирішиться сьогодні, 14 листопада, на сесії обласної ради.

Одеський окружний суд повністю задовольнив позов Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, постановивши позбавити АТВ відразу двох ліцензій на мовлення — в дециметровому діапазоні і кабельних мережах.

Позов Нацради ґрунтувався на тому, що ще в 2009 році помер один із співзасновників АТВ, але й досі до ліцензійних документів не внесено відповідних змін.

За кількістю доларових мільярдерів з-поміж 78 держав, в яких вони проживають, наша бідна Україна не пасе задніх — посідає 27-у сходинку світового рейтингу, розташувавшись між Єгиптом і Чилі.

Про це свідчать результати дослідження «Перепис мільярдерів-2013», проведеного експертами міжнародної компанії Wealth-X, яка досліджує життя найбагатших людей сучасності, спільно зі швейцарським фінансовим конгломератом UBS. Це перше таке глобальне дослі­дження, завданням якого був поглиблений аналіз найзаможнішої частини населення планети, представники якої володі­ють активами на суму не менше $ 1 млрд.

Україна посіла одне з останніх місць у рейтингу країн Європи за рівнем достатку.

Міжнародна компанія GFK дослідила купівельну спроможність громадян 42 держав за останній рік. Україна виявилася четвертою знизу в цьому рейтингу, пише «ЛІГАБізнесІнформ».

Один з найбільших інвестиційних фондів США — Franklin Templeton — придбав зовнішні державні облігації України на номінальну суму у $5 млрд, повідомила в неділю у своїй електронній версії британська газета Financial Times.

«Інвестиційна група поглинула український зовнішній борг номінальною вартістю майже $5 млрд в кінці серпня. А це становить близько п’ятої частини зовнішньої заборгованості країни», — зазначає видання. За даними Financial Times, перед тим перший віце-прем’єр України Сергій Арбузов і міністр фінансів Юрій Колобов відвідали з неофіційним візитом штаб-квартиру фонду в каліфорнійському місті Сан-Матео з метою дати певні гарантії найбільшому держателю національного боргу. Інформація про те, яку суму Franklin Templeton запропонував за 20% українського зовнішнього боргу, залишається комерційною таємницею.

66% українців вважають, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу. Менше чверті — його заперечують.

Згідно з результатами дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», 66% українців погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу, натомість не погодилися з цим 22% опитаних, ще 12% респондентів не ви­значилися з цього питання.

9 листопада в Одесі в рамках Ідеологічного клубу активісти моло­діжної громадської організації «Студентська Свобода» провели лекцію, присвячену 100-літтю від дня народження видатного науковця, етнографа та письменника одесита Олекси Воропая (9.11.1913—20.07.1989).

Голова обласної організації МГО «Студентська Свобода» Костянтин Василець у своєму виступі зазначив, що Олекса Воропай добре відомий як автор книги «Звичаї нашого народу», але лише у вузьких колах знаний як один із перших науковців у світі, котрий порушив тему Голодомору в Україні. 1953 року він видав у Лондоні невеличку, трохи більше 40 сторінок, книжку «В дев’ятім крузі» — одне з перших документальних свідчень про Голодомор 1932—1933 років.

Як побачити Європу і не влетіти у копійчину

Багато хто з нас марить про мандри та заздрить знайомим, які показують чергове фото з Ейфелевої вежі або каналів Венеції. Ми звикли думати, що подорожі Євросоюзом — це дорого. Але, насправді, шлях туди відкритий і для простого студента. Варто лише проявити трохи самостійності, винахідливості та нахабності.

У цьому переконаний львівський громадський діяч та мандрівник, фронтмен музичного гурту «Хочу ЩЕ!» Юрій Шивала. Хлопець відвідав 17 країн та проїхав близько 10000 кілометрів автостопом. Усі подорожі здійснював самостійно, без допомоги туристичних фірм.

А баба ота — скандальна і язиката. Чи ж їй болять українські справи, чи ж її турбує доля «Просвіти»? Помилуй, Боже!.. Збила хвилі, а сама стоїть і милується: ох же ж і шторм я здійняла!

Прикро, що ця «баба» була делегатом звітно-виборної конференції обласної «Просвіти». Чи задумувалася вона про свій особистий внесок у відновлення роботи організації, чи перейнялася болями й проблемами просвітян? А дзуськи! Замість цього вона співала п. Кракалії українську народну жартівливу пісеньку. (Написати до ладу самій, мабуть, кебети не вистачило!). І дуже емоційно співала, бо «піймався на гачок» наш шанований журналіст і зовсім у неприйнятній для себе манері «придумав» звіт про конференцію «Просвіти»(«Що то за хазяїн — що то за Хома!..», «ЧН», 31.10.13). Неточні факти, легка іронія…І хоч дописав п. Кракалія в кінці — «після спілкування з декотрими делегатами», та «підставила» його «баба». А це ж та «баба», що й на попередній звітно-виборній конференції «Просвіти» робила «шторм». Тому й не чули про Одеську «Просвіту» так довго, бо не працювали ні голова, ні правління.

Проект ЄС розпочав просвітницьку кампанію, як бути готовим до стихійних та антропогенних лих

З нагоди початку інформаційно-просвітницької кампанії Програми PPRD East в Україні журналісти провідних національних та регіональних ЗМІ відвідали містечко Новоселиця Чернівецької області, жителі якого постраждали від повеней у 2008 та 2010 роках. Захід провела фінансована ЄС Програма з попередження, готовності та реагування на природні та техногенні катастрофи в країнах Східного партнерства (PPRD East).

Після огляду місць, які перебувають у зонах ризику підтоплення, учасники обговорили український та італійський досвід протидії стихійним лихам.

Оголошуючи про початок національної просвітницької кампанії, Володимир Кузнецов, експерт з комунікацій Програми PPRD East, наголосив: «Ми не випадково починаємо з Новоселиці, адже саме тут люди постійно стикаються зі стихією. Від того, наскільки грамотно вони поводяться під час надзвичайних ситуацій, залежить порятунок їхнього життя. Заходи нашої програми не замінять системи освіти щодо правильної пове­дінки під час лиха, однак ми хочемо продемонструвати українцям, як уважно до цього ставляться у Європейському Союзі».

Що бачить молоде покоління необхідним для якісного життя у своєму краї? Яка бізнес-ідея приверне увагу інвесторів? Переробка пластикових відходів, новий розважальний комплекс або сучасна бджільницька ферма? Несподівані ініціативи від креативних студентів заслухали бізнесмени, чиновники і промисловці на другому конкурсі молодіжних ідей і проектів соціально-економічного розвитку Придунав’я, який відбувся на початку листопада у Будинку вчених в Одесі.

У конкурсі, організованому ГО «Територія ділових людей», у трьох номінаціях змагалися 22 молодих фахівців з Одеси, Рені, Ізмаїла, Донецька, Житомира та Києва. Ініціатором та натхненником виступив почесний голова цієї громадської організації, начальник ГУ ДСНС України в Одеській області, депутат Одеської міськради Володимир Боделан. «Головна мета — створити біржу проектів: залучити бізнесменів, які приходитимуть і відбиратимуть кращі роботи. Цей конкурс — чудова можливість для продуктивного суспільно-державного та державно-приватного партнерства. Молодь може реально побачити, що у них є перспектива в своїй країні, є можливості, підтримка і майбутнє», — вважає організатор.

Весна 1933 року… Не зважаючи на «залізну завісу», інформація про Голодомор в підсовєтській Україні усе-таки перетнула кордони. Західні українці, котрі під ту пору жили під Польщею, ніякого голоду на знали.

Мій батько служив у польському війську поблизу давнього українського міста Холм. Одного дня на тамтешню залізничну станцію прибули два ешелони з Совєтської України з живим товаром: гуси — по три злоті за голову. Такою була ціна на місцевому ринку. Але птахів довго везли і вони втратили товарну привабливість. Тож ніхто їх не хотів купувати. Вагони простояли дві доби. Вночі двері повідчиняли і випустили гусей на волю. Ешелони помчали у зворотному напрямку в Совєтський Союз. А тут підняли голови місцеві комуністи: мовляв, який голод, якщо привозять такий товар? Хіба варто дивуватися? Більшовики зуміли обдурити навіть тодішнього президента Франції, котрий спеціально приїздив в Україну, щоби пересвідчитися на власні очі.

Мисляча людина зроду не повірить у маячню про Одесу як «русскій город», у якихось міфічних сучасних нібито «фашистів» та антифашистів, котрі з ними борються, у референдум як «народну ініціативу» (які ще дурниці не назвала — читачі можуть доповнити).

Але це — мисляча людина. А скільки ще є таких, які вірять такому словоблудству та слухняно йдуть за ним! Саме ці люди стали ґрунтом для всіляких нісенітниць, спрямованих на руйнацію української державності. Ворогів її хлібом не годуй, лише дай можливість сіяти у суспільстві ненависть, роздратування, протиріччя, протистояння. Впевнена, що є серед нас дослідники (історики, політологи, лінгвісти, взагалі — патріоти), які могли б дуже багато зробити в сенсі виховання пересічних, як мовиться, співгромадян.

Того весняного дня 1986 року балтяни навіть не могли подумати, що їхні життя і здоров’я залежатимуть від 29-річного пілота, який здійснював робочий політ над містом.

По обіді 17 квітня 1986-го, коли люди поверталися з роботи, на околиці Балти прогримів вибух. За мить у небі над містом з’явилися й почали кружляти військові вертольоти. Лише через якийсь час городяни дізналися, що ціною власного життя льотчик Микола Козлов врятував Балту від техногенної катастрофи.

У рамках проекту «Європейський кондитерський дім» у Кодимі працює клуб юного кондитера «Чаклун ласощів».

Завідуюча кондитерською «Чарівні ласощі», вона ж координатор проекту Лідія Булаївська дає безкоштовні майстер-класи, під час яких діти навчаються ліпити з мастики і цукрової пудри квіти, фігурки, візерунки. На заняття із задоволенням ходять 15 дітей, серед яких — шість хлопчиків.

«Поїхав я тойді в Київ… і думав уже в Києві ожениться та й жить на світі, як добрі люде живуть…» — писав у роки солдатчини Тарас Шевченко своєму доброму другові Йосипові Бодянському. Ці його мрії розбилися об катастрофу 1847 року, коли почалися арешти кирило-мефодіївців… Чи могло бути інакше? Чи можливі у принципі для художника справжнє кохання, «справжня» родина? Над цими питаннями замислився одеський письменник Микола Суховецький, працюючи в ці дні над романом «Відважні скоморохи».

М. Суховецький навчався на філологічному факультеті Одеського університету, вчителював, працював редактором художньої літератури в Одеському міжобласному видавництві «Маяк», в одеських газетах. Він є автором книжок оповідань і повістей «Три кілометри від станції» (1977), «Хоро» (з життя болгар півдня Одещини, 1981), «З коханих рук» (1985), «Кімната для ігор» (1989), «Мистецтво копати картоплю» (2009), роману «Розигри» (2004); збірки віршів «Зустрічі нашої світло» (2001); дитячої книжки «Вірші для Христинки» (2005).

(Уривки з роману «Відважні скоморохи»)

* * *

Останнього дня квітня 1846 року Тарас Шевченко малював у Києво-Печерській лаврі для Київської археографічної комісії. Кілька годин поспіль працював олівцем, зробивши півдесятка замальовок, щоби потім вибрати кілька кращих сюжетів для відтворення у кольо­рах.

14  листопада — Всесвітній  день  боротьби  з  цукровим  діабетом

Нинішнього року, за рішенням Всесвітньої орга­нізації охорони здоров’я, цей день проходитиме під гаслом «Боротьба з ускладненнями». Цій темі була присвячена прес-конференція головного лікаря Одеського обласного ендокринологічного диспансеру, головного позаштатного ендокринолога управ­ління охорони здоров’я облдержадміністрації Ольги АГАФОНОВОЇ.

Цукровий діабет (ЦД) — одне з найпоширеніших медико-соціальних захворювань. З кожним роком дедалі більше людей хворіють на ЦД. Це ендокринно-обмінне захворювання, в основі якого лежить абсолютний або відносний дефіцит інсуліну, який зумовлює порушення всіх видів обміну речовин.

Учні одеської спеціальної школи № 75, у якій навчаються діти з деякими пси-хічними відхиленнями, або, як зараз прийнято говорити, з «альтернативним мисленням», взяли участь в озелененні вулиці Садової, де розташований навчальний заклад. Вони посадили біля своєї школи три липи.

До цієї акції долучилися заступник міського голови Марія Стоцька, директор департаменту науки та освіти Зінаїда Цвірінько і директор департаменту міжнародних зв’язків Світлана Боєва, а також гості Одеси — керівник садово-паркового господарства Відня (Австрія) Йоахім Чен, який приїхав у наше місто як експерт, і друг школи № 75, громадянин Норвегії Кевін-Пол Скерот, котрий допомагає необхідними матеріалами для розвитку трудових навичок, зокрема навчання мистецтву вишивки, її вихованців.

Зараз у нашій країні розробляються національні нормативні акти, спрямовані на охорону праці користувачів персональними комп’ютерами (ПК). Найповнішим нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин» ДСанПіН 3.3.2.007-98 (далі — Правила).

Особлива увага звертається на те, що дотримання вимог, викладених у Правилах, значно знизить наслідки несприятливої дії на працівників шкідливих та небезпечних факторів, які супроводжують роботу з ВДТ. Насамперед це стосується зорових та нервово-емоційних перевантажень, серцево-судинних захворювань.