№ 80-81 (21448-21449) четвер-субота 10-12 жовтня 2013 року
Спростовуючи економічні ілюзії
Старший економіст CASE-Україна Володимир Дубровський одразу виділив низку таких найбільш розповсюджений економічних ілюзій і взявся за їх спростування.
Коли один від економічних відносин виграє, то другий при цьому обов’язково програє?
Існує таке поняття, як «гра з нульовою сумою». Якщо мислити в категоріях цього поняття, при рівнозначному обміні ніхто нічого не виграє: ви придбали бутерброд за 10 гривень, відтак ви отримали їжу на цю суму, а продавець — гроші замість їжі. Ніхто нічого не отримав цінного — для чого ж тоді мінятися? За словами Володимира Дубровського, цінність вимірюється не лише вартістю, а й корисністю: ви отримали не лише їжу на 10 гривень, а й можливість поїсти, відтак задовольнили потреби. Продавцеві теж вигідно: йому бутерброд був не так потрібен, як 10 гривень. Усі в результаті такого обміну збагатилися, хоча й у невеликих масштабах. Дещо подібне може відбуватися на різних рівнях, тож і збагачення внаслідок таких економічних стосунків може бути різним. Наприклад, обмін знаннями збагачує всіх, бо інформацією можна поділитися, не втрачаючи її, але без обміну товарами ті, хто продукує знання, померли б від голоду. Чи, скоріше, просто не стали б фахівцями.
«Ой ти, земелько...»
Одна з чарівних пісень мого українського народу починається рядком «Ой ти, земелько». Далі йдуть молитовні слова — «Ти моя ненько». Моя мати — колгоспниця — Василина часто співала її на бурякових ланах села Новоолександрівки, що на одеській Великомихайлівщині, притискаючи до грудей теплу і живу грудочку, загорнуту у пелюшки — мого молодшого брата Михайла, коли мій старший брат Анатолій приносив його на ланку, щоб вона нагодувала.
Та до чого це я?
Під час війни, коли до нашої сільської хати прямували німці чи румуни, мати ховала нас то за хлів, то в скирті соломи. Ми, діти, сиділи тихо, як миші, поки «гості» не йшли з подвір’я далі. Пізніше я зрозумів, що не тільки тому, щоби зберегти, ховала нас мати, перш за все через те, що діти не вміють брехати, коли їх про щось розпитують дорослі. Ігри дорослих їм невідомі. А за три роки окупації бувало всяке. То на горищі хтось ніч-другу ночує, то з вечора мати затіває дві печі хліба, а на ранок у хаті вже навіть духу його нема. Про хліб буде далі. А поки що батько, сільський учитель, уже в п’ятидесяті роки, прочитавши мій перший надрукований опус з історії, зазначив: мовляв, коли збережеш цей дитячий наїв прямодушності й чесності — будеш чогось вартий. І як зараз бачу, раптом відкрив книжкову шафу і дістав тоненький учнівський зошит без обкладинки.
Козацька рада у Коломиї
14 жовтня — День Українського козацтва
Делегація Чорноморського козацького війська, загалом близько двадцяти осіб, на чолі з генерал-отаманом Анатолієм Петьком взяла участь у V міжнародній великій раді Українського козацтва, що відбулася у Коломиї. Це зібрання було присвячене 400-річчю перебування Війська Запорізького з визвольною місією на Прикарпатті. Загалом на святкування до Коломиї з’їхалися майже сімсот козаків з усіх регіонів України, а також гості з десяти країн світу.
Захід розпочали зі служби у кафедральному соборі Преображення Господнього. Там відбувся молебень за Україну. Святковим маршем під супровід духових оркестрів привітали козаки столицю Покуття, поклали вінки до пам’ятників великих українців Тараса Шевченка та Івана Франка. На майдані Відродження, біля пам’ятника Кобзареві, відбувся урочистий прийом до лав Українського козацтва. Молоді хлопці, склавши присягу, були посвячені в козаки гетьманом УК Миколою Пантелюком, який, до речі, родом з Коломиї.
...І справжня французька школа
Цими днями, а точніше 6—8 жовтня, в Одесі без особливого галасу і помпезності відбулася подія, безпрецедентна для історії нашого міста. До того ж вона явно засвідчила, що процеси євроінтеграції України набувають зримих рис.
Саме Одеса стала місцем проведення регіональної конференції французьких послів континентальної Європи, присвяченої питанням енергетичного постачання, безпеки морського транспорту та проблем міграції в континентальній Європі. У її роботі взяли участь 17 послів Французької Республіки практично з усіх країн Європи та директор у справах континентальної Європи міністерства закордонних справ Франції Ерік Фурньє.
Делегація французьких дипломатів 7 жовтня також взяла участь в дуже важливій для нашого міста події — офіційному відкритті французької міжнародної загальноосвітньої приватної школи EFPO на території парку Горького (Варненська, 4б).
Чудовні хвилини зачарування
Це було позавчора, 8 жовтня. В Одесі відбулося дійство, яке надовго запам’ятається всім, хто прийшов того вечора до Національного академічного театру опери та балету.
На головній одеській сцені відбувся концерт всесвітньо відомого Національного заслуженого академічного українського народного хору України ім. Григорія Верьовки під керуванням народного артиста України, лавреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, Героя України Анатолія Авдієвського.
Одеська рок-хвиля
17 жовтня о 19.00 у клубі «ШКАФ» (вул. Грецька, 32) відбудеться щорічний музичний фестиваль «Одеська рок-хвиля».
У програмі — виступи одеських гуртів КіМ (Кирило і Мефодій) та ТоВі. Хедлайнери музичної події — формація патріотичного позитиву, гурт «Друже Музико». Охочих чекатиме також майстер-клас з українського народного танцю.
Не піддаватися розпачу, або Ще раз про фантом «російськомовності» та українські комплекси
«Російськомовне (читай — загалом культурно та етнічно) місто Одеса». Таку мантру чуємо щоденно від українофобських ЗМІ, їх власників та адептів, які переконують, що українців «тут ніколи не стояло», й, отже, не має бути. Зауважимо, що навіть поза питанням про правдивість цього твердження така поняттєва сполука є дуже архаїчною, алогічною, адже навіть коли чогось не було — це аж ніяк не значить, що щось не має права виникнути та закріпитися тепер, навіть усупереч бажанням фанатиків секти ретроградного підходу до конструювання сучасності. Головним мотивом просування такого фантому є комплекс побоювання за потенціал своєї культури, страх, що без державної підтримки, розштовхування конкурентів (тобто інших мов та культур) вона, бідненька, аж ніяк не виживе. То хто тут русофоб?
Проте, найприкріше, що рабами цієї мантри стають й українці. Цілком слушно це зауважив шановний Роман Кракалія у статті про нагородження переможців конкурсу серед українознавців («ЧН», 26 вересня). Часто витає цей образ на шпальтах української преси, у дописах, власне, проукраїнських та українських авторів. Для них ця мантра є своєрідним бромом, заспокійливим, мовляв, усе так погано, що й не варто чогось робити, або що не зробиш — усе в таких умовах благо, незалежно від якості зробленого, то й не критикуймо, не здіймаймо хвиль у болотці. З іншого боку — проявом залишків комплексу меншовартості та мазохізму.
Демократія прокладає шлях диктатурі?
Невже телеканал TVі настільки імпонує екс-нардепу Ігореві Маркову, що так люб’язно надав йому свою трибуну? І вже політик скільки хотів «розливався соловейком», розповідаючи про свої наполеонівські плани. Свою об’єктивність продемонстрував і 5-й канал. Дав висловитися усім, зокрема й Маркову. Той доводив, що під час виборчої кампанії не мав ні від кого претензій (але ж ми знаємо, що це не так). Потім словами начебто безпристрасного глядача — підсумок: мовляв, витурили з депутатів — туди йому й дорога, тільки метод, яким цього досягли, поганий.
Що ж виходить — демократія прокладає дорогу диктатурі й усіляким нахабам? Цікаво, що скаже Європейський суд про позбавлення Маркова депутатського мандата? Зрозуміло, що вся процедура здійснена руками кишенькових суддів. Однак питання в іншому: як маркови стають депутатами, хто їх обирає? Навіть для грамотного, мислячого виборця нема гарантії, що вибере порядного і не спокуситься тим, кого «підсуне» правляча верхівка. Чи існує контроль за «якістю» кандидата на депутатське місце?
Потурбуйтеся про груди
На Одещині стартувала всеукраїнська акція «Турбуйся про них!» — проект, ініційований Міністерством охорони здоров’я, скерований на профілактику захворювання раку молочної залози (РМЗ). У рамках проекту безкоштовно обстежитися на рак грудей і отримати необхідні консультації фахівців зможуть усі бажаючі.
Головним у боротьбі проти раку молочної залози, стверджують спеціалісти, залишається раннє виявлення хвороби, що дозволяє поліпшити результати лікування і сприяти одужанню пацієнток.
«Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом...»
Поміж Богородичними празниками церковного року особливе місце для українців посідає день Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня), бо ж у нас його пошановують і як релігійне свято, і як національно-патріотичне, і як родинне. У народі Покрову називають Третьою Пречистою.
Головний мотив встановлення цього свята — це видіння святого Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби, повсюди в місті панувала тривога. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховували Її ризу, відправляли всенічну, храм був переповнений. Саме тоді після відправи Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей (так раніше називали головні двері церкви, через які входили до храму) йшла світлом осяяна Богородиця у супроводі Івана Хрестителя та Івана Богослова, при співі великого хору святих. Богородиця підійшла до престолу, вклякла, довго молилася і плакала. Після цього, як бачив святий Андрій, Вона зняла зі своєї голови хустку-покров-омофор і широко простягла її над народом у церкві. Коли видіння зникло, святий Андрій та Епіфан зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Як наслідок, вороги таки відступили, і місто було врятоване.
Щоб не заростало травою непам’яті
За кілька днів до великого триєдиного українського свята — Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та 71-ї річниці постання УПА — деякі громадські організації та політичні партії прийшли до козацьких могил Сотниківського цвинтаря, щоби спільною толокою впорядкувати це місце, де лежать духовні й фізичні пращури багатьох одеситів, тих, котрі дуже часто нічого про це не знають.
Першими прийшли «свободівці» на чолі зі своїми очільниками, серед них і народний депутат України Павло Кириленко. Підтягнулися представники деяких козацьких осередків, партії «УДАР» з головою обласної організації Андрієм Юсовим, клубу історичної реконструкції з Олегом Ровнером, музиканти кобзарської майстерні Максим Трубніков та Олекса Губський.
«Ми йшли, бо кликала Вкраїна»
Улітку на знаменитому курорті Моршині я познайомився з людиною незвичайної долі — Михайлом Васильовичем Трошком. Отримуючи лікувальні процедури, цей уже в поважних літах чоловік розповів мені про свою тяжку долю українця після Другої світової війни. Ось де правда нашої історії, неприкрита, неперекручена, не та, яку намагаються нам «повернути» нинішні українофоби.
Народився Михайло Васильович 1926 року у селі Єзупіль Галицького району Станіславської (нині — Івано-Франківська) області. Як усі діти того часу, працював з батьками по господарству, вчився. Ще за німців, у 1942-у, маючи лише 16 років, вступив до ОУН. Отримав псевдо «Лис», бо мав талант до хитрувань. Ось що він мені розповів.
Житло: безпечне чи дешеве?
Такі фактори, як екологічність району та використані при будівництві матеріали, хвилюють 87,5% та 85,1% відповідно. «Сьогодні питання екологічності житла і району його розташування відходить на другий план. При цьому третина українців знають про негативний вплив будівельних матеріалів на здоров’я», — сказав директор центру «Соціальний моніторинг» Дмитро Дмитрук.
За оцінками УФРОЗ, повідомляє прес-служба федерації, більше 60% житла може бути небезпечне для здоров’я людини. На якість повітря всередині приміщень найбільший вплив мають будматеріали, тоді як смог з вулиць лише на 20% впливає на мікроклімат будинків чи офісів. «Сучасна людина близько 85—90% часу проводить у приміщенні — будинку, в школі, інституті чи на роботі. Люди вдихають шкідливі речовини, які виділяють будівельні та оздоблювальні матеріали. Дрібний пил і хімічні сполуки становлять серйозну небезпеку для здоров’я», — зазначив голова УФРОЗ Володимир Загородній і нагадав, що хронічні захворювання виникають не одномоментно, а протягом тривалого часу, оскільки багато небезпечних речовин роками накопичуються в організмі людини.
На словах захищаємо, а насправді — руйнуємо
Такий мимовільний висновок напрошується після недавньої прес-конференції начальника управління охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації Наталії Штербуль. Причому, як це не дивно, головною перешкодою на шляху збереження історичних пам’яток, виявляється, є влада — як місцева, там, де розташовані ці об’єкти, так і центральна.
Що стосується першої, то, зокрема, досі не припиняється конфлікт між Білгород-Дністровською міською радою та КП «Фортеця», яке опікується збереженням і розвитком туристичної привабливості Аккерманської фортеці. Справа в тому, що міськрада не видає державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташована пам’ятка археології «Городище Тіра, Білгород», а це, за словами Наталії Штербуль, гальмує проведення всіх необхідних робіт, спрямованих на перетворення історичної пам’ятки на центр культурного відпочинку й туризму.
За Херсонесом — Бахчисарай
Наприкінці вересня Херсонес Таврійський офіційно отримав сертифікат Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Як повідомляли «Чорноморські новини», цей статус Херсонесові було присвоєно 23 червня на 37-й сесії комітету ЮНЕСКО, яка проходила у Камбоджі.
Під час урочистостей з нагоди вручення сертифіката керівник відділу економічного співробітництва, соціального та регіонального розвитку Представництва ЄС в Україні Хосе Роман Леон Лора зазначив: «Той факт, що Херсонес віднині значитиметься у списку Світової спадщини, означає не лише те, що він опиниться на світовій карті культурної скарбниці та туризму. Це також є ключовим фактором покращення загального підходу до управління культурною спадщиною в Україні загалом і в Криму зокрема». За його словами, внесення до престижного реєстру передбачає чіткі зобов’язання для центральної та регіональної влади. «Ця номінація, активно підтримувана Євросоюзом, — це честь та виклик для української влади», — наголосив пан Леон Лора.
Малобуялицькі греки. Ідентифікація
15 жовтня о 15.00 в Одеській філії Грецького фонду культури відбудеться презентація книги Миколи Калмакана «Малобуялыкские греки. 200 лет на Одесщине» (том III).
У третьому томі автор продовжує публікувати невідомі раніше матеріали з історії першої на Одещині іноземної колонії Малий Буялик (нині — Свердлове Комінтернівського району), створеної на початку XIX століття за 25 кілометрів від Одеси на місці колишнього ногайського стійбища Аджалик. Вона була єдиною територіально-національною громадою серед тутешніх колоній, де мовою спілкування була грецька. Автору вдалося зібрати і вперше опублікувати словник із 1000 слів діалекту усної грецької мови, яким говорили малобуялицькі греки-колоністи, і яким сьогодні, через 200 років, дедалі рідше послуговуються їхні нащадки, що переїхали до Одеси та інших міст України та світу.
«Правда завжди переможе»
В Одесі відбулася прем’єра фільму про силача Івана Фірцака
2 жовтня в кінозалі «Cinema City» ТЦ «Середньофонтанський» відбувся прем’єрний показ нової дитячо-юнацької кінострічки «Іван Сила» про знаменитого закарпатського силача Івана Фірцака, відомого як Кротон. Стрічка екранізована за книгою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» (2007). 3 жовтня прем’єрний показ відбувся в Києві, 7-го — в Ужгороді та Мукачеві. Всього ж найближчим часом буде охоплено 25 кінотеатрів України, включно з м. Южне, де прем’єра відбудеться 17 жовтня.
Нині ті, хто працював над фільмом, активно його популяризують. Так, режисер і продюсер картини Віктор Андрієнко організував для школярів допрем’єрний показ свого доробку на батьківщині, у Запоріжжі. Відомий український силач Василь Вірастюк — у Києві. В Одесі прем’єрі передувала прес-конференція за участю відомих акторів-коміків Бориса Барського і Володимира Комарова, які також були задіяні у стрічці. Щоправда, на відміну від Києва, тут обійшлося без рекламних трюків (перед демонстрацією фільму в столиці через богатиря Дмитра Халаджі, який виконав головну роль, переїхали… три легкові авто!).
Малювання по-японськи
У центрі міста, в Салоні Одеської організації Національної спілки художників України по вул. Катерининській, 18, молода мисткиня Неоніла Єфимова знайомить зі своєю творчістю у техніці японського малярства.
Ця виставка незвична й оригінальна, вона — мовби доторк до Японії. Доторк на відстані, через художнє сприйняття мистця, легенький та обережний, немовби тоненьким пензликом — до екзотичного рисового паперу, або ж до японської шовкової тканини, таки ж інакшої, аніж деінде. Саме так: картина, що написана тушшю на рисовому папері, — називається техніка сумі-е. А Неоніла Єфимова якраз і викладає цю японську техніку малювання. Нескінченність відтінків чорного, що в підсумку дають дивовижний ефект глибини малюнку, та структура білого рисового паперу якраз і творять отой незбагненний колорит японського живопису.
Таємничий вихід «Пікової дами»
19, 20 та 25 жовтня в Одеському театрі опери та балету на глядачів чекає справжня подія — відбудеться довгоочікувана прем’єра опери П.І.Чайковського «Пікова дама». Вистава приурочена до двох знаменних дат: 190 років тому Одесу відвідав Олександр Пушкін, а 120 років тому тут побував Петро Чайковський, який спеціально прибув на прем’єру «Пікової дами».
Режисер-постановник опери — народний артист Росії, лауреат Державної премії СРСР, професор Олександр Тітель, диригент-постановник — народний артист Республіки Молдова Александру Самоїле.
«З’ява наша в світ не випадкова»
Прекрасна людина, чудовий журналіст, самобутній поет Володимир Невмитий покинув наш суєтний світ 3 вересня. Ось уже й сороковий день наближається, коли й душа, кажуть, залишить обшири нашого буття... Тож проведімо світлу душу Володимира Ілліча в обійми вічності добрим спомином про нього й оцими рядками, написаними його палким, небайдужим серцем.
«Образ Одеси в слов’янських літературах»
Перша міжнародна наукова конференція з такою назвою відбулася недавно в нашому місті. Її організаторами виступили Міністерство освіти й науки України, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, його філологічний факультет та кафедра української літератури, філологічний факультет та кафедра філологічних досліджень Захід-Схід університету м. Білосток (Польща) та Одеський літературний музей, де, власне, й проходив цей форум.
Якщо заглибитися у підтекст цієї, без сумніву, непересічної події, то можна сказати, що нею жила вся Одеса, адже господарі подбали про те, щоб численні гості з усієї України та зарубіжжя побачили красу нашого міста, його визначні місця, відвідали музеї, картинні галереї, оперний театр тощо і склали щонайкраще враження про Одесу та одеситів.
Міфопоетика роману «Лють»
Роман «Лють» на сьогодні останній у часі великий художній твір Геннадія Щипківського. Це широке епічне полотно зрілого майстра, який сягнув свого зросту і сили в змалюванні людських характерів, життєвих колізій і психологічному, а не просто адекватному, відтворенні історичної дійсності.
В основі твору — складне, суперечливе і героїчне життя Нестора Махна. Роман динамічний і напружений, і коли занурюєшся у його стихію, то ніби виходиш за межі часу. Життя селянського ватажка, повстанського батька саме по собі винятково цікаве, сповнене несподіваних поворотів долі, й авторові не треба було щось домислювати, дофантазовувати і гіперболізувати. Він ішов, як і в більшості попередніх творів, за правдою життя. Але в художньому творі важливо не тільки те, про що йдеться, а як розповідається, іншими словами кажучи, має домінувати висока міра художності, де, як відомо, правди без домислу не буває. І Г. Щипківському вдалося тут знайти мудру міру і забезпечити високий регістр звучання твору.
Шолом, Ізраїлю!
Місто Тель-Авів засноване 1909 року на викупленій у бедуїнів землі. До слова, жодного клаптика землі на території сучасного Ізраїлю не було завойовано — за все було заплачено грішми, причому платили, не торгуючись, стільки, скільки за землю правили. Про це вам скаже кожен ізраїльтянин. Тель-Авів означає «пагорб весни», що символізує відродження країни. Офіційна столиця Ізраїлю, хоча самі ізраїльтяни за таку визнають Єрусалим. Місто як місто. Сучасні хмарочоси, в яких учені стараються над нанотехнологіями, і житлові гамірливі квартали, де зранку густо пахне кавою, а ввечері — східними прянощами.
Кожного туриста неодмінно привезуть на екскурсію до Діамантової біржі. Таких у світі п’ять. Ізраїльська з-поміж них — найбільша. Через неї купується, обробляється і продається більше 60% діамантів у світі. Найбільше готових виробів скуповує США. Після екскурсії почала пильніше придивлятися до місцевих жінок. Майже всі носять коштовні камінці: хто скромненькі, а хто зміг дозволити собі й більшого.
Розкидайлівська без тварин?
21 вересня особисто проінформувати продавців «блошиного», що їм тут не раді, приїжджала міліція і представники департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міськради. Торговий люд «з доріжок» розповів, що делегація чиновників та правоохоронців того дня переконувала їх, мовляв, своїм товаром псують повітря і погіршують санітарно-епідеміологічну ситуацію на вулиці Розкидайлівській. Зокрема, екологи стверджували: вони неодноразово робили заміри атмосферного повітря у цьому мікрорайоні, і результати показували, що у вихідні дні, коли, власне, вирує торгівля пернато-пухнастим товаром, концентрація шкідливих речовин у кільканадцять разів перевищує норму. Таку ситуацію пов’язують, зокрема, з напруженим трафіком руху у цьому мікрорайоні. Аби поліпшити ситуацію, запевняли людей екологи, треба перебратися торгувати на територію в середині ТЦ «Старокінний».
«Як це змінить ситуацію, особисто я не розумію. Хіба добиратися зі своїми собаками на «Старокінний» я буду не так само, як сюди, на прилеглу доріжку, не на своїй машині? Це просто чергове бажання адміністрації ринку заробити на нас. У нас нефіксований товар: собаки не народжують щодня, як і не купують їх щодня. Тут ми не платимо по 35 гривень за півтораметрове місце, як вони хочуть. Платимо скільки хто може — від 5 до 30 гривень. Та й місце там не облаштоване: мало того, що територія маленька, вона без жодних навісів — просто клаптики землі, розділені на ділянки фарбою. Запевняють, там на 200 людей. Нічого подібного, хоча б 50 там помістилися. Нікому їхні умови не підходять», — зазначив Михайло, продавець вівчарок та автозапчастин.
Залиште листя хробакам!
Екологи закликають приєднуватися до патруля на захист опалого листя
Як відомо, Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України забороняють вивозити з парків листя, за винятком території вздовж доріжок, навколо пам’ятників, спортивних та дитячих майданчиків.
— Достатньо зазирнути у будь-який парк восени, щоб побачити, як листя прибирається на всій його території. У багатьох випадках вся територія парку вишкрібається до голого ґрунту, на якому навіть трави не залишається. Звісно, такі дії дуже шкідливі для парків, — каже Олексій Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України. — За відсутності зміни підходів до поводження з опалим листям мине ще кілька років і дерева у парках всохнуть, а нові будуть дуже важко приживатися без родючого шару ґрунту. Пригадайте насадження молодих дерев вздовж вулиць: щороку їх саджають наново, адже в «комірках» серед асфальтованого тротуару немає ні родючого ґрунту, ні опалого листя, ні води, до якої можуть дотягнутись глибоким корінням дорослі дерева.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206