Переглядів: 778

А музика звучить...

На вечорі пам’яті Анатолія Шевченка — музиканта і композитора, генія фламенко — у Великій залі Одеської філармонії

На великому банері над сценою — фотографія, добре знана всіма, хто любить його музику, хто часто бував на його концертах…

Він стоїть, усміхнений, на бетонному пірсі, босяка, у джинсах та білій сорочці навипуск, немовби щойно ступив на цей причал; у молодих очах захват і радість життя, позаду в білих баранцях синє море хвилюється, грає, зопалу наскакує на високий пірс, а він сміється, ловлячи посвисти вітру, двигтіння моря; яскраве сонце з-понад обрію щедро сипонуло промінням – аж гітара в руці засяяла своїм лакованим боком…

Ті рідкісні хвилини безтурботності, натхненного спілкування з природою, з музикою, з тими, кого любив, і тим, що любив, коли був розкутим та відкритим, якимось навіть беззахисним, як усі генії…

Коли не творив, не грав — а кожна мить гри також була творчістю, коли не думав напружено, розв’язуючи якусь чи музичну, чи теоретичну задачу, або ж обмірковуючи сюжет картини… А таким він був завжди — зосередженим, зібраним, наче зануреним у світ, наповнений гучанням гітарних струн, своїх подорожей у світ дивовижної музики, який щоразу відкривав і для всіх нас…

Того дня виповнилося рівно півтора року, як він пішов туди, звідкіль не вертають…

Того дня Велику залу Одеської філармонії знову виповнили всі, хто певний: він не пішов нікуди. А зі сцени каскадами лилася його музика. Музика, ним створена, ним відтворена. Музика, яка — вічна, а коли так, то вічним є і той, хто злився з нею своїм єством, хто весь її огром умістив у своєму серці та розкрив його якнайширше перед світом…

Ось він говорить з кіноекрана про музику, яку вивчив досконало, далі гітара слухняно, мовби дитина або ж кохана, горнеться до його рук, він грає, потім знову говорить — про Андалузію, про особливості тієї музики, яку сьогодні вже неможливо уявити без його гітари.

Знову й знову слухаючи її, нараз гостро діткнеться серця проста, як ноти звук, думка про втрату без вороття. Та лиш на мить, бо хвилево накочується музика, викликаючи в уяві далекі та близькі образи, а також переживання та емоції, бо однакові вони для всіх нас.

Грають ті, хто вчився у нього тривалі роки, грають так само, як він грав, і все ж — трохи таки по-своєму. Краще? Інакше? У їхній музиці — він, і це важливо, це — найголовніше.

Щойно перед початком сусідка поряд говорила про Карпати, про захоплення і зачарування... І враз — його славетна рапсодія, щось зовсім інакше, відмінне від звичних віддавна переспівів, щось таке цілковито свіже, прекрасне… Прояв геніальності — ні зрівняти з чимось, ані повторити…

І — з легким подувом романтизму, характерним стукотом кастаньєт, гулом кориди — терпкий, як старе червоне вино, іспанський мотив… Мить ошелешеної тиші — й обвал оплесків.

Імпровізації на роялі — пам’яті колеги-музиканта, з ким часто ділили цю саму сцену. І низький поклін йому — безтурботно усміхненому, відтепер уже — вічному на тлі вічного моря…

Маленька жінка в чорному підходить до столика з квітами, над яким, наче хвилі пам’яті, котяться білопінні вали. Спалахує тремкий вогник свічі… В тонких руках виспівують кастаньєти, сплітаються з його музикою, як сплелися колись їхні долі…

Музиканти беруть до рук свої інструменти... Помах диригентської палички, і вже нова музика виповнює залу, виповнює душі слухачів… Заплющити очі й побачити на місці соліста — ще не учня, а його самого, а далі почути його ледь приглушений голос й побачити ці теплі очі й цю непокірну чуприну…

А музика звучить, як звучала вона віддавна. І завжди…

* * *

У вечорі пам’яті брали участь: Станіслав Світличний — студент Харківського інституту мистецтв, останній, хто брав майстер-класи у маестро, артисти Одеської філармонії Анна Слободянік, Анна Кириченко, Сергій Сеславінський, Костянтин Красноухов, Дмитро Пєчкін — учень маестро, народна артистка України Раїса Недашківська, камерний оркестр Одеської філармонії під керуванням Ігоря Шаврука, а також заслужений артист України Юрій Кузнєцов. Звучали уривки з творів Анатолія Шевченка. Вечір вела Наталія Шевченко.

Роман КРАКАЛІЯ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net