Урядовий крок до Європи

Відкриваючи засідання уряду, у вступному слові прем’єр-міністр України Микола Азаров, зокрема, сказав:

«Сьогодні головне питання порядку денного засідання уряду — це розгляд проекту Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, включаючи всеохоплюючі зони вільної торгівлі. Сьогодні ми повинні прийняти рішення історичної ваги.

Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2011 року визначає інтеграцію України в європейський полі­тичний, економічний та правовий простори як один з пріоритетів зовнішньої політики держави, а програма економічних реформ Президента України чітко ставить кінцеву мету — євроінтеграцію.

«Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Саме це (заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава) природно й прагматично визначило наш європейський вибір.

Більше п’яти років різні склади уряду України вели непрості переговори щодо європейського майбутнього нашої держави. Водночас ми аналізували всі аспекти впливу режиму вільної торгівлі з ЄС на економіку України. Третій рік поспіль реалізується затверджений урядом план заходів щодо використання переваг та мінімізації ризиків створення вільної торгівлі з Євросоюзом.

Ми виконали колосальний обсяг законодавчої технічної роботи, адже положення угоди охоплюють практично всі сфери життя україн­ського суспільства.

Україна, як днями констатував глава держави Віктор Янукович, у змозі і, безумовно, виконає критерії, необхідні для підписання Угоди про асоціацію. Й ось саме зараз наш уряд підбиває риску під важливим етапом підготовки до асо­ціації з Євросоюзом і водночас відкриває новий етап кардинальних перетворень в Україні.

Ми робимо це свідомо, відповідально і відкрито. Місяць тому проект угоди, погоджений Києвом, Брюсселем, було опубліковано для широкого обговорення громадсь­кістю, діловими колами, експертами. Зміст угоди відкритий для всіх партнерів України в світі. Треба зазначити, що впродовж обговорення надійшло не так уже й багато зауважень, але ми прислухаємося до всіх думок, які лунають щодо асоціації.

Знаємо, що одні беззастережно підтримують угоду, інші активно заперечують. Це природно, оскільки зміни, які потягне за собою асоціація з Європейським Союзом, без перебільшення, доленосні для України.

На сьогодні не ставимо на порядок денний питання членства України в ЄС, але з підписанням Угоди про асоціацію ми створюємо умови для послідовного руху до європейської якості життя. Сьогодні ринок ЄС є одним із найбільших у світі, він об’єднує 28 держав — членів з населенням біля 500 мільйонів осіб. Але Україна хоче приєднатися не просто до найбільшого торговельно-економічного об’єднання в світі, а й до спільноти із сучасними стандартами демократії та прав людини.

Отже, наша держава зміниться докорінно, і когось це надихає, а когось тривожить. Завдання уряду полягає в тому, щоб ретельно, відповідально оцінити як плюси, так і ризики необхідних перетворень, за які ми беремося.

Угода про асоціацію є для нас «дорожньою картою» на шляху до тієї України, якою переважна більшість наших співгромадян хоче її бачити: країною з потужною со­ціально орієнтованою економікою, заснованою на передових технологіях, що гарантує достойні доходи громадян і сильний соціальний захист; країною з безумовним верховенством права; країною з високими стандартами життя, які, до речі, всі ті, хто згоден з асоціацією, і ті, хто не згоден, визначають однаково — як європейські стандарти життя. Тому що всі ми хочемо чистого повітря, якісної води, безпечних продуктів харчування, гарної освіти для наших дітей, сучасного медичного обслуговування, надійного правового захисту тощо. І все це не абстракції, а норми і правила, які вже діють в Європейському Союзі, які потрібні нам в Україні.

Чи є на цьому шляху ризики? Безумовно, є, і ми їх знаємо. Ніхто не каже, що перетворення, перед­усім економічні, будуть простими. Уряд зосередив увагу саме на ризиках, тому що наше завдання — разом з вітчизняними промисловцями і підприємствами заздалегідь створити механізми попередження та компенсації таких ризиків.

Головний ризик у тому, що для модернізації економіки потрібні величезні ресурси і час. Наприклад, щоб зберегти українську автомо­більну промисловість, ми маємо за 3—5 років провести кардинальну модернізацію на випередження, випускати конкурентоспроможну продукцію з меншими витратами, ніж європейські виробники. І для цього в Україні є ресурсна база, великі енергетичні потужності, кваліфіковані робітники, метал, електротех­нічне, пластикове та гумове виробництво. Але потрібне рішуче технологічне переозброєння всього виробничого ланцюга, який завершується збиранням автомобіля.

За десятирічний перехідний пе­ріод уся українська промисловість повинна виконати величезний обсяг робіт щодо запровадження європейських норм і технічних регламентів, залучення коштів, а також пошуку партнерів та інвесторів з метою модернізації виробництва...

Водночас глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі створить унікальні можливості для прискорення модернізації української економіки. Цими можливостями потрібно грамотно скористатися. І на це у нас є 10 років перехідного періоду. А хто не перебудується за 10 років, той просто не витримає конкуренції.

Ми повинні виходити з того, що наші конкурентні переваги, не дешеві, поки що, ресурси, а великий потенціал нашої енергетичної галузі, продуктивне сільське господарство, перспективні науково-технологічні розробки, зокрема сильні позиції в інформаційно-комунікаційних та біотехнологіях. Але головне — наш унікальний людський капітал. Саме він є критично важливим для здійснення всіх за­планованих масштабних перетворень.

У процесі підготовки проекту угоди значною мірою вдалося захистити інтереси реального сектора вітчизняної економіки. В ході переговорів знайдені компромісні рішення, які прийнятні для обох сторін. Згідно з досягнутими домовленостями, лібералізація торгівлі охоплює більше 97% тарифних ліній, або більше 95% обсягу двосторонньої торгівлі.

До того ж скасування ввізних мит, які сьогодні діють у Європейському Союзі щодо українських товарів, відбудеться вже у перший рік дії угоди. При цьому середня ставка мит в Україні знизиться для товарів з Євросоюзу вдвічі — з 4,95% до 2,42%, тоді як середня ставка мит Євросоюзу для українських товарів зменшиться в 15 разів — із 7,6% до 0,5%. Це практично нульові. Основні зміни для 99% українських товарів, що постачаються до ЄС, відбудуться вже у перший рік дії угоди ще до ратифі­кації угоди державами — членами ЄС. Натомість мито для товарів з ЄС в Україні буде знижуватися поступово, протягом 4 років.

Таким чином, українські виробники отримають часову перевагу і шанс підвищити конкурентоспроможність своєї продукції не тільки на ринку Євросоюзу, але й на ринках «третіх» країн. При цьому додаткове зростання очікується в основному за рахунок таких видів економічної діяльності, як сільське господарство, харчова промисловість, текстильний та шкіряний сегменти легкої промисловості, металургія та оброблення металу, машинобудування, транспортні послуги, послуги юридичним особам тощо.

Крім того, наявність міжнародного договору, що передбачає вільну торгівлю з Європейським Союзом, має стати потужним аргументом на користь збільшення прямих іноземних інвестицій, особливо з «третіх» країн, у виробництво в Україні товарів або послуг, орієнтованих на експорт до країн — членів ЄС. Повторю, що і ресурсна база, і логістика для цього в Україні є.

Посилення конкурентоспроможності українських виробників також матиме позитивний вплив на розвиток внутрішнього ринку, дозволить заміщувати імпорт власними товарами. Ці зміни відчує не лише бізнес, а й кожен громадянин України.

Водночас потрібно усвідомити, що завдання з імплементації угоди вимагає напруженої та скоординованої роботи уряду, парламенту та українського бізнесу, адже більшість положень угоди, насамперед щодо функціонування зони вільної торгівлі, є «домашнім завданням» для нашої держави і створенням таких умов, у першу чергу правових, за яких зона вільної торгівлі буде взаємовигідною та підвищить конкурентоздатність України.

Важливо й те, що Угода про асоціацію — не догма. Передбачена можливість її періодичного перегляду. Це рівноправний міжнародний договір. На найвищому рівні політичний діалог та діалог в інших сферах відбуватиметься на рівні саміту, на якому Україну представляє президент, а ЄС — президент Європейської Ради та Європейської комісії. Для контролю за виконанням угоди та її перегляду буде створено Раду асоціації. Так звана платформа громадянського суспіль­ства допоможе залучити до реалізації угоди всіх громадян.

Перебудова вітчизняної економіки відкриє нові перспективи інтенсифікації співробітництва з країнами Митного союзу та СНД. В Угоді про асоціацію немає, і про це говорить також й офіційна заява Європейської комісії, жодних положень, які б перешкодили нашим планам розширення співпраці з Митним союзом, країнами СНД та іншими партнерами за межами Євросоюзу...».