Неминуча чипізація: погляд Біблії

Ще кілька десятиріч тому певними силами, що володіють найбільшими фінансовими можливостями, було поставлено, як говорить доктор Гованд, декілька завдань з метою уможливлення кінцевого продукту глобалізації — створення нового світового уряду. Нині ми є свідками впровадження цих завдань на практиці: розбещення молоді і відведення її від релігії; спростування старих моральних кодексів; потурання громадянській непокорі і поблажливе ставлення держави до злочинності; поділ людей на ворожі групи за расовими, релігійними та іншими ознаками; скеровування уваги суспільства не на державу, а на спорт, show-business та інші розваги; контроль преси й телебачення; зневіра суспільства у керманичах; реєстрація усієї зброї з наступною її конфіскацією. Успішно виконавши ці завдання, можна буде сміливо братися до найголовнішого…

…Моє покоління стало свідком нічим не примітного на перший погляд явища — присвоєння іденти­фікаційного номера. Наші предки поколіннями жили без нього, а нині без тих десяти цифр не обійтись. Цікавим є самий порядок цифр у коді. Перші п’ять з них визначають дату народження власника номера — п’ятизначне число є кількістю днів від 31 грудня 1899 року до дня народження особи. Наступні чотири цифри означають порядковий номер людини, що народилася у цей день. Окрім того, передостання цифра визначає стать власника: якщо цифра непарна — стать чоловіча, парна — жіноча. Десята цифра — контрольна.

Сьогодні увесь так званий цівілізований світ застосовує такий механізм фіскального обліку своїх громадян. Відомий і замовник цієї системи — керований масонами МВФ зі штаб-квартирою у Вашингтоні: бажаєте кредит — робіть «реформи». Навіщо це такій установі — могли б напевно розповісти Сноуден чи Accанж…

Нині ми дедалі частіше чуємо про біометричні паспорти, які, серед іншого, вимагає від нас Європа, сателіт США, що зробить контроль над нами ще більшим. Теракт у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, до організації якого були причетні, як твердять поінформовані джерела, американські спецслужби, розв’язав руки «реформаторам», що почали діяти впевненіше, посилаючись на «безпеку». Тому біометричний паспорт — це питання часу. Але це є не кінцевою метою «реформаторів», а лише перехідною ланкою.

Уже від вересня цього року го­тівкові розрахунки в Україні обмежені 150 тисячами гривень. Невдовзі ця сума зменшиться в рази, що змусить українців звернутися до банків і отримати пластикові картки у більшій кількості, аніж є досі. Ми бачимо, як швидко розвиваються технології, які начебто покликані зробити наше життя комфортнішим та не таким завантаженим, проте ця ілюзія насправді є пасткою. Посилаючись, наприклад, на забрудненість паперових грошей, дороговизну їх виготовлення або часті підробки, від готівки з часом відмовляться взагалі. До того ж податківцям це дасть можливість відстежувати походження грошей, суми надходжень і витрат. Тому не виключено, що це відбуватиметься й під гаслом боротьби з корупцією. Але для того, аби це стало можливим, потрібно залучити до безго­тівкових розрахунків якнайбільше людей уже сьогодні. І створити для цього всі умови: обладнати торговельні точки платіжними терміналами. Абсолютно всі, навіть у найвіддаленіших селах. Цей процес ми спостерігаємо нині. До того ж такий розвиток подій прибере з вулиць хаотичну торгівлю: бабця, не маючи можливости прийняти електронні гроші, вже не зможе продати власноруч вирощені помідори з присадибної ділянки.

Наступним етапом стане переведення усієї інформації про людину, що доти перебувала на багатьох носіях, на один носій, так званий чіп, який, аби не бути загубленим, вживлюватиметься під шкіру руки в ділянці зап’ястка або на чолі. Людина з таким чипом, на якому міститиметься абсолютна вся інформація про неї — від дати і місця наро­дження до банківських рахунків, розраховуватиметься за надані послуги чи придбаний крам шляхом сканування цього носія, котрий, вочевидь, матиме вигляд штрих-коду або щось подібне до нього. Подиві­ться на будь-який товар: під штрих-кодом з доземними смужками містяться тринадцять цифр — до наших десяти цифр ідентифікаційного номера на початку буде додано ще три — код країни — 482. Нас порахують як в’язнів нацистських концтаборів! У цьому випадку людина, яка не отримала ідентифікаційного номера, скажімо, з релігійних переконань, не зможе отримати й чипа, а відтак, не маючи можливости щось купити чи продати, залишиться практично без засобів до існування. Саме про це і йдеться в Біблії, яка називає цей код числом звіра. І саме тому цьому звірові сьогодні важливо підірвати авторитет Біблії й, давши людству яскраву обгортку, під якою ховається отрута, відволікти його від суттєво важливих речей у житті.

У Сполучених Штатах Америки, Мексиці та деяких інших країнах уже сьогодні є носії чипів, і випробування тривають. Переміщення людини з чипом, її фінансові операції легко контролювати певним службам. І не виключено, що, маючи підозри на терористичний замах, начебто чи направду організований цією особою, ці служби, дистанційно «спілкуючись» з чипом, зможуть просто ліквідувати цю людину фізично. Від носіїв чипів вимагатимуть лояльности та слухняности, позаяк контроль стане тотальним. Ця диктатура планетарного масштабу і є кінцевою метою системи, яка впроваджується нині на наших очах. Сьогодні видається неможливим тотальна чипізація населення через насамперед його більшу чи меншу обізнаність, однак зашморг на шию вже накинуто і мотузка дедалі затягуватиметься. Батогом чи пряником позірно незалежна, та насправді маріонеткова, влада таки зробить свою справу: поетапно, аби не було значного спротиву таким радикальним «реформам», з усмішкою на обличчі вона підступом, цинічно, нахабно затягуватиме мотузок.

Аби населення проявило послух у потрібний час, вже сьогодні йде неоголошена війна людським цінностям на всіх фронтах: від зомбування засобами масової інформації, надто телебаченням, до нав’язування нових стандартів у «культурі», зокрема у кінематографі, музиці, літературі. Абсолют, яким є Біблія, нівелюватиметься стиранням граней між чорним і білим. Нас уже привчили не дивуватися голопузим дівчатам у спідній білизні (хоча ще зо сто років тому панянка у вишуканій сукні, побачивши моду на вулицях ХХІ сторіччя, певно сказала б, що потрапила чи то до папуасів, чи то в бордель, і, напевно, не помилилася б), аплодувати голосистим повіям на сцені, не дивуватися насиллю і безкарним злочинам, наполегливо привчають мислити примітивно, забути про високу культуру наших предків, співчуття і довіру один до одного, віддатися найнікчемнішим інстинктам і споглядати за вуличною «святковою» строкатістю гей-парадів. Нас планомірно перетворюють у сіру біомасу, якою легко керувати.

Читаючи художню літературу, слухаючи музику або споглядаючи витонченість архітектурних чи малярських шедеврів минулих епох, розумієш, як багато ми вже втратили! Цілі пласти високої культури! І скільки нам ще належить втратити, якщо не підемо проти течії деградації й деморалізації?! Утім, усе йде за заздалегідь спланованим сценарієм…

Ще дві тисячі років тому пророки передбачали нинішній стан речей. Їхні свідчення сьогодні доступні кожному, бо містяться у книзі, що перекладена більшістю мов, — Біблії. Біблія є не лише історичним джерелом, що описує події минулого, а й пророцтвом на майбутнє, дороговказом для людини на всі випадки життя, тим абсолютом, який чітко розмежовує поняття добра і зла. В її останній книзі, написаній пророком Іваном Богословом на Патмосі, вочевидь, в алегоричній формі, щодо подій нашого найближчого майбутнього сказано: «І зробить вона [звірина], щоб усім — малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам — було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його. Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її — шістсот шістдесят шість» (Об’явлення 13:16-18). Щодо числа трьох шісток, то деякі експерти схильні вбачати їх на вже присутніх трьох довгих смужках на штрих-коді, які, вірогідно, носитимуть й люди. Далі пророк пише словами янгола: «Коли хто вклоняється звірині та образу її і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні й сірці перед янголами святими та перед Агнцем. А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не матимуть спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її і приймає знамено ймення його» (14:9-11). Згадуючи сім чаш гніву Божого, Іван Богослов пише: «І пішов перший янгол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу» (16:2). Цілком можливо, що це буде щось на кшталт певного комп’ютерного вірусу. Але справжня винагорода чекатиме на стійких під час другого пришестя Христа: «І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, — і суд їм був даний, — і душі святих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чоло своє та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років» (20:4).

Алегорії книги Об’явлення ще не є для нас достоту зрозумілими, як не був зрозумілим й опис про «знамено звірини» ще якихось двадцять років тому. Проте нині ми вже маємо змогу порівнювати записане Іваном Богословом пророцтво з дійсністю. Час, коли «живі заздритимуть мертвим», якщо й не настав, то дуже близький. Цього не варто боятися, бо фізична смерть — ніщо на тлі вічности. Мудрість і мужність — ці якості є актуальними як ніколи.

Війна за людські душі триває. І чим далі, тим гострішою вона буде. Час зробити вибір, поки він є.

Павло ШУБАРТ.