Чому українці живуть менше 70 років, а французи — понад 80?

Страховка покриває витрати на ста­ціонарне й абмулаторне лікування, діа­гностику та щеплення, транспортування хворих, догляд удома, реабілітацію... Якщо ж працездатному та зайнятому пацієнту й доводиться оплачувати частину тих чи інших медичних послуг, то вони мінімальні (близько 13% від загальної кількості). При цьому безробітним і малозабезпеченим держава повністю відшкодовує кошти на лікування. Це стосується і хворих на діабет, СНІД, ДЦП, онкологічні та інші важкі недуги, ва­гітних...

Звідки надходить фінансування цієї майже ідеальної моделі піклування за здоров’я громадян? З одного боку, французи відраховують певний відсоток зар­плати у національну лікарняну касу. Такий податок, який сплачують на медичне страхування працівники, становить близько 19% від їхнього прибутку. З іншого — гроші виділяє державна казна. Нарешті, спеціальними податками обкладають доходи тютюнових, винно-горілчаних і фармацевтичних компаній.

Також більшість населення має додаткові страхові поліси. Потрапивши у лікарню, як правило, пацієнт сам вносить плату, а потім отримує компенсацію від державного фонду та приватних страхових структур.

На кожну тисячу людей
— три лікарі

Взагалі, за обсягами витрат на медицину Франція посідає третє місце в світі. На здоров’я громадян тут спрямовують близько 11% внутрішнього валового продукту. Медичні заклади — доглянуті, ніде ви не побачите старих необлаштованих приміщень.

Конкуренція не дозволяє більшості медиків, за винятком, наприклад, модних професорів, надто підвищувати свої гонорари. Адже на кожну тисячу мешканців у Франції припадає три лікарі. І цей показник — найкращий у світі.

Цікаво, що французи закріплені не за поліклінікою, а за особистим терапевтом, якого вибирають самі. Часто один фахівець лікує всю сім’ю. Усі медичні заклади Франції можна поділити на три типи: державні лікарні, приватні клініки та благодійні некомерційні структури. Останні переважно збудовані певними релігійними конфесіями чи доброчинними фондами.

Мабуть, однією з переваг французької системи охорони здоров’я є тісна співпраця між державними і приватними медичними структурами. Завдяки цьому пацієнти, котрі потребують, наприклад, хірургічних маніпуляцій, недовго очікують своєї черги.

Для французьких пацієнтів різниці між лікарнями нема. Приватні клініки можуть підвищувати ціни за рахунок комфортних кімнат, але відшкодування затрат — однакове, неважливо, де хворий отримує медичну допомогу.

Здоров’я
приносить прибутки

На чолі лікувальних установ у Франції — не лікарі, а спеціальні управлінці, які дбають про розвиток закладу. Однак дві третини французів кажуть, що їм важливіший рівний доступ до лікарень, а не розвиток медицини. Все-таки впевненість у тому, що держава не залишить наодинці із хворобою й допоможе, навіть якщо нема грошей на ліки, дорого вартує.

Водночас, у Франції на тлі кризи точаться дебати щодо надмірних витрат та зростання дефіциту бю­джету охорони здоров’я. Та все ж фахівці сходяться на думці, що така складна система приносить і чималі надходження. Наприклад, пенсіонер, якому повернули зір, доглядає за внуками, поки його діти працюють. Або ж вилікуваний робітник повертається до активного життя.

Добре та дешеве медичне обслуговування загалом покращує якість і тривалість життя французів. Як свідчить статистика, у Франції, де на кожні двадцять кілометрів є одна лікарня, середня тривалість життя громадян більша.

А загалом, за прогнозами експертів, кількість довгожителів у Франції зростатиме. І до 2060 року число людей, які дожили до ста років, становитиме 200 тисяч. Нині ж середні французи живуть у середньому 85 років, і це найвищий показник у Європі.

Краще запобігти,
ніж лікувати

Протягом останнього десятиріччя у Франції розгорнули велику кампанію під гаслом: «Краще запобігти, ніж лікувати». Скажімо, дітей та школярів заохочують проходити профілактичні обстеження у стоматологів, регулярно проводять огляди і серед літніх людей. Нарешті, чималу роль у високій репутації французької системи охорони здоров’я приписують ще й суворому контролю держави за якістю медичної осві­ти та медичних послуг.

Щоправда, є у медицини Франції і свої негаразди. Донедавна у французів, у принципі, не було проблем зі швидким доступом до обраного ними лікаря. Сьогодні, однак, дедалі серйознішу проблему становлять «медичні кочівники», котрі відвідують одного фахівця за іншим, поки їм не поставлять той діа­гноз, якому вони надають перевагу. Це підвищує затратність системи охорони здоров’я, і держава відреагувала на нього збільшенням пайової участі споживачів в оплаті послуг.

А ще французи традиційно купують надзвичайно багато ліків. У цій країні терапевт у середньому виписує за рік рецептів на 260 тисяч євро! Національна рада охорони здоров’я приступила до «чистки» формуляра медикаментів, за які виплачують страхову компенсацію. Багато пацієнтів у відповідь переходять на прийом аналогічних препаратів, що є у списку, але деякі можуть залишитися без потрібних ліків.

Антоніна КОЛЯДА.
Матеріал підготовлено за сприяння проекту
«Українські студії європейської журналістики» за підтримки
МФ «Відродження».