Ресторани серця, підприємства для безхатьків...

В Україні добровільні помічники (саме так перекладається слово «волонтер») — це поки що рідкість (може, тому, що завжди вважалося, що для радянської людини все має зробити держава?). А от французи охоче беруть участь у житті свого селища, містечка, району. Чимало об’єднань, які допомагають нужденним, існують там уже давно. І в організації волонтерської роботи у них є чому повчитися.

На добровільну роботу
— всією сім’єю

Добровільна допомога у Франції вважається не тільки гарним тоном, але й свого роду неписаним громадянським обов’язком. Красномовним показником того, що безкорисливість заохочується і навіть преміюється, є питання, що нерідко зустрічається в анкетах тутешнього здобувача робочих місць. Сформульоване воно приблизно так: «Чи доводилося вам брати участь у добровільній трудовій діяльності?». І, будьте певні, відповідь «ні» не додасть балів.

Офіційна статистика свідчить: десь 11—12 мільйонів французів, або понад 20% населення, входять у ту чи іншу волонтерську структуру. З них 60% регулярно беруть участь у добровільній роботі, віддаючи їй понад 20 годин у місяць. При цьому 46% опитаних сказали, що вони стали волонтерами, оскільки відчувають у собі велике бажання допомагати іншим.

Причина настільки розвиненого волонтерського руху криється, в тому числі, в культурі та вихованні дітей. Часто парам, яким хотілося б приєднатися до благодійних проектів, доводиться вибирати між соціальною активністю і проведенням часу з близькими. Тож у Франції набуло поширення сімейне волонтерство, яке не лише об’єднує родину, а й дозволяє разом робити добрі справи.

Волонтерство
з багатолітньою історією

Що стосується різноманітних асоціацій та організацій добровольців, то їх кількість у Франції обчислюється десятками тисяч. Вони пропонують різноманітні проекти, де потрібна допомога волонтерів. У першу чергу це соціальні ініціативи, орієнтовані на допомогу людям з обмеженими можливостями: дітям, інвалідам, престарілим, біженцям…

Скажімо, з 1985 року працює волонтерська асоціація «Ресторани серця», створена популярним місцевим коміком Колюшем. Ці «ресторани» насправді є пунктами, куди приватні особи, підприємства, особливо харчової промисловості, та магазини виділяють безкоштовно продукти харчування та засоби особистої гігієни.

З усього цього потім готують обіди, які розподіляють серед незаможних та інших нужденних у Франції, а таких, треба зауважити, чимало. Причому їх число в останні роки постійно зростає. Так-от, 58 тисяч активістів цієї організації, включаючи, до речі, багатьох відомих акторів і співаків, за зимовий сезон минулого року видали більше ста мільйонів гарячих обідів, якими скористалися 900 тисяч людей.

Ще одна асоціація — «Емаус» — займається тим, що допомагає безхатченкам, іншим знедоленим повернутися до більш-менш нормального життя. Їм підшукують роботу в основному на підприємствах асо­ціації, які займаються тим, що ремонтують побутову техніку або меблі, і все це перепродують за низькими цінами для людей теж небагатих.

Зараз у Франції діє понад 170 подібних груп, поширилися вони і в інших країнах. А почалося все в 1949-у, коли обурений становищем безхатченків Анрі Груес, або абат П’єр, як називали його французи, створив першу общину «Емаус».

У пожежники —
за покликом душі

Особливої уваги заслуговують пожежні-волонтери, яких у Франції майже 200 тисяч. У великих містах, де найбільше надзвичайних ситуацій, їх ліквідацією займаються професіонали. А ось у провінції основна «ударна сила» — це добровольці. Серед них — і зовсім юні 16-річні рятувальники, й дорослі. Адже віковий ліміт у «мідних касок» — 55 років.

Добровольці проходять спеціальну підготовку, і тільки після цього їх включають у графік чергувань, який попередньо узгоджують з керівництвом за основним місцем роботи. Крім гасіння пожеж, волонтери надають допомогу при аваріях, негоді...

Допомагати співвітчизникам, що опинилися в екстремальній ситуації, виявляють бажання не лише чоловіки, а й жінки. Взагалі, у волонтерському русі у Франції беруть участь люди найрізноманітніших професій — студенти, викладачі вишів, респектабельні фінансисти. Для охочих допомогти навіть облаштовують тематичні табори: екологічні, археологічні, реставраційні, ремонтні, сільськогосподарські....

Залучають до такої діяльності й молодь з інших країн. Для іноземних студентів це гарна нагода побачити країну, вивчити мову й здобути нових друзів.

Добрі справи
покращують здоров’я

У Франції добровольців координує громадська структура «Фонд волонтерського руху». Через фонд французька влада стимулює роботу благочинних об’єднань, зокрема надає їм податкові пільги. Тим, які відзначилися найбільше, регулярно вручають нагороди — «Пальмові гілки волонтерського руху». Крім цього, в країні існує так званий «паспорт добровольця», куди заносять всю інформацію про роботу людини волонтером.

Що стосується винагород, то переважна частина добровольців про них і не думає. Невелику плату, проте, отримують пожежники. Близько 7 євро на годину. Їм також належить скромна надбавка до пенсії. Щоправда, лише тим, чий стаж — понад 20 років.

Водночас, французи наголошують: участь у волонтерському русі дає можливість разом вирішувати проблеми суспільства, спробувати зробити світ кращим, врешті-решт. А тим, хто ще сумнівається, чи витрачати свої сили й час на добровільну роботу, варто послухати вчених. Вони стверджують, що волонтери зазвичай мають хороше здоров’я і щасливіші за людей, які ніколи не приходили на допомогу ближнім.

Антоніна КОЛЯДА.

Матеріал підготовлено за сприяння проекту «Українські студії європейської журналістики» за підтримки МФ «Відро­дження».