№ 66-67 (21434-21435) четвер-субота 22-24 серпня 2013 року
Прохорівський сквер
Живу неподалік від Прохорівського скверу, де розташований меморіал пам’яті жертв Голокосту. Щодня йду попри пам’ятники та пам’ятні знаки, на алеї берізок на честь праведників світу читаю прості імена. І дуже часто бачу ошатні туристичні автобуси на вулиці обіч скверу. Бачу групи людей, сказав би — прочан, часом зовсім маленькі — четверо-п’ятеро, котрі уважно слухають екскурсовода, кладуть квіти, фотографують та фільмують на відео. Ті злочини, що творились на святій українській землі проти людяності, — вони були вчинені і проти українців, і проти євреїв, і проти ромів, котрі, до речі, також вибили пам’ятний напис на камені у сквері. Проти всіх, котрим здавен полюбилася ця прекрасна земля, яка ласим шматком завжди стояла в очах загарбникам. Страшні злочини чинилися на українській землі і більшовицькою владою, передусім — проти українців. Серед численних жертв, страчених у Бабиному яру, були й українські патріоти-націоналісти, котрі хотіли бачити свою землю, нарешті, вільною від усіх окупантів, і київські євреї, і ще багато інших ні в чому не винних людей. А скільки знищено праведного люду серед мурів київської Лук’янівки!..
Та про інше думки. Ті люди, котрі відвідують це місце, перебуваючи дуже короткий час в Одесі, — їхнє благоговіння перед пам’яттю невинно убієнних, їхня скорбота непідробні, й оці квіти, і фотографування, — усе це не може не викликати поваги до тих, хто шанує минуле свого народу, пам’ятає про незчислимі жертви, передає сю пам’ять своїм дітям та онукам. Тому що пам’ять — це, далебі, не цифрові фотознімки та відео (хоча і це також), не відвідини таких місць у пропам’ятні дні та різні річниці. Пам’ять — це почуття своєї причетності до народу, який перетерпів і геноциди та лінгвоциди, й голодомори, й усі інші способи нищення великої нації, — народу, якого ти є невід’ємною часткою, плоть від плоті і кров від крові. Це те, що живе в душі разом з тобою і залишається жити після тебе. Це той попіл, що завше стукає в серце і з яким ти звіряєш усі свої помисли і діла. Тому що приходимо ми у цей світ не лише для того, щоби продовжити рід свій і свій нарід, продовжити його буття на землі. А коли так, то без пам’яті не обійтися. Без пам’яті національної, генетичної, історичної, без пам’яті крові. Цього неможливо досягти, коли не відчуватимеш поряд з собою тих, котрі дочасно згоріли на цьому шляху. Вони також хотіли і могли виконати свою місію на землі. Але не встигли — не зі своєї вини. Тож доручили це нам, живим, з надією, що будемо гідні їхніх мрій та життя. Хоча, певна річ, вони про це не думали.
Святкова палітра
23 серпня, День Державного прапора
09.00 — церемонія підняття Державного прапора України перед будівлею облдержадміністрації (просп. Шевченка, 4) із залученням роти почесної варти Одеського гарнізону та військового оркестру;
10.00 — урочиста церемонія підняття Державного прапора України перед мерією на Думській, 1;
Віч-на-віч з незалежністю
Наодинці з Днем незалежності країни — наче із дзеркалом. Адже все в країні відбувається з нашого дозволу, але не з веління. І можна скільки завгодно тримати образу на країну — як скорботний вираз обличчя, коли треба підбивати підсумки, можна скільки завгодно намагатися торгуватися з Батьківщиною на тему «ось візьму й виїду за кордон, і ні за що тут не відповідатиму»… Однак відповідальність за Україну — на всіх нас назавжди. Як назавжди наша незалежність.
Напередодні Дня незалежності України Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка і центр «Соціальний моніторинг» провели спільне соціологічне дослідження про ставлення наших громадян до Дня незалежності України.
Всього було опитано 2008 респондентів, які проживають у всіх областях України, включаючи м. Київ і АР Крим, за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років.
Ми розмовляємо з головою правління Українського інституту соціальних досліджень — завідувачкою відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Інституту економіки і прогнозування НАНУ Ольгою БАЛАКІРЕВОЮ.
Такі дії — неприйнятні
Європейський Союз у вівторок надіслав Росії різке попередження через односторонні та дискримінаційні торговельні обмеження, запроваджені нею щодо України за спроби налагодити тісні економічні зв’язки з Євросоюзом.
У статті, опублікованій в The Financial Times, представник ЄС Джон Кленсі заявив, що Брюссель сумнівається в обґрунтованості підстав для обмеження Росією українського експорту. «З точки зору ЄС, будь-яка економічна загроза з Росії, спрямована проти України і пов’язана з можливим підписанням країною Угоди про асоціацію з ЄС, неприйнятна», — цитує www.inosmi.ru європейського чиновника.
Румунський орел розправляє крила?
Головний елемент румунського герба — золотий орел, який тримає у дзьобі хрест, а в лапах — скіпетр та меч. І, судячи із заяв президента Румунії Траяна Бесеску та написів уздовж основних трас у самій Румунії, золотий орел таки хоче широко розправити свої крила!
Молдовські та румунські ЗМІ повідомляють, що, виступаючи 12 серпня в одному з румунських університетів, Траян Бесеску знову закликав до об’єднання Молдови з Румунією, зазначивши при цьому, що більшість населення Молдови не хоче такого об’єднання. «Я сподіваюся і вірю в те, що молдовани почнуть виправлення цієї ситуації. Мова йде про об’єднання Молдови з Румунією. Переважна більшість молдовського населення не хоче цього. Але попросіть об’єднання, і ви його отримаєте», — закликав жителів Молдови румунський лідер. За його словами, проблема полягає в конституції Молдови, де йдеться тільки про молдован і молдовську мову. Глава сусідньої держави вважає, що «бессарабцям потрібно проявити ініціативу». А ще додав, що у Румунії нема жодної партії, яка не хотіла б об’єднання, тоді як у Молдові найбільша партія — партія комуністів — є антиєвропейською і виступає проти НАТО. Аналогічну заяву Бесеску зробив і під час свого недавнього візиту, 18 липня, до Кишинева. На зустрічі з представниками молдовського громадянського суспільства він закликав молдован «попросити об’єднання з Румунією, і це станеться».
Що таке «зелені» ринки?
В Україні триває робота з підготовки національного проекту «Зелені ринки». Ним передбачається запровадження принципово нової системи реалізації сільськогосподарської продукції, яка максимально врахує інтереси її виробників та споживачів.
Про підготовку нацпроекту, особливості та вагу «зелених» ринків розповідає керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО.
Ми в Україні хворі Україною...
Цей рядок з вірша геніального українського поета Миколи Вінграновського прийшов мені на думку при читанні збірки поезій Дмитра Мартинюка «...І від олжі застережи».
Дмитро Мартинюк досі був добре відомий як правдивий, принциповий публіцист, досвідчений журналіст... Людина непростої долі. «Народився 1946 року на Івано-Франківщині. Зростав на Одещині, куди мусив переїхати разом з сім’єю внаслідок радянських репресій у Західній Україні». Це з автобіографічної довідки до збірки. А далі — семирічка, праця різноробочим в радгоспі, сільгосптехнікум, служба в армії, вища журналістська освіта в Києві. І журналістика... Нині видає цікавий літературно-художній, культурно-просвітницький та історико-публіцистичний журнал «Зоря вечорова». Має кілька книг публіцистики на болючі українські теми.
Прокуратура: «загран» коштує 170 гривень
Нещодавно розгорівся черговий скандал з оформленням закордонних паспортів. Активісти «Демократичного альянсу» не один місяць розповідають усій Україні, що зробити це можна за 170 гривень. Підтримують їх і суди — в руках «Демальянсу» сьогодні вже зібралося кілька вердиктів, згідно з якими оформлення такого паспорта справді коштує 170 гривень, а всі інші збори визнаються незаконними.
Попри це, в держустановах продовжують вимагати гроші за необов’язкові, додаткові послуги, як-от оплата бланка, оплата послуг Державної міграційної служби, страховка, різні довідки та інформаційні послуги. Стоячи у чергах з ранку до ночі, люди змушені сплачувати від 370 до 900 гривень. До того ж, працівники ДМС нерідко організовують роботу так, що є окремі черги для людей, які додатково заплатили «за прискорення», і для простих смертних.
Не всі ще труби вкрали...
Татарбунарські «свободівці» зафіксували розкрадання державного майна — труб Дунай-Дністровської зрошувальної системи між селами Тузли та Весела Балка.
За словами голови районної організації ВО «Свобода» Олександра Власенка, відповідні роботи проводять серед білого дня неподалік від насосних станцій, де є охоронці. «Техніка перебуває на зберіганні на території колишнього колгоспного току, а нині фермерського господарства Юрія Тараненка (він же надає послуги). На момент відео- та фотозйомки роботи вели на розпайованих землях, що перебувають в оренді Сергія Панченка та Сергія Тиченка. На іншому полі (орендаря не встановлено) видно, де тривали роботи. У крадіїв є техніка, карти та схеми мережі. Куди відвозять труби — не встановлено. У той же час, начальник Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства Олександр Султан стверджує, що роботи провадять незаконно, про що він повідомив правоохоронним органам. При цьому сам не застосовував заходів, щоби зупинити злодіїв. На запитання, хто виконує роботи та на чиє замовлення, посилався на київських високопоставлених осіб», — розповів націоналіст.
Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ: «Вірю, що у нас є надія і є шанс»
— Гаряче літо, депутати відпочивають десь на морях та на островах, бо перевтомилися, бо робота важка… Мертвий сезон в політиці… А я, перевівши подих півтора тижні, подався в подорож по Україні. Вже побував на Львівщині, Миколаївщині — зокрема у Врадіївці…
Так чи приблизно так розпочинав кожну свою зустріч в Одесі знаний письменник і політик, який за два дні зустрівся з активістами партії «Батьківщина» — що цілком природно, відбув етер на одному з місцевих телеканалів, в Одеській організації Національної спілки художників України зустрівся з митцями, котрі, як і переважна більшість у суспільстві, так само чекають змін і щось таки роблять для цього на своєму рівні, а в Українському клубі Одеси — з українцями, котрі спрагло прагнуть поспілкуватися з опозиційними політиками, почути від них обнадійливі слова та й своє щось порадити.
Участь Тимошенко у виборах — найстрашніший сон Януковича
Лідера опозиції чекає неминучий вихід на волю та повернення до влади
На думку експертів, Юлія Тимошенко, попри ув’язнення, зберегла вагомий авторитет у суспільстві, в опозиції, в Європі та грає одну з головних ролей в українській політиці. Вона — і головний гравець на президентських виборах 2015 року, незалежно від того, хто буде балотуватися: чи вона сама, чи кандидат, якого вирішить підтримати Юлія Володимирівна.
Чому бідний? — Бо дурний, Чому дурний? — Бо бідний
Нещодавно довелося почути анекдот, який і заставив оце мене взятися за перо.
Ходять ото, буцім, українські туристи цвинтарем якогось європейського міста (на щось інше у них уже грошей не вистачало...), а там що не пам’ятник — то як не 10-, то 30-річний вік покійного вказаний.
«Зелене світло» для круїзних лайнерів
Як уже повідомлялося, 14 червня цього року виходом з Одеси лайнера «Адріана» поновилася знаменита Кримсько-Кавказька круїзна лінія. Протягом сезону заплановано 14 таких суднозаходів. Вартість повного восьмиденного туру — від 450 до 1000 доларів з людини.
На прикладі «Адріани» митники вирішили наочно продемонструвати журналістам, як працюють нові правила Митного кодексу. Нагадаємо, вони набули чинності 1 червня 2012-го і спростили процедуру контролю та оформлення круїзних лайнерів. Наприклад, у чотири рази збільшився список дозволених для ввезення туристами продуктів харчування. Також передбачено, що вартість товарів, привезених громадянами без сплати податків, через сухопутні і морські пункти пропуску становить 500 євро, повітряним сполученням — до тисячі євро, при поштових пересиланнях — до 300 євро.
Прикордонна «Смарагдова ліра»
Одеський прикордонний загін запрошує взяти участь у щорічному конкурсі Державної прикордонної служби України «Смарагдова ліра» на кращі твори літератури, культури, мистецтва та журналістики на прикордонну тематику.
Премія «Смарагдова ліра» присуджується авторам за створення помітних художніх творів у різних жанрах літератури і мистецтва, опублікованих у засобах масової інформації або виданих окремо, в тому числі на магнітних носіях, переданих по радіо і телебаченню, які талановито висвітлюють життя, духовний світ і високу мораль прикордонників.
Мальована історія від братів Капранових
Історію України кожен з нас носить у гаманці. Подивіться на портрети, що прикрашають гривневі купюри: спочатку перелік князів, потім — гетьманів, за ними — письменників. Це і є модель історії, що міцно засіла у наших головах. Незалежність впала з неба, Крим подарував Хрущов, Галичину — Сталін, Дике Поле заселила Катерина, а кримські татари брали ясир. У проміжку — чорні діри по кілька століть і білі плями розміром із середню європейську державу…
Цікавість до історії сьогодні надзвичайна: щодня відкриваються нові документи, історичні книжки стають бестселерами, історики — героями інформаційного простору, а проте масова свідомість залишається на рівні радянської середньої школи. Саме тому відомі письменники брати Капранови взялися за створення «Мальованої історії Незалежності України» — короткого (80 сторінок), логічного і зрозумілого викладу історичних подій, які зв’язують єдиною ниткою розвиток державності, починаючи від трипільських та кіммерійських племен аж до 1991 року.
У сузір’ї моря і юних талантів
У Великому концертому залі філармонії нещодавно завершився XII міжнародний фестиваль-конкурс дитячої та юнацької творчості «Сузір’я моря — сонце, молодість, краса».
Одеська спека і повна відсутність кондиціювання у залі створили не найкомфортніші умови для заключного концерту. Але юні таланти все це витримали, а вдячні глядачі, що обливалися потом, бурхливими оплесками створювали прохолодний вітер, який обдував учасників фестивалю.
«Музей. Всередині і зовні»
Таку назву має проект, який за підтримки Євросоюзу втілює група молодих одеських художників, котрі виграли грант у рамках програми «Новий подих культури: спадщина, наповнена життям мистецтва». Відтак, на вулицях Одеси постануть арт-об’єкти, покликані популяризувати сучасне мистецтво та, зокрема, експозицію муніципального музею приватних колекцій ім. О. В. Блещунова.
15 серпня на схилі біля автовокзалу була встановлена півтораметрова ваза, прототип якої — середньовічна китайська ваза з експозиції музею Блещунова. Творцем «репліки» з середньовічного твору мистецтва стала молода одеська художниця Анастасія Кириліна. Вона виконала її з картону, пінопласту і фанери. Сама ж і розфарбувала її, по-своєму передавши кольорову палітру оригіналу, не копіюючи зображення. Встановити арт-об’єкт їй допомогли Сергій Вуколєв та куратор проекту Ольга Лапник.
Три обличчя Одещини
З люб’язної згоди автора це есе ми передруковуємо з книжки «Соломонова Червона Зірка» (Київ, «Темпора», 2012). Оскільки минув час, і матеріал, як висловився сам Володимир Полторак, пройшов апробацію, сьогодні він вніс би в нього певні корективи. Заодно історик підкреслив: його роздуми є суб’єктивними. Відтак, як і в постскриптумі, звертається до читачів із словами: відповіді на численні запитання, які виникнуть у них, вони зможуть отримати від особистого спілкування з багатоликою Одещиною.
Одещина — регіон не настільки знаний, як його метрополія Одеса. Та й сама Одеса сьогодні виглядає справжньою «незвіданою землею» — настільки відсунулось реальне місто від стереотипно усталеного міфологічного образу легендарного «Чорноморська».
Життя — це роман, що був насправді
23 серпня одеському історикові, автору дослідження «Одесі — 600» Олександрові Болдиреву сповнилося б 50
Талановитому історику, громадському діячеві, просвітянину Олександрові Васильовичу Болдиреву доля відпустила лишень неповних 38 років земного життя. Та вражає ґрунтовність й актуальність залишеної ним наукової спадщини, як і приклад самовідданого служіння справі духовного відродження України.
Олександр Болдирев — корінний одесит, з Молдаванки, де він ріс разом зі своєю майбутньою дружиною Наталею, надійним другом і помічницею. Назва цього району Одеси не випадкова. Як доводять історики, Молдаванка існувала вже в ХVІІІ ст., у період завоювання турками Гаджибея (таку назву тоді мало наше місто). Населена вона була, певна річ, молдаванами, які й займалися відбудовою фортеці в 1765 році. Найцінніше в науковому доробку О. Болдирева — нариси про Одесу.
Чому маємо віддавати Георгія Ґамова?
20 серпня минуло 45 років від дня смерті видатного астрофізика одесита Георгія Ґамова, який є автором теорії «Великого вибуху», розробив теорію альфа-розпаду та розгадав генетичний код людини. А ще Георгій Антонович був яскравим популяризатором науки.
Його називають американським, російським ученим. Відомий астроном І. Шкловський з цього приводу сказав так: «Нікому не прийде в голову називати Шаляпіна французьким співаком, а Рахманінова — американським композитором. Чому ж ми мусимо віддавати «їм» Ґамова?»
Головна арена протистояння диктатур
Сім маловідомих фрагментів війни і повоєнних літ
Наша газета вже презентувала монографію доктора історичних наук, професора Одеського державного університету внутрішніх справ Семена Цвілюка «Україна між Сталіним і Гітлером. Тоталітарні системи в українській історії в контексті Другої світової війни 1939—1945», але ця праця належить до таких, до яких варто повертатися, бо написана чесно, правдиво і мужньо.
У Сталіна був
свій «Барбаросса»
Після розвалу Радянського Союзу був розсекречений перший документ, який свідчив про підготовку Радянської армії до походу в Європу. Це була розгорнута «Записка начальника штабу Київського особливого військового округу». За нею стали відомими дослідникам й інші документи, з яких випливало, що Сталін планував завдати випереджаючого удару по німецьких військах уже в липні чи в серпні 1941 року, що цілком збігається з тогочасною воєнною доктриною — воювати «на чужій території» і «малою кров’ю».
Дороговказ від Миколи Міхновського
Чергове число відомого журналу правого спрямування «Самостійна Україна», який розповсюджується на всіх континентах нашої планети у понад сорока країнах, вийшов до 140-річчя від дня народження основоположника ідеології українського націоналізму Миколи Міхновського.
З передовою статтею виступив голова ОУН(д) Павло Дорожинський: «У ті чорні роки знайшовся сміливець, який проголосив вікопомне гасло: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказ». Це був молодий юрист Микола Міхновський. 1900 року побачила світ його праця «Самостійна Україна», яка на багато десятиріч стала справжнім дороговказом для усіх свідомих українців... Фундаментальна праця М. Міхновського мала важливе значення для формування ідеології українського націоналізму...»
Морський курорт Одеса: чи надовго?
Можливо, це питання комусь здасться абсурдним, однак не слід забувати, що саме по собі розташування міста біля моря зовсім не гарантує йому реальний статус морського курорту. Організація відпочинку та розваг висуває до міста, що претендує на такий статус, цілу низку обов’язкових вимог, з-поміж яких облаштування пляжів є, звичайно ж, однією з основних.
Уже минуло більше 20 років, як канув у Лету СРСР, в якому про поїздки на відпочинок за кордон можна було тільки мріяти, а відтак вітчизняна смужка піску біля «найсинішого» моря, дерев’яний тапчан і кіоск, що торгує чебуреками та газованою водою, цілком задовольняли відпочивальників. Тепер часи, слава Богу, інші, й жителі України, як і решти пострадянського простору, добре знайомі з тим, як відпочивають за кордоном.
«Піарщиків» — до біса, господаря — катма
Місяців зо два тому на різних місцевих телеканалах активно заговорили про капітальну реконструкцію райського куточка Одеси — пляжу Аркадія. Слова супроводжувалися «картинкою», тобто макетом аркадійського відпочинкового комплексу, яким пляж має стати. Намальованим те майбутнє виглядає чудово, неначе величний світлий храм. Хто ж проти? Мабуть, уже й роботи розпочали...
Розпочали. Тільки не з того боку. Хто бував в Аркадії, бачив: центральна її алея тягнеться уздовж досить широкого, порослого травою і деревами яру. Був час, коли під ласкавим весняним сонечком тут на оксамитових моріжках густо зацвітали кульбабки. Як хороше відпочивалося на соковитій зелені! Особливо з маленькими дітками, де вони могли досхочу набігатися й надихатися свіжим повітрям.
Недосипання вкорочує віку
Британські та італійські фахівці застерігають: якщо ви спите регулярно менше 6 годин, це може призвести до передчасної смерті. За їхніми підрахунками, люди, котрі регулярно так мало сплять, мають на 12 відсотків більше шансів померти, ніж ті, хто спить «ідеальні» від 6 до 8 годин
Вчені розглянули результати 16 різних досліджень серед півтора мільйона осіб, проведених у Великій Британії, США, інших країнах, і встановили: передчасна смертність з будь-яких причин має зв’язок з недосипанням або надмірним сном порівняно з ідеальними для організму 6—8 годинами.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206