Мале й мілке, а рибою кишить

Підводний рельєф моря порівняно простий. З віддаленням від берега глибини повільно і плавно наростають, досягаючи в центральній частині 14,4 м. Основна площа дна характеризується глибинами 5—13 м. Найбільші глибини — у центрі моря. У Таганрозькій затоці глибини збільшуються від гирла Дону (2—3 м) у напрямку до відкритої частини, досягаючи на кордоні затоки з морем 8—9 м. У рельєфі дна Азовського моря наявні системи підводних пагорбів, які витягнуті вздовж східного (банка Железінська) та західного (банки Морська та Арабатська) узбережжя, глибини над якими зменшуються від 8—9 до 3—5 м. Для підводного берегового схилу північного узбережжя характерне широке мілководдя (20—30 км) з глибинами 6—7 м, для південного узбережжя — крутий підводний схил до глибин 11—12 м.

Морські береги переважно плоскі та піщані, лише на південному зустрічаються пагорби вулканічного походження, які місцями переходять у круті передні гори.

Гідрологічний режим Азовського моря визначається його ізольованістю, мілководністю, відносно великим припливом річкових вод, обміном води з солонішим Чорним морем та напрямом панівних вітрів над морем. Основною течією є колова, спрямована проти стрілки годинника, місцями у прибережній смузі виникають часткові коловороти. Сумарний стік прісних вод в Азовське море становить пересічно 40,7 км3 за рік, річний об’єм води та атмосферних опадів — 15,5 км3, з Чорного моря надходить щороку 41 км3. Таким чином, загально-річний дебіт води становить 97,2 км3. З Азовського моря в Чорне витікає через Керченську протоку 66,2 км3, ще 31 км3 ви­трачається на випаровування. Площа водозбору басейну Азовського моря становить 586000 км2.

Внаслідок мілководності та невеликих розмірів Азовського моря відбувається відносно швидке нагрівання й охоло­дження всієї маси води, а також перемішування її на всю глибину, що зумовлює вирівнювання температури і солоності. Порівняно великий приплив річкових вод знижує солоність східної частини Азовського моря (у Таганрозькій затоці солоність 2—3%), а обмін вод з Чорним морем і Сивашем збільшує її на півдні і заході (біля Керченської протоки солоність до 17,5%). Середня солоність Азовського моря — 11%. Влітку вода прогрівається до 25—28° у середній частині і до 30—31° біля берегів. Вміст кисню в усій товщі води достатній. Взимку температури води Азовського моря нижчі від нуля. Біля берегів воно замерзає з грудня до березня, в дуже холодні зими — на всій площі.

Прозорість води Азовського моря дуже мала. Бурхливий розвиток фіто- і зоопланктону в теплу пору року знижує прозорість і викликає явище «цвітіння». Фауна відзначається відносною бідністю видового складу (до 350 видів) і винятково великим кількісним розвитком, за яким Азовське море перевищує всі морські водойми світу. Найрозвиненіший фіто­планктон та бентос. Фітопланктон складається (у %): з діатомових — 55, пері­дінієвих — 41,2 і синьо-зелених водоростей — 2,2. Серед біомаси бентосу до­мінують молюски. Їх скелетні залишки, представлені карбонатом кальцію, мають значну питому вагу у формуванні сучасного донного осаду й акумулятивних надводних тіл.

Іхтіофауна Азовського моря останнім часом включає 103 види і підвиди риб, що належать до 76 родів, і представлена прохідніми, напівпрохідними, морськими та прісноводними видами.

Прохідні види риб мешкають в морі до настання статевої зрілості, а в річку заходять лише на нерест. Період розмноження в річках та/або на займищах за­звичай не перевищує 1—2 місяців. Серед азовських прохідних риб є найцінніші промислові види, як-от білуга, севрюга, оселедець, рибець та шемая.

Напівпрохідні види для розмноження заходять з моря в річки. Однак у річках вони можуть затримуватися на триваліший час, ніж прохідні (до року). Що стосується молоді, то вона скочується з нерестовищ дуже повільно й часто залишається в річці на зимівлю. До напівпрохідних риб належать такі масові види, як судак, лящ, тараня, чехоня та деякі інші.

Морські види розмножуються і живуть у солоних водах. Серед них і ті, що постійно мешкають в Азовському морі: пеленгас, камбала-калкан, глоса, тюлька, сопач чорноморський, комашка триголкова, трубкорот та всі види бичків. І, нарешті, є велика група морських риб, що заходять в Азовське море з Чорного, в тому числі здійснюють регулярні міграції. До них належать: азовська і чорноморська хамса, чорноморський оселедець, барабуля, сингіль, гостроніс, лобань, калкан чорноморський, ставрида, скумбрія тощо.

Прісноводні види зазвичай постійно мешкають в одному районі водоймища та великих міграцій не здійснюють. Ці види населяють зазвичай опріснені акваторії моря. Тут трапляються такі риби, як стерлядь, сріблястий карась, щука, в’язь, верховодка тощо.

Морські ссавці в Азовському морі представлені одним видом — фоцена звичайна (інші назви — азовка, азовський дельфін, пихтун, чушка). Фоцена звичайна веде стадний спосіб життя. До складу груп входять від двох до десяти особин. Чисельність популяції завжди була невелика, сучасні дані відсутні. Азовка — найдрібніша тварина з групи китоподібних. А представники місцевої азово-чорноморської популяції дрібніші, ніж дельфіни з інших частин ареалу. Самиці трохи крупніші за самців. Відомі максимальні розміри самців досягали 167 см, а самиць — 180 см. Середня вага азовок становить 30,2 кг. Тривалість життя — 25 — 30 років.

За кількістю рослинних та тваринних організмів Азовському морю нема рівних у світі. За рибопродуктивністю, тобто кількістю риби на одиницю площі, воно в 6,5 раза перевершує Каспійське, в 40 разів — Чорне і в 160 разів Середземне море, повідомляє сайт «Україна туристична».