Василь Петрович ЩЕТНИКОВ

Коли 1992 року в університеті була створена кафедра історії України, Василь Петрович став її доцентом. Це не було випадковим. За материнською лінією походив з Вінниччини, досліджував своє українське козацьке коріння (родину Кішок) та пишався тим, що серед його родичів, можливо, був славетний гетьман Самійло Кішка.

У 2000—2003 роках В.П. Щетников виконував обв’язки завідувача кафедри історії України, пізніше — працював на посаді професора цієї кафедри. 2003-го факультет через раптову смерть втратив одного з провідних дослідників історії півдня України — Віктора Петровича Ващенка (1929 — 2003), і Василь Петрович «під своє крило» взяв «осиротілих» аспірантів старшого товариша. Так, у 2004-у під його керівництвом С.Б. Боган захистив дисертацію «Повстанський рух в Одеській губернії у 1920 — 1923 роках», а І. С. Дружкова — дисертацію «Кредитно-банківські установи на Півдні України в XIX — на початку XX ст. (історичний аспект)».

У 2009-у — 2012-у В.П. Щетников перебував у докторантурі, працював над дисертацією, вивчаючи соціально-економічне становище Українського півдня років румунської окупації 1941 — 1944 роках. У річищі тематики, пов’язаної з подіями Другої світової війни на теренах південної України, успішно працювали і його аспіранти. Закінчивши докторантуру з поданням дисертації, Василь Петрович продовжив роботу над тематикою «Південь України в роки Другої світової війни». Про інтенсивність цієї роботи свідчить уже той факт, що лише 2012-го, незважаючи на важку хворобу, він написав розділ колективної монографії, зробив чотири доповіді на міжнародних наукових конференціях та опублікував дванадцять наукових праць! Серед останніх публікацій — «Великий південь України напередодні Другої світової війни (етнонаціональний вимір)», «Молдовська автономія 1924 — 1940 рр.: історичні умови виникнення та вплив на розвиток етносоціальної структури українського Причорномор’я між двома світовими війнами», «Актуальні проблеми вивчення геноциду в умовах тоталітарних режимів Східної Європи: приклад Трансністрії 1941 — 1944 рр.», «Матеріальні збитки, заподіяні сільському господарству півдня України у 1941 — 1944 роках: проблема джерельного забезпечення», «Голокост в Трансністрії» та інші.

Про викладацьку роботу В.П. Щетникова на історичному факультеті, яку він здійснював понад тридцять років, можна говорити багато. Так, тривалий час він читав курс «Історіографія історії України», що значно вплинув на формування цілої плеяди українських істориків та історіографів, які сьогодні вже самі викладають у ВНЗ Одеси. До останнього навчального року Василь Петрович викладав курси «Історія України» (період першої половини ХІХ ст.) та «Етапи державності України», а також розроблені ним нові курси «Південь України в роки Другої світової війни» та «Геноцид в Україні». Читав свої курси ґрунтовно, цікаво, з гумором. Можна з упевненістю сказати, що студенти Василя Петровича любили.

Смерть перервала плідну наукову та викладацьку діяльність Василя Петровича Щетникова, не давши йому завершити підготовку до захисту написаної докторської дисертації та позбавивши Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова кваліфікованого дослідника історії Другої світової війни на теренах південної України.

У стосунках з друзями, колегами, учнями Василь Петрович виявляв себе доброзичливою, чуйною людиною, з власним унікальним філософським ставленням до життя. Вочевидь, давалося взнаки те, що його особистості довелося формуватися на зламі західного та східного світів. Смерть Василя Петровича є непоправною втратою для його дружини Тетяни Миколаївни Щетникової, сина, сестер, рідних та близьких.

Вічна вам пам'ять, Василю Петровичу!