Винороби ще надіються на допомогу влади

Наприкінці лютого нинішнього року у Парижі в штаб-квартирі Міжнародної організації вина і винограду вперше відбулася презентація зразків виноробної продукції корпорації «Укрвинпром», яка об’єднує понад 120 підприємств. Усі представлені там українські напої були високо оцінені фахівцями. Тут варто зауважити, що впродовж останніх майже 90 років такої честі не було удостоєно ні СРСР, ані жодну з колишніх союзних республік, хоча у 1960—1970 роках Україна числилася серед найбільш розвинутих виноробних країн світу. Нинішня дегустація в Парижі підтвердила, що наша держава має всі можливості для того, щоби посісти одне з провідних місць на європейському ринку вин, зазначив у звітній доповіді заступник генерального директора корпорації «Укрвинпром» В.М. Кучеренко. Щоразу на закритих дегустаціях фахівці переконуються у тому, що чимало наших вин не поступаються за якістю світовим виробникам — Франції, Німеччини, Італії, Чилі, США... Виноробство в Україні може стати одним з потужних наповнювачів державного бюджету. Але потрібні нормальні умови для розвитку галузі. Без належної підтримки з боку держави вітчизняне виноградарство та виноробство не зможуть активно розвиватися. Та чи підтримає держава вітчизняного виробника? Про це говорять і на це надіються, відколи незалежна Україна. У нас товаровиробник, підкреслювалося у виступах на конференції, в законодавстві не має жодних прав самозахисту.

Однією з істотних проблем галузі є високі акцизні ставки — фактично одні з найвищих у світі. Таких акцизів, як у нас, нема в жодній країні, сухе вино там не належить до алкогольних напоїв, воно числиться серед продуктів харчування, тому не є підакцизною продукцією, на пляшку не клеїться акцизна марка. У французьких ресторанах, наприклад, сухе вино дешевше від солодких газованих напоїв. У більшості країн Євросоюзу нульовий відсоток акцизу встановлений і на шампанські вина.

Найбільше нарікань на конференції прозвучало на запропонований народним депутатом Сергієм Терьохіним законопроект про збільшення акцизу на виноробну продукцію, який делегати назвали абсурдним. Пропонується підвищення ставок акцизного податку на спирт, алкогольні напої та пиво. Міндоходів планує заробити на додаткових акцизах 1,7 мільярда гривень до бюджету. Але варто нагадати: 2004-го було в десять разів збільшено акцизи на плодово-ягідне вино. За два роки це виробництво в країні зникло. Впровадження підвищеного акцизу може суттєво вплинути на обсяги реалізації виноградарсько-виноробної продукції та цінову політику вітчизняних виробників. Це може також спровокувати тінізацію ринку. Понад те, підвищення вартості продукту для виробників справжнього українського коньяку і вина може загрожувати зникненням з ринку. До того ж, більшість споживачів не замислюватиметься над якістю напою. Нарешті, не можна часто міняти акцизи — винороб має планувати розвиток свого бізнесу.

Однією з найбільших проблем галузі є також винятково висока ціна ліцензії на оптовий продаж вина. В Україні така ліцензія коштує 500 тисяч гривень річно. Чогось подібного, знову ж таки, нема ніде в Європі. Чи може невелике підприємство сплатити таку вартість обов’язкової ліцензії? Запитання риторичне. Такий закон про ліцензування губить фермерські та невеликі селянські господарства, приватну ініціативу. Існуюча нормативно-законодавча база зводить нанівець здорову конкуренцію малого, середнього та великого бізнесу, а її недостатність змушує українського виробника закладати високу ціну на свою продукцію. До того ж, така акцизно-ліцензійна політика урівнює виробництво вина та горілки. Проте у Мінекономіки навіть чути не хочуть про зниження вартості ліцензій та зменшення акцизних ставок, — мабуть, не розуміють, що тоді і невеликі приватні підприємства зможуть розгорнутися, і бюджет отримає значно більше коштів від продажу вина. Окрім названих, є у галузі ще багато інших проблем, і про них також говорилося на конференції.

Скажімо, про суттєве скорочення виноградників. Сьогодні наша держава плентається десь аж у четвертому десятку країн за їх площами. Зовсім небагато підприємств галузі забезпечені власною сировиною. Серед них, і це приємно відзначити, — Одеський коньячний завод (ТМ «Шустов») — одне з найстаріших і найуспішніших під­приємств галузі. Зрозуміло, що власні виноградники — запорука стабільності роботи підприємства та належної якості продукції, яку воно випускає. На жаль, плекання нових плантацій у нинішніх реаліях — це ще одна дуже гостра проблема українських виноробів, яка може дуже негативно позначитися на майбутньому галузі. Щодо «Шустова», то наше підприємство є, радше, приємним винятком із загальної картини. Завдяки власним виноградникам тут забезпечені і якісною сировиною, і мають чи не найбільший запас коньячних спиртів.

Як підкреслювали делегати конференції, за останніх 4—5 років якість українського вина помітно виросла. У нас добрі, якісні столові вина, та їх не знають за межами України або ж мало знають. У світі немає такого бренду: українське вино. Зате є бренд: українська горілка. Й тут, визнавали делегати, корпорації «Укрвинпром» є над чим працювати. Нарікали й на відсутність відповідної реклами: про культуру споживання вина тощо. Вино в цьому сенсі не витримує конкуренції з пивом, так званими енергетичними напоями — усе це широко рекламується на телебаченні та на зовнішніх носіях. Хоча якраз всі ці напої не такі вже й безневинні, ми бачимо, у яких кількостях воно споживається молоддю, котра на наших очах спивається, шкодить своєму здоров’ю. Треба, переконані, законодавчо вивести вино із заборони на рекламування...

«Винна культура тримається на трьох китах: ґрунті, сонці та людях», — зазначив, перебуваючи недавно у Центрі культури вина «Шабо», відомий винознавець, письменник і журналіст Ігор Померанцев. Усе це є в Україні. А чого ж нема? Нема інших трьох (та хіба лише трьох!) чинників: державницької позиції урядовців, як в інших країнах, нема у них піклування про державні, національні інтереси, нема у них, зрештою, фаховості — отого самого професіоналізму. Тому будь-яка найкраща, найфаховіша розмова людей від виробництва, спеціалістів не досягне мети.

* * *

Звітно-виборна конференція обрала керівні органи корпорації «Укрвинпром». Почесним президентом ради корпорації обраний В.П. Цушко, генеральним директором призначено В.М. Кучеренка.

Роман КРАКАЛІЯ.