«Модна хвороба»

Що таке анорексія?

Лікарі розрізняють анорексію нервову (обумовлена гальмуванням центру апетиту) та сексуальну (втрата сексуального бажання). Найрозповсюдженіша перша — патологічний розлад психіки, який викликає у людини збочене сприйняття свого тіла та відразу до будь-якої їжі. Захворювання характеризується стрімким зниженням маси тіла, втратою апетиту, погіршенням сну та настрою,  виснаженням, незворотними руйнівними процесами, що відбуваються в організмі. Відмовою від харчування може послужити  депресія, психологічна травма або нав’язливе прагнення будь-що скинути вагу. Окрім свідомого голодування, можливі й порушення роботи внутрішніх органів та систем, які призводять до тієї ж проблеми — виснаження організму через стрімку втрату ваги.

Найчастіше на нервову анорексію страждають люди, які хочуть схуднути. Сьогодні чимало дівчат захоплюються різноманітними дієтами, таблетками та іншими засобами, що пригнічують апетит. У зоні ризику — зазвичай дівчата 14—20 років. Їх ще не сформована психіка щодень зазнає тиску та пропаганди індустрії краси. На сторінках глянцевих журналів — «модні» неймовірно худі панянки із хворобливим виглядом та беземоційним, «мертвим» обличчям. Законодавці мод уже нерідко негативно висловлюються щодо неприродної худоби, але механізм агітації запущено…Стандарти послабляються, але хворих на анорексію більшає.

«Ти — не ескіз! Скажи «Ні!» анорексії!» — під таким лозунгом бразильське модельне агентство випустило соціальну рекламу. Трагічно відомим став випадок з Ізабель Каро: французька модель та актриса померла у віці 28 років від анорексії, якою страждала з 13-літнього віку. Останні свої роки вона витратила на пропаганду здорового способу життя та агітацію молодих дівчат не підганяти себе під стандарти моди. Красиве тіло — це здорове тіло.

Допомога: психологічна чи медична?

Анорексія — захворювання психологічне. Виникає в результаті пропаганди подібного роду хвороб або іншого зовнішнього подразника (наприклад, невдалий жарт про вагу дівчини), який провокує відхилення. Але симптоми хвороби (дефіцит ваги, блідість шкіри, постій­не відчуття холоду, порушення сну) призводять до зовнішньої деградації та руйнації тіла. Воно немов зношується, й у 18 років дівчина виглядає набагато старшою. Тому лікують захворювання комплексно — психологічно і медикаментозно. Насамперед, пацієнт мусить визнати й усвідомити власну хворобу.

«Анорексичка» як персонаж

Хворі на анорексію дівчата присутні не лише на сторінках глянцевих видань, а й у літературі, кіно, на полотнах художників. «Анорексичка» — це вже певний тип персонажів. Впізнаваний тип. Найвідо­мішими книгами, присвяченими анорексії, є автобіографія сумно відомої Ізабель Каро «Маленька дівчинка, яка не хотіла товстішати», та Жюстін «Цього ранку я ви­рішила припинити їсти». Жюстін описує історію 14-річної дівчини, яка захворіла на анорексію, та причини виникнення у неї цієї недуги. Януш Вишневський у невеликому творі «Аnorexia nervosa» описує трагічне кохання, результатом якого став діагноз.

Яскравим прикладом є Кессі Ейнсворт — персонаж молодіжного британського серіалу Skins, що здобув велику популярність у всьому світі. Кессі — школярка, яку лікують від анорексії. У такому юному віці у дівчини вже досить багато проблем: байдужість батьків, нерозділене кохання, легкі наркотики, алкоголь та анорексія. Але вона починає їсти. Тоді її життя змінюється.

Приклади цих героїнь є показовими. Анорексія вирвалася за межі глянцю та пішла в широкий світ — на вулиці, в літературу, кіно, фотографію. Її називають «модною хворобою», «хворобою ХХІ століття». Але висохле тіло людини, що з’їдає себе із середини, — у житті не таке красиве, як на картинці. І життя таких людей уже давно навіть приблизно не нагадує казку.

Наталя ПАЛАМАРЧУК,
студентка ОНУ ім. І. І. Мечникова.