№ 45 (21413) четвер червня 2013 року

Коли звертаємося до будь-якого майстра, фахівця, свято віримо: це людина, котра знає, вміє те, чого не знаємо і не вміємо ми. Щоб уміти, слід навчитися, аби хтось мудрий, терплячий втаємничив тебе в ази обраної професії. Навчання — процес не з легких як для викладача, так і для студента, потребує постійних зусиль, наполегливості. Кожен з нас може пригадати свою «ніч перед іспитом», коли доводилося й дрімати з підручником на носі, забувши про вечерю та сніданок.

Розкажи про це сьогоднішньому студенту — розсміється: кому таке треба і хто це витримає? Хіба не простіше просто «домовитися»? Зазвичай люди домовляються словами, у даному ж випадку згоди можна досягти лише за допомогою грошей. Дійшло до того, що купюри стають не просто якимось подарунком чи потаємним хабарем. Існує ціла система зі своїми розцінками, тарифами, прейскурантами.

Українські журналісти оцінили стан свободи слова в країні на 3,8 бала за 10-бальною шкалою.

Як свідчать дані опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» ім. І. Кучеріва, порівняно з попереднім роком ця оцінка знизилася (у 2012-у було 4,5 бала) і відповідає рівню 2010 — 2011 років.

4 червня в Одесі пройшли громадські слухання щодо її генерального плану. Це перші в історії слухання, які були проведені відповідно до Статуту міста: вони передбачають не просто обговорення генплану, а й голосування одеситів за рекомендації слухань. Всі прийняті рекомендації повинні бути озвучені у сесійній залі та розглянуті перед прийняттям рішення про затвердження генплану або відправлення його на доопрацювання.

Попри складності з реєстрацією, на слуханнях були присутні близько 500 городян, з яких 410 взяли участь у голосуванні. Одесити активно підтримували рекомендації щодо збереження всіх скверів та історичного центру міста, голосували проти знесення гаражів та автостоянок, проти зменшення маршрутів електротранспорту і забудов на місці трамвайних депо. Підтримали представники громади рекомендацію внести в генеральний план мережу велодоріжок та залишити без змін територію Селекційно-генетичного інституту (там збираються прокласти трасу «Північ — Південь» та збудувати розважальний центр).

Традиційно наприкінці кожного навчального року Центр міжнародних проектів «Євроосвіта», за погодженням з Міжнародною наглядовою радою, представляє академічний рейтинг університетів «Топ-200 Україна». За 2013-й кілька університетів, що динамічно розвиваються, поліпшили свої показники у рейтингу. Прикро, але Одеса у цьому табелі про ранги виглядає, м’яко кажучи, дуже скромно.

Протягом кількох років абсолютними лідерами серед вищих навчальних закладів України залишаються Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут» та Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Зберегли провідні позиції Харківський національний університет ім. В. Каразіна, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Національний медичний університет ім. О. Богомольця, які входять у п’ятірку лідерів. Для цих університетів характерне поліпшення показників за всіма напрямками діяльності — розвитком навчально-наукової бази, нарощуванням дослідного потен­ціалу, підвищенням якості підготовки студентів, розширенням міжнародного співробітництва, залученням талановитої молоді (кількість абітурієнтів, які закінчили школу з золотою медаллю і мали нагороди різних олімпіад, досягає 50%). Випускники цих університетів користуються на ринку праці високою репутацією.

Глобальне потепління, для якого характерні різкі зміни погоди і часте виникнення катаклізмів, показує нам уже пазурі та зуби. Слідом за руйнівним торнадо в США жахлива повінь охопила Європу — Австрію, Німеччину, Чехію і Швейцарію. На частині територій оголошено надзвичайний стан та евакуацію населення...

Не оминула негода й Одещину, на яку пізно ввечері 31 травня налетів великої сили ураган. Його епіцентром стала Одеса, в якій швидкість вітру сягала 35 метрів на секунду. Як пояснили синоптики, тут для розгулу стихії склалися ідеальні умови: холодні маси повітря з моря зустрілися з теплими із суші. Сильний шквал на пару з грозовою зливою повалив близько трьох тисяч дерев та великих гілок, багато стовпів, обірвав лінії електропередач, повиривав рекламні щити, подекуди понівечив дахи будинків і повибивав вікна, перекрив уламками транспортні магістралі. Сталося два випадки ураження електрострумом, внаслідок чого один чоловік загинув. Багато хто постраждав від забиття гілками, що падали на голови, та зірваною черепицею. П’ятьох осіб врятували з автівок, привалених деревами...

«Такого урагану, що пронісся над Одесою 31 травня, старожили ботсаду не фіксували більш як півстоліття. Ми втратили 150 дерев віком від 100 до 130 років, постраждали колекції та оранжереї, — повідомив директор ботанічного саду ОНУ ім. І. І. Мечникова, доктор біологічних наук Олександр Слюсаренко. — Але завдяки зв’язкам з ботанічними садами світу ми зможемо відновити цикл ви­пробувань інтродукцій, необхідних для озеленення міста».

Оптимізму вченому додає досвід ботсаду, який за свою 150-річну історію неодноразово виживав у сутичках із стихією, та контакти з 217 ботанічними садами різних країн, з допомогою яких і відбуватиметься відновлення колекції рослин, що постраждали від природного катаклізму.

Місто поламаних дерев, місто потрощених дерев, автівок, дахів… Колапс міського електротранспорту: обірвані дроти, запасу яких нема в коморі, дерева на рейках… Проблеми в житлах одеситів з енергопостачанням… Проблеми у власників автівок: людина спромоглася лишень на «жигуленя», а його розчавило півстолітнім стов­буром… Крони дерев не над нами, а вже під нами. Хаос на узбережжі моря… Такого не пам’ятають навіть корінні одесити. Та й чи багато їх, справжніх, зосталось тут?!.

Стихія… Бич і жах Одеси, її фатум, невідворотна доля. Її передбачувана катастрофа. Передбачувана, а — неминуча. Чвертьгодинна злива, і вже не вулиці — ріки, затоплені підвали та напівпідвальні приміщення, і житлові також. Трохи довший та густіший снігопад — і знов транспортний колапс, знову дерева на проїжджій частині, на автівках, на дахах…

У Біляївці вшановували матерів. Районний творчий фестиваль «Родинне намисто» вже не перший рік поспіль проходить у травні, коли ми відзначаємо справді національні свята — День матері та День сім’ї, адже родина традиційно тримається на святій материнській любові й турботі. Фестиваль збирає жінок-трудівниць, які за роботою та за сімейними клопотами знаходять час і на зцілення душі піснею, і на шиття-вишивання.

Свято, організаторами якого виступили активістки громадських формувань «Асоціація жіночих організацій Одеської області» та «Жінки Біляївщини» (голова прав­ління обох організацій  Світлана Дигуляр) пройшло без особливих пишнот, але щиро й тепло, в атмосфері дружелюбності, як і годиться у великій дружній родині. Громада — це, по суті, і є велика родина, адже люди, які в мирі та злагоді мешкають поруч, стають близькими одне одному.

Сонячно, затишно й урочисто було цього дня на шкільному подвір’ї навчально-виховного комплексу ім. В’ячеслава Чорновола (україномовна середня школа № 4 м. Южного). Велика дружна родина — учні, їхні батьки та вчителі – зібралися відзначити свято останнього дзвоника, підсумувати навчальний рік.

Це своєрідна підготовка до відповідальних жнив зразу ж після свята, що визначать подальшу дорогу юнаків, дівчат та малюків. Одні перейдуть до наступного класу рідної школи, а випускники, мов птахи із міцними крильми, вилетять із свого гнізда у невідоме, віритимемо, щасливе життя.

Євдокії ніби на роду було написано страждати й поневірятися. Чи бодай рік-два мала щасливих, тепер і не пригадає. Хіба що за дівоцтва, коли жили на цім світі мама й тато. Втім, усвідомила те щастя вже значно пізніше, розуміючи, наскільки було надійно й затишно тоді біля рідних людей, наскільки відчувала власну захищеність.

У підліткову пору дошкуляли вічна робота, непролазна убогість, що зазвичай супроводжує багатодітні родини. Будь-яка, навіть маленька, обновка для кожного з п’яти дітей ставала неабиякою подією. Минуло понад чотири десятиліття, а Євдокія і досі пам’ятає, яке їй, дванадцятирічній, мама пошила платтячко на Великдень. Їй і молодшій сестричці Любочці. Аби гарними пішли на святкову гойдалку, де збиралися всі діти й молодь з їхнього кутка. Хіба то був не щасливий день? Казковий! Таким і залишився в пам’яті на все життя.

В Одеському міському центрі зайнятості відбулася прес-конференція, присвячена нововведенням у законі «Про зайнятість населення». Головною новиною зібрання стала інформація про видачу ваучера для підтримки конкурентоспроможності громадян на ринку.

— Із 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення». Документ містить низку важливих інновацій, що стосуються всіх основних фігурантів ринку праці: роботодавців і найманих працівників, молоді, яка розпочинає трудову діяльність, і громадян старшого віку, — повідомила начальник відділу професійного навчання Одеського обласного центру зайнятості Алла Борщ. — Торкнулися новації й державних установ, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, а також контроль за додержанням законодавства про зайнятість. Не обійшов закон і приватні компанії, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, тощо.

Три  чверті  українців  терплять  порушення  трудових  прав

Найчастіше, за словами респондентів, роботодавці нехтують правами на відпустку та гідну оплату праці. Більшість офісних працівників бодай раз у житті пробувала добиватися справедливості, хоча успіху досягала далеко не завжди. Тому наразі лише кожен п’ятий активно відстоює свої законні права перед роботодавцем. Інші — бояться втратити робоче місце або ж не вірять у результативність скарг. Такі висновки отримав дослідницький центр Міжнародного кадрового порталу hh.ua.

Порушення трудових прав працівників — норма українського ринку праці. Три чверті респондентів заявили, що роботодавці так чи інакше порушують їхні законні права. Лише десята частина з опитаних вважає, що не має підстав скаржитися на керівництво.

Виставка творів з музейних та приватних колекцій Одеси одного з найяскравіших представників нонконформізму 1970—1980 років Ста­ніслава Сичова (1937—2003) під назвою «Наро...» відкрилася в Одеському музеї західного і східного мистецтва. Відбулася також презентація однойменного альбому. На сторінках видання Станіслав Сичов представлений не лише як художник, але і як поет. Ця особливість обдарування митця, суміжна з його живописом, майже невідома загалу.

Перша персональна виставка Станіслава Сичова відбулася саме в стінах Музею західного і східного мистецтва. Директор закладу Людмила Сауленко висловила подяку тим, хто був причетний до організації нинішньої експозиції,  твори для якої надали Одеський літературний музей, Музей сучасного мистецтва Одеси та галерея NT-Art. Значна частина робіт надійшла з приватних збірок, зокрема сім’ї Хандросів. Людмила і Володимир Хандроси стали також ідейними натхненниками і спонсорами виставки. Куратор проекту — Ольга Левченко, директор Всеукраїнського благодійного фонду ім. Марії Приймаченко.

Просто неба — на яхтовому причалі одеського морвокзалу поблизу церкви Святого Миколая — 21—23 червня пройдуть кіноперформанси — четвертий фестиваль «Німі ночі».

Цьогоріч для показів відібрано п’ять стрічок: «Остання людина» (Німеччина, 1924), «Крейцерова соната» (Чехословаччина, 1926), «Патсі» (США, 1928), «Укразія» (Україна, 1925) та «Хліб» (Україна, 1930).

Оповідання

По майже годинному очікуванні під редакторськими дверима непомітно й не знати куди вивітрилися всі хвилювання, пощезли страхи — пішли, певне, за водою отої річечки поза цим давнім будинком, яка часом забирає все, що погано лежить на її берегах.

Закінчення. Початок у номерах за  25 та 27 травня.

Симон Петлюра (1879—1926). Головний отаман Армії УНР, голова Директорії УНР. Про нього казали: «Він був з породи вождів». 1926-го вбитий у Парижі агентом НКВД Самуїлом Шварцбардом.

Володимир Винниченко (1880[1]—1951). Відомий український прозаїк, драматург, художник, політичний та державний діяч. Голова уряду УНР.

Павло Скоропадський (1873—1945), генерал, гетьман України з 29 квітня до 14 грудня 1918 року. Розумів значення культури та наполягав на її пріоритеті в житті суспільства. Протягом короткого терміну відкрив в Україні 21 заклад культури, заснував Академію наук, Академію мистецтв, Військову академію, Музей українського мистецтва, два українські уні­верситети — в Києві та Кам’янці-Поділь­ському. 1944 року Скоропадський використав усі свої зв’язки, щоб сприяти звільненню з нацистського концтабору Степана Бандери, полковника Андрія Мельника та Ярослава Стецька.

Лохотрон на початку 1990-х починався з наперсточників у підземних переходах. Потім, трохи згодом, свіжий струмінь внесли аферисти офісного вигляду. Пам’ять зберегла таку картинку: перехожого майже силоміць витягають з натовпу, відводять за найближчий лоток й оголошують переможцем речової лотереї. Комбінація закінчувалася простим фокусом. У довірливих відбирають гроші, адже приз, як з’ясовувалося, необхідно було ділити на двох. За хвилину спантеличений і розгублений «щасливчик» опинявся на тротуарі...

У кидалівської саранчі є одна характерна прикмета: вона плодиться майже миттєво. Складається враження, що десь, у якомусь шахрайському НДІ, послідовно розробляється підступне ноу-хау, вибудовується план, мобілізується злочинна рать, призначається дата... І пішло-поїхало... Лохотронська пандемія майже одночасно охоплює міста і містечка, вокзали і ринки, столицю і провінцію.